Поведінка окупанта передбачувана — годувати окуповані території по мінімуму, а вивозити максимум. Російське нашестя в реальності стало «дев’ятим валом» для українських земель, яким довелось бути просякнути не лише кров’ю і порохом, але й спустошеними звичайним грабежем. В цьому плані місцеві «поліцаї» завжди відзначались особливою роллю. Тому не дивно, що за два останніх роки з Донбасу в Росію були вивезені потужності заводів, які колись були візитівкою регіону (згадаємо нещодавній випадок вивезення картонного заводу колишнім головою Луганської облради Валерієм Голенко), а в Криму не лише розпивають рідкісні сорти вина, але й навіть вивозять до РФ картини відомих художників.
Ще два роки тому, коли тільки-но відбулась анексія Криму, депутат Володимир Ар’єв повідомляв, що з кримських музеїв до Росії вивозяться твори мистецтва. Тоді він сказав: «За моєю інформацію, зараз вивозяться картини Айвазовського, які зберігались у кримських музеях, а також інші цінності. Вони вивозяться зараз в Ермітаж і інші російські музеї» і додав, що цей факт є звичайним грабежем. Тоді директор галереї Айвазовського Тетяна Гайдук спростувала цю інформацію. Більш того, вона заявила, що «не лише передача, але навіть переміщення музейних експонатів галереї не передбачається».
І ось знову скандал, який набирає обертів з приводу перевезення картин Айвазовського до Москви, а потім до Санкт-Петербурга. При чому перший ґвалт почали піднімати самі феодосійці, які добре пам’ятають заповіт художника, в якому він свої роботи надав у спадок місту. Нагадаємо, що картинна галерея відомого художника-мариніста вірменського походження Івана Айвазовського знаходиться в Феодосії. В ній перебуває 417 полотен майстра і його учнів. В свою чергу, вже загадана директор виставки, яка стала приводом для перевезення картин, Тетяна Гайдук запевняє, що ця подія має бути прологом для святкування 200-річчя народження художника, яке буде відзначатись через рік. Тобто виявляється достатньо було кілька років, щоб думка про можливість переміщення картин у директора музею змінилась.
Мешканка Феодосії Поліна в своєму інтернет-блозі по пунктам виклала стурбованість городян:
• картинну галерею Айвазовського хочуть перепорядкувати із власності Феодосії у республіканську власність, що повністю суперечить згаданому заповіту художника;
• ці картини влітку на 4 місяці планують перевезти в Третяківську галерею спочатку в Москву, а згодом у Пітер на виставку, тобто тоді, коли в Криму буде багато туристів. Таким чином Росія вкотре робить ведмежу послугу кримчанам;
• феодосійці серйозно побоюються, що картини Айвазовського можуть з Москви не повернути, або в кращому випадку повернуть не оригінали, а копії-підробки
Випадок з музеєм, на жаль, є лише епізодом, який оголює сутність «воровського» режиму Путіна з тою відмінністю, що навіть у «ворів» були «понятія». З іншого боку, факт того, що Кремль не соромиться грабувати території, які сам окупував, доводять, що цей режим не мислить категоріями історичної перспективи, тобто по суті не вважає ці землі своїми.
«ТРАПИЛАСЬ МАСШТАБНА ЕКСПРОПРІАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО МАЙНА НА ТЕРИТОРІЇ КРИМУ»
Андрій КЛИМЕНКО, головний редактор BlackSeaNews:
— З картинами Айвазовського може трапитись все що завгодно. Їх можуть поцупити під виглядом реставрації на багато років чи іншими приводами. Трапилась масштабна експропріація українського майна на території Криму. І це торкається не лише феодосійської галереї, але й інших музеїв, наприклад, музею заповідника в Херсонесі з унікальними експонатами. Окрім музеїв забрали багато кількість підприємств, заповідників з площею в десятки тисяч квадратних кілометрів, державні дачі, санаторії, пансіонати. При чому, якщо в перший рік окупанти соромились і для такої експропріації робили «прокладки» у вигляді кримських підприємств, то зараз без всілякого сорому на сайті управління справами президента РФ значаться профспілкові санаторії, державні дачі, заповідники, винний концерн «Масандра», завод шампанських вин «Новий світ». Уявіть собі, управлянні справами Путіна приймає у власність декілька санаторіїв українських профспілок. Тобто ми зіштовхнулись з відвертим мародерством на трильйоні доларів, яке нічим не зупинити, але ми маємо про це кричати на весь світ користуючись будь-якою можливістю.
«УКРАЇНСЬКА ВЛАДА СЬОГОДНІ НЕ МАЄ МЕХАНІЗМІВ ПРЯМОГО КОНТРОЛЮ ЗА МУЗЕЯМИ НА ПІВОСТРОВІ»
Василь РОЖКО, начальник управління музейної справи та культурних цінностей Міністерства культури України:
— Оскільки Крим є тимчасово окупованим, українська влада сьогодні немає механізмів прямого контролю за музеями на півострові. Доступні механізми контролю — спеціальні моніторингові місії ЮНЕСКО, Ради Європи, які можуть добитися в’їзду на півострів і перевірити, що там лишилося з музейного фонду України. І санкції. Ми припиняємо будь-яку наукову співпрацю з музеями, які взаємодіють з Росією, які порушують норми міжнародного права.
Є публічні заяви, які ми не можемо перевірити. Люди залякані, бояться інформувати, бо потім до них приходять російські спецслужби.
Картини Айвазовського з галереї у Феодосії — частина державного музейного фонду України. Міністерство культури як центральний орган виконавчої влади має давати дозвіл на переміщення таких об’єктів. Відповідно, все, що здійснюється без цього дозволу, є незаконним.
У попереднє століття з України вивезли дуже багато, і тепер це продовжується. Повернути вивезене буде дуже складно. Але, на жаль, зашкодити цьому наразі поза нашою компетенцією. Пряме недопущення вивезення — скоріше, робота силових і різних міжнародних органів.
Про матеріальне значення картин Айвазовського мають говорити експерти, які проводять оціночні роботи. Я до таких не належу. Музейний фонд України не є оціненим. Колись такі спроби були, але через загрозу монетизації їх зі скандалом зупинили. Але, звичайно, і Айвазовський — геніальний автор, і самі картини — частина державного музейного фонду, їхню культурну цінність важко описати. Ці картини — не просто надбання Феодосії, це — надбання українського народу.
Зараз ми в управлінні намагаємося робити те, що 25 років не робилося, — навести порядок, щоб не було інших схожих ситуацій. Я на посаді трохи більше року. Нам «лишився у спадок» тотальний необлік. Багато рутинної роботи, яку треба зробити, щоб далі не допускати таких ситуацій і бути готовими активніше діяти у міжнародних судах, представляти чіткіші і конкретніші вимоги. Вся країна, зокрема, музейна галузь, не була готова до такого виду війни.
