Припинити депутатські повноваження Миколи Мартиненка від «Народного фронту» парламент зміг лише з третьої спроби (228 голосів). Тема — непроста. Із самого початку було видно, що історія з Мартиненком є частиною внутрішньовидової боротьби всередині влади. Протистояння між «президентськими» і «прем’єрськими» триває вже достатньо довго, а останнім часом — на фоні річниці призначення другого уряду Яценюка — суттєво загострилося. Зокрема, було помітно, що проти прем’єра розгорнули доволі потужну кампанію з приводу відставки і корупційних схем його оточення. Мас-медіа, як відомо, називають Мартиненка «головним спонсором» парламентської партії «Народний фронт» та правою рукою Яценюка.
Сам Мартиненко, виступаючи вчора з трибуни Верховної Ради, заявив: «Я прийняв це рішення, тому що не хочу допустити політичної дестабілізації шляхом відставки прозахідного уряду, дострокових виборів і реваншу. На кампанію з моєї дискредитації витрачено понад 10 мільйонів доларів. Рано чи пізно ми дізнаємося імена і замовників і виконавців цієї кампанії. Я хочу в правовому полі як звичайний громадянин, без депутатського мандату, довести свою невинність».
ПРОГОЛОСУВАЛИ ЛИШЕ З ТРЕТЬОГО РАЗУ!
«Ми не спілкували з Мартиненком з приводу цього голосування. Позиція нашої фракції була — голосувати. Але окремі депутати сказали, що не будуть, — коментує «Дню» заступник голови фракції «БПП «Солідарність» Ігор Кононенко. — Я голосував «за». З боку Мартиненка — це мужній вчинок, не гра. Він прийняв рішення і було два голосування. Якби він не хотів і якби це дійсно була гра, то Гройсман міг би не ставити на голосування його кандидатуру в третій раз. Це правильний крок Мартиненка — він абсолютно впевнений, що доведе свою правоту. Ви ж журналісти розумієте, що з боку того ж Лещенка було багато маніпуляцій, м’яко кажучи: висмикування документів, перекладання. Людині це набридло... Він упевнений, що всі процеси виграє. Більше всіх за депутатські крісла тримаються ті, які кричать. Того ж Лещенка, Заліщук і Чумака спробуй «видавити» з парламенту. А люди самодостатні абсолютно не тримаються. Є якісь амбіції та позиції, то розвернувся і пішов».
ТЕТ-А-ТЕТ
Одна з головних проблем якраз полягає в тому, що в Україні досить часто називаються прізвища і великі суми хабарів або офшорних рахунків, але реакції правоохоронної системи, що мало відбуватися автоматично, немає. Тут можна згадати і скандал навколо конфлікту Саакашвілі—Авакова. Все це є ознакою залежності органів правопорядку від тієї чи іншої кланово-олігархічної групи, які використовують силові структури у боротьбі проти своїх опонентів. Така схема сформувалася ще за часів президентства Кучми.
«Очевидно, що за складанням повноважень Мартиненка стоїть його небажання підпадати під подальші удари і бажання сховатися, — коментує «Дню» політичний експерт Олександр Солонтай. — Тобто це гра у «схованки». Він прийняв для себе рішення, що його бізнес, його схеми і його економічні інтереси набагато важливіші будь яких політичних речей. Тому Мартиненко і відходить від публічної і політичної сфер. Це не значить що він буде менше впливати на ситуацію, але це говорить про те, що він особисто хоче бути менше вразливим. Верховна Рада в свою чергу не замінюючи цей уряд провокує власні перевибори. Якщо парламент змінить склад Кабміну, то Рада відстрочить своє переобрання мінімум на рік. Якщо ж все залишиться як є, то ймовірність перевиборів в наступному році дуже велика. Аби цього не сталося, парламенту необхідно переформатувати уряд у перші місяці 2016 року».
ЯК ТРІУМФАТОР? ПЕРША РЕАКЦІЯ НА РІШЕННЯ ПАРЛАМЕНТУ
Є й ще один дуже важливий момент. Якщо вести мову про внутрішньовидову боротьбу у владі, складається враження, що Мартиненко виступає тут в образі «сакральної жертви». «Мартиненко склав мандат, — пише журналіст Сергій Руденко у себе в ФБ. — Без подань Генеральної прокуратури. Без звинувачень з боку правоохоронних органів. Він не тікав, як Клюєви. Його не витягував із депутатського крісла спецназ. Він написав заяву і пішов з Ради. Тепер я хочу побачити, як складуть свої депутатські мандати: Ігор Кононенко, Сергій Льовочкін, Юрій Бойко, Михайло Добкін, Вадим Новинський, Наталія Королевська. Може, Сергій Лещенко з Петром Порошенком і Віктором Шокіним їм допоможуть?). Чи ні?».
