Путіна таки вдалося повернути в рамки «нормандського формату». Як відомо, після вигаданих самим Кремлем так званих терористичних актів «українського Міноборони» в Криму, російський президент заявив, що «зустрічатися в нормандському форматі безглуздо». Відповідно організувати зустріч в Берліні було непросто. Німці та французи до останнього вмовляли агресора сісти за стіл переговорів... Вмовили, приїхав. І як завжди запізнився, зустріч розпочалася на півгодини пізніше і тривала понад чотири години.
Ще напередодні зустрічі сторони не виказували великого оптимізму. Російська сторона наполягала на виконанні політичної частини Мінських домовленостей, Україна ж вимагала від Кремля спочатку виконати свої зобов’язання з безпекових питань. Вже за традицією, навіть під час переговорів у Берліні. Отже що в результаті?
Першим до журналістів вийшов український Президент Петро Порошенко. Він заявив, що перш ніж проводити вибори на окупованих територіях, учасникам процесу повинна бути гарантована безпека, а іноземні військові мають покинути територію країни. «Коли ми говоримо про «дорожню карту», то вона й передбачає послідовність та гарантії. І саме тому, коли у нас є, наприклад, дата виборів та умови, за якими вони повинні відбутися, то, безумовно, це — питання безпеки. Зокрема, режим припинення вогню, виведення іноземних військ, дотримання режиму розведення сторін, безперешкодний доступ ОБСЄ, звільнення заручників», — заявив Порошенко, передають ЗМІ. Президент також повідомив, що «дорожня карта» буде підготовлена міністрами закордонних справ країн «нормандського формату» та передана на підпис главам держав у листопаді.
ФОТО REUTERS
Пізніше свої заяви зробили й інші учасники переговорів. Президент Франції Франсуа Олланд підкреслив: «Питання безпеки стоїть в основі всього успіху у виконанні Мінських угод».
«Ми обговорили дане припинення вогню та відведення військ. Перші кроки вже зроблені в цьому напрямку, але ще багато залишається зробити», — заявила канцлер Німеччини Ангела Меркель. Також вона зазначила, що питання введення в Донбас збройної місії ОБСЄ потрібно пов’язати з проведенням місцевих виборів на окупованих територіях. У той же час, на думку Меркель, спостерігачі ОБСЄ обов’язково повинні отримати доступ до кордону з РФ, який окуповано бойовиками.
У свою чергу, президент РФ Володимир Путін зазначив: «Домовилися, що ми продовжимо вибір тих точок та місць на території, де можна буде продовжити цю роботу з розведення сторін конфлікту. У двох місцях цей відвід вже відбувся. Також ми підтвердили, що готові розширити місію ОБСЄ в зоні відводу та пунктах зберігання важкої техніки».
Показово, що на відміну від Порошенка і Меркель, які фактично заявили про розширення місії ОБСЄ, причому вже озброєну, на окуповані території Донецької та Луганської областей і доступ до кордону з РФ, який контролюється бойовиками, Путін сказав, що ця місія матиме доступ до зони відводу військ та пунктів зберігання важкої техніки. А це суттєва відмінність. Також, за словами Порошенка, українська сторона наполягає на тому, що після завершення відведення сил і засобів від лінії розмежування у Петровському, Золотому і Станиці Луганській, ця робота має продовжитись ще в чотирьох місцях, зокрема, в Дебальцевому.
Про «дипломатичний котел», в який дозволила загнати себе українка влада, «День» писав ще з самого початку переговорів. Тим більше, коли головним переговірником від України в Мінську призначили архітектора кланово-олігархічної системи Леоніда Кучми. Однак сьогодні треба виходити з тієї ситуації, яку маємо по факту. А маємо пункти Мінських домовленостей, які потрібно виконувати. Інша справа, що свою частку зобов’язань не виконує Кремль та контрольовані ним бойовики так званих ДНР і ЛНР, відповідно Україна має повне право вимагати від агресора виконання Мінських домовленостей і лише потім рухатися далі у своїй частині відповідальності. Що дала остання зустріч у рамках «нормандського формату»?
1. Добре, що зустріч відбулася, але залишилося багато незавершених формулювань, особливо щодо позиції Путіна з приводу розширення місії ОБСЄ.
2. Якщо поліцейська місія матиме лише пістолети, то яка її роль за можливих виборів? У них немає мандату, щоб стежити за виборами. При цьому, бандит Захарченко вже погрожував, що вирізатиме озброєну місію, а в Луганську відбувалися штучно організовані мітинги проти місії.
3. Лінія розведення в Дебальцевому. Чи врахована лінія 2014 року? Тут велике непорозуміння.
4. «Дорожня карта» — чому аж до листопада, адже всі механізми розведення вже відпрацьовано? Чекають виборів у США?
5. Окрім розведення військових, залишається прогалина в роботі з місцевим населенням, неясності — хто буде оберігати людей, якщо військові відійдуть за населенні пункти. Влада жодним чином не працює з людьми.
«НАСПРАВДІ НІЧОГО НЕ ПОГОДЖЕНО І НІЧОГО НЕ ПІДПИСАНО»
Олексій МЕЛЬНИК, співдиректор програм з питань зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова:
— Насправді ніякої «дорожньої карти» не погоджено і нічого не підписано. Поки що ми чуємо заяви і розмови. Зараз лише досягнуто домовленості про підготовку такої «дорожньої карти». Якщо звернути увагу на коментарі Порошенка, Путіна та інших учасників зустрічі, то є досить помітні відмінності в оцінках результатів цього заходу. Це ще раз говорить про те, що насправді домовленостей немає. Вони говорять про одні й ті самі речі, але в своїй інтерпретації. І це те, з чим зіштовхнуться спеціалісти на технічному рівні, коли будуть готувати безпосередньо проект «дорожньої карти».
Щодо територій, які, згідно з Мінськом-1, мають контролюватись українською стороною і які ворог зайняв вже після того, то про це детально говорив Петро Порошенко. Судячи з його слів, може скластись враження, що Україна відчуває підтримку з боку європейських партнерів. У цьому плані Дебальцеве є одним з ключових пунктів, адже ми знаємо, що там відбувалось під час підписання Мінська-2. РФ тоді зухвало порушила попередні домовленості. Згідно з базовими домовленостями, бойовики мали б відійти досить далеко від нинішньої лінії фронту. Треба домагатись виконання протилежною стороною попередніх домовленостей, тоді не треба буде взагалі займатись цими мікроскопічними розведеннями.
Варто також звернути увагу на те, що Путін у своїх коментарях левову частку уваги приділив гуманітарним питанням. Він хотів, щоб Україна взяла на себе утримання окупованих РФ територій. Цього йому не вдалось досягнути. В свою чергу, слова Порошенка були зосереджені на безпековому питанні. Важко зараз уявити, як усі ці позиції будуть вкладені в один меморандум.
«ПІД ЧАС ОПРАЦЮВАННЯ МЕХАНІЗМІВ «ДОРОЖНЬОЇ КАРТИ» МАЄ БУТИ ВРАХОВАНА ДУМКА ЛЮДЕЙ З ДОНБАСУ»
Ганна ГОПКО, народний депутат, голова комітету Верховної Ради в закордонних справах:
— В Мінських домовленостях лише окреслені напрямки, наприклад, щодо припинення вогню, обміну полоненими тощо, але конкретних механізмів — як це мало би відбуватися згідно з часовими рамками — нема. Також потрібні гарантії виконання сторонами домовленостей і певна відповідальність за їхній зрив і недотримання, адже ми маємо прикрий досвід того, що РФ ігнорує домовленості й розвиває агресію. Тому все це має бути прописано в «дорожній карті». Окремо візьмемо тему поліцейської місії. Україна про поліцейську місію говорить майже рік. Відповідно зараз стоїть питання: чи погодиться на це ОБСЄ, який мандат буде у місії. Окрім того, залишається відкритим питання цілодобової роботи ОБСЄ в зоні конфлікту, а не до 17.00 як зараз.
Треба звернути увагу на інформування місцевого населення. Адже внаслідок дефіциту інформації і пояснень, люди абсолютно справедливо почали турбуватись. Їм не було чітко показано, як буде гарантовано їхню безпеку після відведення військ та внаслідок порушення бойовиками тиші. Спеціальна моніторингова місія не передбачає наявність власних військових. Це дуже добре, що про це почали говорити, а не як було до цього — вони говорили нам прийняти закон про вибори, а бандити на місцях якось їх мали б провести.
Необхідно, щоб під час опрацювання механізмів «дорожньої карти» була врахована думка цих людей. Але при цьому зазначу, що без безпекової складової не можуть бути реалізовані політичні пункти Мінських угод.
«ПУТІН ЧЕКАЄ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИБОРІВ У США, А ТАКОЖ У НІМЕЧЧИНІ ТА ФРАНЦІЇ»
Сюзан СТЮАРТ, Німецький інститут з питань міжнародної політики та безпеки (SWP), Берлін:
— На вчорашній зустрічі лідерів «нормандського» формату було досягнуто більше, ніж я очікувала. Проте, це результати поки що тільки на риторичному рівні. Ми повинні подивитися, як вони будуть втілені на практиці. Найбільш важливою є «дорожня карта» Мінських домовленостей. Якщо вона дійсно може бути розроблена протягом місяця і схвалена міністрами закордонних справ, то це буде кроком вперед. Але, оскільки російська й українська сторони мали дуже різні думки щодо послідовності пунктів Мінських угод, я не впевнена, що може бути досягнуто консенсусу. Інші два пункти — озброєна місія ОБСЄ і розведення військ у додаткових місцях — вже були на порядку денному протягом деякого часу. Три місця для розведення військ було узгоджено на рівні контактної групи раніше, і тільки два з них запрацювали добре. Що стосується збройної місії ОБСЄ, то раніше були суперечливі заяви з російської сторони. Навіть якщо в принципі цю місію погоджено, можна очікувати з боку Росії, що вона безкінечно може продовжувати переговори про її характер і мандат.
На мій погляд, Путін чекає результатів виборів у США, а також у Німеччині та Франції, які відбудуться наступного року, щоб побачити, чи це буде сузір’я лідерів, з якими вигідніше для нього вести переговори. Тому до цього часу, навряд чи можна багато очікувати від «нормандського формату».
Крім того, важливо, щоб західні лідери наполягали на подальших реформах в Україні. Виглядає так, що процес реформ в основному загальмувався і верх беруть корисливі (приватні) інтереси. Якщо Україні не вдасться успішно реалізувати ключові реформи, тоді її стійкість щодо Росії (і її привабливість для Заходу) зазнає негативного впливу. Це поставить Україну в скрутне становище щодо подальших переговорів про ситуацію на Донбасі.
