Те, що мав на увазі Володимир Путін в нещодавньому інтерв’ю ТАСС про «один народ» і інші видумки щодо українців і Україну, відкрито, прямо, цинічно і зневажливо доніс колишній помічник президента РФ Владислав Сурков (буквально нещодавно Путін підписав указ, задовольнивши його заяву про відставку). Подаємо повну цитату, аби «насолодитися» з реаліями, які панують в головах кремлівських керманичів:
«— Что Вы думаете об Украине, о ее перспективах, о будущих отношениях с Россией?
— Украины нет. Есть украинство. То есть, специфическое расстройство умов. Удивительным образом доведенное до крайних степеней увлечение этнографией. Такое кровавое краеведение. Сумбур вместо государства. Борщ, Бандера, бандура есть. А нации нет. Брошюра «Самостийна Украйна» есть, а Украины нет. Вопрос только в том, Украины уже нет, или пока еще нет?
Я, как ни странно, укрооптимист. То есть, считаю , что Украины нет пока. Но со временем она все-таки будет. Хохлы ребята упрямые, они сделают. Однако, какая именно это будет Украина, в каких границах она будет существовать и даже, может быть, сколько будет Украин — вопросы открытые. И в решении этих вопросов России так или иначе предстоит участвовать.
Отношения с Украиной никогда простыми не были, даже когда Украина была в составе России. Украина для имперской и советской бюрократии всегда была делом хлопотным. То атаман Полуботок подведет, то западенцы к Гитлеру переметнутся. Принуждение силой к братским отношениям — единственный метод, исторически доказавший эффективность на украинском направлении. Не думаю, что будет изобретен какой-то другой.
— Донбасс вернется в состав Украины?
— У меня недостаточно сильное воображение, чтобы такое вообразить. Донбасс не заслуживает такого унижения. Украина не заслуживает такой чести.
— На парижском саммите Вы видели Зеленского. Какое впечатление он произвел? Что Вы можете о нем сказать?
— Не лох. Во всяком случае, в Париже все приняли его за президента...У него легкость необыкновенная в мыслях» (actualcomment.ru).
Можливо, це звучатиме парадоксально, але частково Сурков правий. Якби Україна була сформованою і сильною державою, а за 23 роки (1991—2014 рр.) був шанс виглядати інакше, то Москва б не наважилася напасти і захопити наші території. Путіністи, до яких себе відносить Сурков, розуміли б, що ця авантюра коштуватиме їм занадто дорого. А так, кремлівська верхівка дозволяє собі подібні вислови і відповідні дії, тому що Україна їм це дозволяє, насамперед політикум.
Суть у тому, що Сурков намагається нав’язати думку про те, що ніякої України як держави історично не існувало і не існує. Більш того, він відкрито розповідає (можна почитати інтерв’ю повністю), що він цілеспрямовано роками займався тим, щоб знищити ту Україну, яка відродилася після 1991 року. І на ці речі має бути реакція української влади. Адже на заяви Путіна українська влада промовчала, бо не хочуть дратувати і мріють про мир, але цей мир (коли ще й американський президент Дональд Трамп заявляє — домовляйтеся між собою) можливий тільки на умовах Кремля.
Ситуація з інтерв’ю Суркова великою мірою нагадує ситуацію з Жириновським, — коментує «Дню» відомий історик Юрій Шаповал. — Останній певний час озвучував в абсолютно недипломатичних тонах позицію вищого керівництва. Причому використовував хамські категорії так саме як це зробив Сурков. Я вважаю, що за характеристикою інтерв’ю Суркова є хамським. Алефактично він озвучив те, що Путін, Кремль робив в Україні. Теза про те, що примусове братерство для України буде кращим говорить про те, що в Кремлі ця ідея не вмерла. І це не залежить від наявності там Суркова чи його відсутності. Він не сприймає Україну як державу. І він говорить про те, що у нас є внутрішній конфлікт. Тобто він не бачить монолітної нації. На жаль, певною мірою він має рацію. Хто зараз в Україні займається пошуком консенсусу в суспільстві? Очевидно, що в першу чергу це функція Українського інституту національної пам’яті. Треба дивитись на історію широко і не однобоко. Тоді ми зможемо виробити консолідований погляд на наше минуле, наші здобутки, а значить відчути себе єдиними. А отже, національним монолітом. Інакше Росія і надалі буде намагатись провокувати у нас внутрішній конфлікт, чого вона так прагне. Інтерв’ю Суркова, на мій погляд, є сигналом для наших керівникам. Сурков є лакмусовим папірцем. І тут питання не особисто в ньому. Але питання — хто сьогодні займається в Україні на урядовому рівні питаннями нашої ідентичності? Подивіться, що показуються наші телеканали, що за радянських часів було все добре. Тому повторю, що інтерв’ю Суркова — це, перш за все, дуже серйозний сигнал для нас самих
Цікаво, що на форумі, який був присвячений шостій річниці окупації Криму, народний депутат від «Слуги народу» Микита Потураєв так відреагував на інтерв’ю Суркова: «Ми з колегами обмінювалися думками з приводу слів одного з головних ідеологів окупації Криму, військового вторгнення на Донбас. Як він зверхньо розповідає нам про українську націю та державу, як він зверхньо звертається до нашого президента, до громадян України. Я не знаю, чи будемо ми давати якусь відповідь пану Суркову, бо хто він такий, щоб давати йому відповідь на рівні фракції, парламенту, МЗС. Думаю, пану Суркову варто пригадати, що колись Радянський Союз, на який вони (Росія) так моляться, почав тріщати по швах і розбиватися на шматки з Прибалтики. Я переконаний, що кінець того чудовиська під назвою РФ почнеться з повернення Криму додому в Україну!».
Для того, щоб були інше ставлення до України Суркова і подібних до нього, або щоб наша країна стала «вироком» для Росії, про що фактично каже пан Потураєв, потрібна інша внутрішня і зовнішня політика, з іншим набором кадрів у владі.
В свою чергу, реакція міністра внутрішніх справ була наступною. «Сурков — зі своїми перлами про Україну — виглядає як закомплексований «стратег», що думає про себе більше, ніж вартий, — як та шавка, що намагається гавкати на слона, відчуваючи в цьому свою велич. Не шуміть, пане. Україна живе незалежно від уявлення про неї відставного шовініста», — написав Аваков на своїй сторінці в Twitter.
Реакція гостра, цим чинний міністр внутрішніх справ завжди відрізнявся, однак як агресор, так і інші країни, включаючи наших партнерів, будуть рахуватися з Україною, оцінюючи її реальні справи.
«Бояться вони Україну. Бояться глибоко, до кісток, — вважає дипломат Данило Лубківський (facebook). — Усі ці фантазії і образи походять від такого собі холодного і тверезого розуміння, що Україна відбулася. Не Малоросія. Не Новоросія. А саме Україна відбулася. Саме Україна була, є і буде. Сурков зізнається в цьому сам собі. Хоч зізнається глупо, з образою. Він самовиправдовується і самовикривається. Ну таке собі, жалюгідне видовище. А Володимиру Зеленському та його офісу це інтерв’ю мало б дуже ясно пояснити, що таке Україна. У справжньому і російському варіантах. «Легкость мыслей...».
Якщо залишати слова Путіна чи його колишнього помічника без належної уваги, хоч Сурков вже і не офіційна особа, то це лише розв’язуватиме руки агресору для подальших атак і захоплень — за допомогою різних методів (дипломатії, спецслужб, «п’ятої колони», танків...). У української влади немає іншого виходу, як реагувати на подібні випади, ставати сильними самим і будувати сильну Україну, спираючись на власні ресурси. І суспільство.
