Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Iсторія – захищає

Новація Міносвіти про необов’язкове вивчення низки гуманітарних предметів у вишах викликала рішучий опір громадськості
23 січня, 2015 - 12:10

В кінці минулого року міністр освіти і науки України Сергій Квіт скасував наказ № 642 «Про організацію вивчення гуманітарних дисциплін за вільним вибором студента» від 9 липня 2009 року, який встановлював перелік обов’язкових дисциплін гуманітарної підготовки у ВНЗ та їх обсяги. Тепер безпосередньо кожен університет сам вирішуватиме, які непрофільні предмети зробити обов’язковими, чи для всіх спеціальностей, чи вибірково тощо. За словами експертів, це і є однією з ознак університетської автономії та правом університетів самостійно визначати зміст програм. Втім, ця новина викликала гарячі дискусії в суспільстві. Зокрема, той момент, що тепер у перелік цих необов’язкових до вивчення дисциплін потрапляє й історія України. Щонайменше подивування викликає той факт, що деякі університети можуть відмовитися від цього предмету, в принципі, визначивши його для себе як необов’язковий. Це тоді, коли в суспільств інарешті заговорили про невивчені уроки історії і їхню роль у сьогоднішній ситуації на сході країни. Думки розділилися.

ГІРШЕ, АНІЖ НЕВІГЛАСТВО?

Імператор Священної Римської імперії й водночас король Іспанії Карл (1516—1558) говорив у вузькому колі найближчих людей: «У мене, як і в кожного монарха, є, звісно, дурні чиновники; але я намагаюсь робити все, щоб таких було якомога менше, бо інакше загине уся держава!».

Сказано, ясна річ, грубо, без «політкоректності». Але ж, воістину, в наші доленосні часи доволі часто потрапляють в «зону уваги» такі повідомлення, що мимоволі згадуєш слова цього, судячи з усього, доволі розумного імператора. Тут вже не до «політкоректності»! Ось яскравий приклад. Колегія Міносвіти України ухвалила рішення про припинення викладання історичних дисциплін у тих вишах, де історія не є профільною дисципліною. Варто тут сказати декілька слів.

Коментувати тут не так просто. Хіба не є очевидним, що та війна, котра триває (і розпалюється дедалі страшніше) на сході — це, великою мірою, наслідок історичного невігластва, сліпоти та агресивної денаціоналізації певної частини нашого соціуму (і не тільки на Донбасі). Йде трагічна війна — а наше патріотичне, постмайданне Міністерство освіти ухвалює такого роду рішення, яке викликає... як би це делікатно висловитись... здивування й збентеження. Невже чиновникам Міносвіти невідомо, що «інфільтрація» чужої історичної концепції у суспільну свідомість — це надійний шлях до деморалізації, дезорієнтації суспільства, і, в підсумку (на останній стадії) — до крові? Це «підміна» мозку суспільства, і коли поважна державна інституція сприяє цьому, то мимоволі виникає запитання: це некомпетентність або свідоме завдання шкоди інтересам держави? І не варто посилатись на кризи й війну; бо й те, й друге чималою мірою — наслідок аналогічних рішень «попередників». Продовжуємо їхню справу в році 2015-му?

КОМЕНТАРI

«МИ НІЧОГО НЕ ВІДМІНЯЄМО, А ЗМІНЮЄМО НАГОЛОСИ ТА ВПРОВАДЖУЄМО ЗАХІДНУ СИСТЕМУ НАВЧАННЯ»

Сергій КВIТ, міністр освіти та науки України:

— Є кілька рівнів цієї проблеми. Перше — цей соціально-гуманітарний блок прийшов на заміну марксизму-ленінізму, він з самого початку розглядався як ідеологічний, що людей треба вчити історії, політології, філософії, у цьому, звичайно, якийсь ідеологічний смисл є. Друге — ми прийняли закон про вищу освіту, у ньому з наступного року аудиторне навантаження викладачів повинно зменшитись із 900 до 600 годин на рік. Це означає суттєві зміни у навчальному процесі, як це є у західних університетах. Студенти будуть мати менше аудиторного навантаження і більше самостійної роботи, у викладачів буде більше часу на наукову роботу, студенти ж будуть обирати значну кількість предметів. Якщо ми зменшуємо навантаження викладачів та студентів, то не має бути якихось обов’язкових блоків, крім тих, що стосуються спеціальності. Це означає, що абсолютно всі предмети мають бути на вибір, якщо вони не для профільної спеціальності. Тому викладачі та кафедри повинні дуже добре працювати, щоб просувати свій предмет та робити його цікавим.

І це в першу чергу стосується технічних, медичних університетів, де гуманітарні та соціальні дисципліни не є профільними. Там є велика проблема в тому, що ці предмети викладаються нецікаво, якщо ми вчимо хірургів історії чи політології, то ці студенти хочуть швидше їх здихатись, бо це викладається по книжці. Якщо університети мають автономію, то повинні визначатись, що для них головне, а що другорядне. Наші громадяни у цій проблемі мають на увазі у першу чергу ідеологічну справу. І я це розумію, але за цих умов ідеологічний компонент ми переносимо на рівень школи. З наступного року у нас запрацює спеціальна програма національно-патріотичного виховання, вся система шкільного навчання буде їй підпорядковуватись, це не буде один якийсь предмет. Ми звертаємо увагу на національну символіку, національну історію, знакові події — це виховується на шкільному рівні. А коли людина стає студентом, вчиться на фізика, інженера чи лікаря, то тут треба їй правильно запропонувати додаткові предмети. Тому ми нічого не відміняємо, а змінюємо наголоси та впроваджуємо західну систему навчання.

Підготувала Інна ЛИХОВИД, «День»

Ігор СЮНДЮКОВ, «День»
Газета: 
Рубрика: