Після того як прем’єр Арсеній Яценюк в неділю заявив про свою відставку, Президент поставив вимогу до вівторка сформувати новий уряд. Він заявив, що пріоритетним на посту голови Кабміну для нього є прізвище Володимира Гройсмана. Фігура спікера ВРУ була зрозуміла і передбачувана, бо він є соратником Порошенка і начебто компромісною фігурою, якого на цій посаді Порошенко бачив ще після парламентських виборів 2014 р. Але ніхто не очікував, що саме Гройсман проявить в питанні формування складу уряду стійкість. Як наслідок — «прем’єріада» затягнулась і навіть пішли чутки, що Юрій Луценко почав розсилати депутатам SMS з дедлайнами і з вимогою прискорити процес щодо формування коаліції. Разом з тим, в ЗМІ за пустили чутки, що це Яценюк затягує процес, щоб протриматись на посаді прем’єра якнайдовше.
Західні ж ЗМІ продовжили критично атакувати українську владу. Після звинувачень української верхівки в корупції західний світ переконався, що відставки і перетасування в українських реаліях є не пошуком конструктивності, а радше є ознакою глибокої кризи.
ФОТО АНДРІЯ КРИМСЬКОГО
Проте в середу, як повідомили ЗМІ, процес формування нового Кабміну все ж нібито закінчився. На момент здачі номеру «врівноважений» склад нового уряду виглядав так: перший віце-прем’єр — міністр економіки — Степан Кубів; віце-прем’єри: з євроінтеграції — Іванна Климпуш-Цинцадзе, з соціальної політики — Павло Розенко, з гуманітарного блоку — В’ячеслав Кириленко, у справах АТО і окупованих територій — Володимир Кістіон. Мінсоцполітики очолить Андрій Рева, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ — Геннадій Зубко, Міністерство екології та природних ресурсів — Остап Семерак, Мінстерство АПК — Тарас Кутовий, Міносвіти — Лілія Гриневич, Міністерство культури — Євген Нищук, Міністерство спорту — Ігор Жданов, Міністерство інформаційної політики — Юрій Стець, Міністерство фінансів — Олександр Данилюк, МВС — Арсен Аваков, Міністерство юстиції — Павло Петренко.
Про якість та перспективи майбутнього уряду «День» запитав у експерта Інституту політичної освіти Олександра СОЛОНТАЯ:
— Для того щоб проводити глибинні і всеохоплюючі реформи, потрібно було формувати уряд технократів. Але політики не наважились на це і сформували політичний уряд. Тож йому потрібно давати політичну оцінку: хто під ним підписався і хто нестиме за нього відповідальність, тобто чий рейтинг згорить, як згорів рейтинг Яценюка, якщо не буде здійснено необхідних перетворень. В даному разі це Петро Порошенко. Тож якщо новий Кабмін буде провальний у своїй роботі або ж відповідатиме рівню попереднього, то нічого іншого не залишиться, окрім як йти на позачергові парламентські вибори, а може, одразу на президентські вибори. Бо рейтинг Порошенка згорить, фракцію БПП ніхто не зможе утримати вкупі, тож виходом будуть вибори, які рикошетом вдарять по Президенту. Але найгірший сценарій — масові вуличні протести.
Те, що відбувалося протягом останніх днів у БПП із визначенням членів уряду — це просто міжвидова боротьба в оточенні Петра Порошенка, де Гройсман хотів бути другим після Президента, а не третім чи четвертим. Це свідчить, що він найближчий член команди і навіть може дозволити собі цю внутрішню боротьбу. Але це, на жаль, нічого не говорить про перспективи роботи його уряду.
Володимир Гройсман був мером Вінниці, першим віце-прем’єром, в.о. прем’єр-міністра, а також спікером Верховної Ради — у нього є і позитивний, і негативний досвід на місцевому і національному рівні. Для нього дане призначення означає, що в разі, якщо він не впорається із поставленими завданнями і викликами, він повністю «згорить» як політик.
На місцевому рівні Володимир Гройсман був одним із найкращих мерів в Україні. Він міг тримати громаду в своїх руках, отримувати від цього найкращий результат для своїх патронів в умовах олігархічної авторитарної системи і одночасно робити щось позитивне для міста. Він знайшов баланс між тодішньою системою та вмінням продемонструвати щось хороше. Але потім часи змінилися і в більш вільних умовах Гройсману вдалося зберегти владу у Вінниці, яку нині очолює його людина, а більшість у міськраді має його місцева партія. Та все це базується на тому, що Петро Порошенко йому не заважає, бо він є його сателітом. Оцінювати Володимира Гройсмана як самостійного гравця було важко ще у Вінниці, а зараз тим більше.
Але «кожен солдат мріє стати генералом» — у Гройсмана є амбіції колись стати самостійним політиком. Він переймається через своє політичне майбутнє, не бажає провалу, а тому зміг відстояти і створити урядову команду, завівши до неї наближених до себе людей. Амбіції Володимира Гройсмана — додаткова надія на більший успіх нового уряду. Вони змушують його ворушитися, тож є сподівання, що він зможе повторити досвід Вінниці в масштабах держави, знайшовши компроміс між тією системою, яка його призначила, і бажанням зробити щось позитивне. А ціна компромісу — найвища посада прем’єр-міністра в парламентсько-президентській державі, причому Петро Порошенко залишиться найвпливовішим політиком, який взяв на себе відповідальність за уряд.
Та суспільство вже не в тому стані, щоб давати для змін багато часу, як Яценюку, тож Гройсман має максимум 9 місяців, щоб продемонструвати результат.
