Кілька днів у центрі Києва відбуваються акції на честь вшанування пам’яті Небесної Сотні, які переросли в стихійні протести проти торгівлі з окупованими територіями та, зрештою, вилились у політичні виступи в середу. Тривогою відлунював факт застосування при цьому димових шашок, адже в нещодавній історії ми вже мали трагічні приклади. Останні примусили владу щоразу застосовувати посилені заходи безпеки — від маси правоохоронців до металошукачів.
Прес-секретар «Правого сектору» Артем Скоропадський в коментарі «Дню» пояснив: «Треба розділяти акції, які відбуваються останніми днями в центрі Києва. Із 18 по 21 лютого відбувалися траурні акції пам’яті по загиблим під час розстрілів на Майдані три роки тому. І лідер «Правого сектору» Андрій Тарасенко, і лідер «Свободи» Олег Тягнибок, і лідер Національного корпусу Олександр Білецький брали участь у цих жалобних акціях, поклавши квіти, але без всілякого піару. З другого боку, ми не бачимо нічого поганого в тому, щоб вийти і нагадати владі, завдяки кому вона цю владу отримала. Зокрема вважаю, що акції щодо вимог блокувати окуповані території є теж доречними, хоча ми в них і не брали участі. В середу ж відбулася абсолютно політична акція, яка присвячена черговій річниці втечі з України Януковича. Звісно, ми розуміємо, що можуть бути провокації на кшталт 31 серпня 2015 року. Але якщо таке відбудеться (а це цілком можливо), то за вини влади, яка допустила розпач народу. Люди не можуть без кінця терпіти приниження. Ми маємо надію, що нинішня акція стане прологом до об’єднання націоналістів».
На запитання «Дня», чи не відбувається подібними акціями розбещення народу, який звикає до масових протестів замість конструктивної боротьби, народний депутат України VII та VIII скликань, голова міжфракційного об’єднання ВО «Свобода» Андрій Іллєнко відповів: «Я не бачу в акції, що відбулася в середу, нічого неконструктивного. Навпаки, ми в цей день продемонстрували єдність патріотичних сил. То ж про яку загрозу може йти мова, якщо патріоти не сваряться між собою, а об’єднуються? Нагадаю, ця акція була найбільшою після Майдану. Жодної провокації не було, ніхто не постраждав. Сьогодні всі вороги України будуть мати поганий настрій, адже вони побачили і наш масштаб, і нашу єдність, замість відомого розбрату між мельниківцями і бандерівцями».
Журналістка Зоя Загородня вважає: «Прикро, що перераховані «політсили» (насправді — політпроекти) монополізують й привласнюють собі «національне». Хоча до справжнього національного не тільки не мають належності, а й навпаки — дискредитують його, нівелюють й провокують».
Киянка Софія Дніпровська на своїй сторінці у «Фейсбуці» пише: «Критика влади — це нормально. А от дегуманізація вищого політичного й військового керівництва під час війни з супернебезпечним противником за відсутності реальної альтернативи — це просто небезпечно. І українці, яким гординя й жадібність не відбили інстинкт самозбереження, це прекрасно розуміють, тому й не сприймають тих, хто послідовно дегуманізує обраного громадянами Головнокомандувача і культивує до нього відразу, тотожну тій, що ми відчуваємо до очільника країни-агресора... Якщо хтось думає, що гірше вже нікуди, хай поїде на окуповані території і спробує там замахнутися на якусь рибку Пєлагєю чи вимагати в касирки українську мову. Політичні експерименти під час війни можуть надто дорого обійтися нації. Коли повставали проти неідеального і не вельми свідомого Скоропадського, теж думали, що гірше не буде, а кришка від панського рояля в хазяйстві знадобиться. А вийшло гірше. Так гірше, що й досі очуняти не можемо...»
Нагадаємо також, що на брифінгу керівник апарату СБУ Олександр Ткачук повідомив, що військовий, затриманий за підозрою в намірі застосувати зброю в центрі Києва, є «членом ультраправих фанатських угруповань, а за зброю розрахувався наркотиками і грошима».
Таким чином, за щирими прагненнями людей догукатися до влади часто стоять маніпуляції конкретних сил і політиків. На жаль, під час ейфорії протесту не завжди можна раціонально вирізнити конструктив від емоційного, помилкового спалаху. Останній кілька років тому закінчився трагедією під стінами Верховної Ради, коли загинуло четверо правоохоронців. Прикро, що жодна політична сила за це відповідальності не понесла, окрім безпосередніх виконавців. Безумовно, кров’ю та хаосом у середині країни без вагань скористається ворог.
