Як повідомляють російські ЗМІ Севастополя, в місті оголосили конкурс на проведення інженерних досліджень для створення парку в районі мису Кришталевий. Початкова вартість першого контракту, пов’язаного з облаштуванням нового громадського простору в центральній частині міста, перевищує півтора мільйона рублів. Замовником робіт, згідно з даними державних закупівель, є «Науково-дослідний і проєктний інститут містобудування, архітектури, пошуків та середовищ». Роботи оплатять із міського бюджету.
Слід сказати, що мис Кришталевий, або як його називають у місті мис Хрустальний, є ласим шматочком міської території. Це якраз приморська частина міста, і зараз, коли населення Севастополя за рахунок колонізаторів із Росії наблизилось до 800 тисяч, і планується, що скоро воно сягне мільйона жителів, за місце в центрі поряд з берегом моря розвернулася запекла боротьба. Тут розміщено кілька історичних пам’ятників, планується будівництво нового театру (про це нижче), і вже готувалося спорудження кількох житлових будинків для акторів. Однак проти планів окупаційної влади виступили самі севастопольці. Вони масово стали звертатися в усі органи влади, зокрема, до президента Росії Володимира Путіна з протестами проти забудови історичного центру міста, який, слід сказати, за невеликими винятками склався в післявоєнний період, власне, під час перебування Севастополя під юрисдикцією України.
ЛИСТ ДВАДЦЯТИ ДВОХ...
Архітектори та громадські активісти міста звернулися до Володимира Путіна та Сергія Шойгу з вимогою зупинити процеси руйнації на мисі Кришталевий. Це звернення відоме в місті як «Лист 22-х» за числом його підписантів. Він містить заклик до перших осіб Росії втрутитися в будівництво культурного кластера на мисі Кришталевий. Автори стверджують, що сама наявність культурного кластера на мисі Кришталевий перекреслює концепцію формування комфортного середовища центру Севастополя. Автори листа вважають, що при його будівництві вже знищені історичні автентичні об’єкти, що належать до двох героїчних оборон Севастополя, а якщо взяти будівництво кластера в цілому, то такого руйнівного удару Севастополь не отримував з часів Великої Вітчизняної війни.
Коментуючи журналістам сайта ForPost лист Володимиру Путіну і Сергію Шойгу, голова Спілки архітекторів Севастополя Сергій Комаров нагадав про результати минулої архітектурно-художньої ради. На думку Сергія Комарова, колективна позиція севастопольських архітекторів була проігнорована — і не вплинула на хід затвердження концепції забудови мису Кришталевий. Схожу позицію висловлював голова комітету з містобудування та земельних питань «Законодавчих зборів Севастополя» В’ячеслав Горєлов. Депутат назвав затвердження концепції забудови мису Кришталевий «найбільшою містобудівної помилкою, яка відбулася за всю історію Севастополя». Він зазначив, що зупинити цю містобудівну помилку ще не пізно — хоча обсяг деструктивних дій, з точки зору міських архітекторів і громадськості, вже завдав місту серйозних збитків. Архітектори нагадали, що територія мису призначалася для створення міського парку з меморіальним комплексом «Захисникам Севастополя 1941 — 1942 рр.», а зовсім не для культурних кластерів і не для житла.
У своєму листі севастопольці зазначали: «З 2019 року на узбережжі мису Кришталевого ведеться будівництво культурного кластера без затвердженої проєктної документації, дотримання вимог містобудівного кодексу і в порушення доручення уряду. Початок інтенсивного освоєння міської території між мисом Кришталевим і Карантинною бухтою належить до післявоєнного періоду. Тут було побудовано будівлі Морського гідрофізичного інституту, яхт-клубу ЧФ, двох заводів Міністерства оборони СРСР. У 70-ті роки Міноборони виділило частину своєї території під Меморіальний комплекс «Захисникам Севастополя 1941 — 1942 років». У 1977 році на мисі було споруджено монумент з 60-метровим обеліском «Багнет-Парус», а в 80-ті розпочато будівництво Музею героїчної оборони Севастополя і скульптурної композиції «Солдат і Матрос». Через розпад СРСР будівництво меморіального комплексу не було завершено.
Згідно з післявоєнним генпланом Севастополя все узбережжя центру міста до Карантинної бухти призначалося для створення єдиної паркової зони з окремими вкрапленнями споруд громадського призначення — з дотриманням сформованих принципів забудови берегової смуги. Безперечною перевагою цього підходу було те, що безперервна зелена зона охоплювала Приморський бульвар, об’єднуючи в єдиний громадський простір меморіальний комплекс і паркову зону. Однак ця концепція формування комфортного середовища центру міста була повністю перекреслена будівництвом «культурного кластера».
Що ж відбулося насправді? Владі було запропоновано химерні проєкти будівель оперного театру та музею, навколо яких і розгорнулися всі суперечки. На думку авторів листа, привабливість нових об’єктів затьмарило «нерозуміння недоречності і невигідності їхнього розташування на зазначеній території з багатьох причин».
НЕДОРЕЧНІСТЬ «ТЕАТРУ ПУТІНА»
Щоб отримати схвалення начальства, автори проєктів стали називати своє дітище «Театром Путіна». І справді, в кого в Росії вистачить сміливості сказати, що він проти такого об’єкта? Але автори листа заявили, що при будівництві культурного кластера вже знищені автентичні історичні об’єкти, а сама будівля оперного театру розташувалася на лінії сухопутної оборони часів Кримської війни, що є предметом охорони Історичного поселення міста Севастополя за наказом Міністерства культури від 2016 р. За цим наказом охороні також підлягають: сформований рельєф місцевості; берегова смуга з існуючою конфігурацією бухт (Артилерійська, Олександрівська та Мартинова); вулиці Карантинна, Катерна, Капітанська.
По-друге, в представлених концепціях розвитку даної території не враховано можливості її містобудівної ємності. Проєктування споруд культурного кластера проводилося на вузькій локальній ділянці без взаємозв’язку з навколишнім середовищем, без вироблення пропозицій щодо прилеглої хаотичної забудови, без розв’язання проблем транспортної та пішохідної доступності. Пропускну здатність прилеглих вулиць і проїздів неможливо розширити без значного зносу щільної індивідуальної забудови, що ускладнює організацію руху громадського транспорту. В цілому формування культурного кластера на розглянутій території передбачає величезних капіталовкладень і зажадає реконструкції транспортної структури не тільки центрального району, а й усього міста.
По-третє, масштаб запланованих споруд дисонує з природним ландшафтом і суперечить сформованій містобудівній традиції Севастополя, вираженій у ярусному розташуванні споруд з урахуванням рельєфу, та її розкриття у бік моря. Весь масив запроєктованих споруд перекриває вид з набережної і моря на Володимирський собор-усипальницю адміралів, а з центру міста — вид на море як найцінніший об’єкт ландшафту, порушуючи сформовану об’ємно-просторову композицію історичного поселення.
Габарити і розміщення запроєктованих будівель театру, художнього музею, хореографічного училища з гуртожитком, будівництво багатоповерхових житлових будинків для персоналу культурного кластера, установка пам’ятника «примирення» з кам’яними покриттями площ і схилів — усе це призвело до неможливості створення безперервної паркової зони. При цьому об’єкти культурного кластера панують над такими знаковими місцями подій світового значення, як хрещення Русі (Херсонес) і Перемога радянського народу у Великій Вітчизняній війні (Меморіал), що спотворює героїчну історію, знищує історичний вигляд Севастополя, і викликає неприйняття й обурення громадськості міста.
Автори листа не тільки заперечували, а й запропонували вихід. На їхню думку, розміщення яскравого і виразного комплексу культурного кластера в серединній частині Гераклейського півострова на високих відмітках далеко від морського узбережжя могло б прикрасити і збагатити місто новою естетикою деконструктивізму, створивши привабливий громадський простір зі зручною транспортною доступністю для жителів усіх районів Севастополя та прилеглих поселень. Вони запропонували призупинити будівництво культурного кластера на мисі Кришталевому.
«НАС ЗНОВУ ДУРЯТЬ»
Лист, як видно, дійшов до адресатів. І відвідавши на один день у листопаді Севастополь, Володимир Путін втрутився в суперечку і доручив губернатору Севастополя Міхаілу Развожаєву зупинити будівництво житла і створити великий парковий простір замість житлових будинків для працівників майбутнього культурного кластера. Однак схоже, що постраждалими в цій історії виявилися тільки актори, яким збудують квартири в іншому кінці міста, оскільки про сам «культурний кластер» Володимир Путін нічого не сказав. Як пізніше уточнили, під облаштування парку і громадського простору заплановано відвести територію, яка зараз перебуває в розпорядженні Міністерства оборони.
Що ж далі? Прийняте рішення проблему мису Кришталевого не розв’яже, бо реалізація будівництва, ймовірно, в недалекому майбутньому призведе до реконструкцію вул. Капітанська. З іншого боку, під нове будівництво будуть виділені величезні кошти з міського бюджету, від чого постраждають інші, може, більш потрібні місту об’єкти. Навіть приблизна вартість реалізації нового проєкту поки не озвучувалася, але, за словами глави Севастополя, створення нового паркового простору зажадає значного фінансування. Жителі міста знову ж обурюються. Нас знову дурять. Якщо будівництво зупинили і вирішили створити парк, то коли це було, щоб саджати дерева було дорожче, ніж будувати житло?
АВСТРІЙСЬКЕ АРХІТЕКТУРНЕ БЮРО ПОРУШУЄ САНКЦІЇ ЄС
Австрійське архітектурне бюро Coop Himmelb (l) au запропонувало Севастополю побудувати на мисі Кришталевий театр опери та музейний комплекс. Ескіз музею днями презентували в Севастополі партнери-архітектори австрійського бюро Вольф Прікс і Маркус Проссінг. Але, як зазначає служба новин ForPost, російська влада міста вітає це будівництво, однак місцеві архітектори й активісти виступають проти. Питання виникають не тільки про те, як австрійські фахівці працюють на Кримському півострові в умовах санкцій, а й до якості самого проєкту. Крім того, анонсоване будівництво оперного театру в українському Севастополі за участі австрійських архітекторів викликало реакцію Києва. Прокуратура АРК порушила кримінальне провадження за фактом порушення представниками австрійського архітектурного бюро порядку в’їзду до Криму. В березні 2021 року Україна почала процедуру введення санкцій щодо австрійського архітектурного бюро Coop Himmelb (l) au і його керівництва за участь у проєктуванні оперного театру в Севастополі. Пізніше в МЗС України повідомили, що Офіс прокурора Відня вирішив не розслідувати причетність австрійського архітектурного бюро до будівництва севастопольського оперного театру.
Журналіст із Севастополя Давид Аксельрод відзначає, що проєкт масштабного будівництва на мисі Кришталевий викликає суперечки в Севастополі, оскільки в результаті ландшафт цієї частини міста радикально зміниться. На громадське обговорення була виставлена лише одна концепція. Під час обговорень говорили про її недоцільність, оскільки якщо це обговорення, то зазвичай виставляється відразу кілька проєктів, і в людей є можливість проголосувати за один з них. У даному випадку було представлено один концепт, про який поговорили, і вибору, за великим рахунком, немає.
Жителі Севастополя, які брали участь у обговоренні проєкту оперного театру, висловлювали побоювання, що будівля, задумана архітекторами в стилі деконструктивізму, не гармоніюватиме з історичним центром міста. Однак у коридорах влади Севастополя і Москви підтримують цей проєкт. Їм дуже вже хочеться мати таку гігантську споруду. А оскільки міський бюджет Севастополя продовжує залишатися дотаційним, основна частина фінансування будівництва може бути направлена з федерального бюджету Росії.
Активіст із Севастополя Василь Федорин у ефірі радіо «Крим.Реалії» заявив, що громадські активісти продовжать боротися з проєктом культурного кластера на мисі Кришталевий, у який входить і будівництво оперного театру. За його словами, на цьому місці необхідно побудувати музейний комплекс, який був спроєктований 1972 року. Чому ігнорується рішення ветеранської спільноти, севастопольців загалом? Це нам незрозуміло. Були неодноразові звернення до уряду Севастополя, в адміністрацію президента.
Юрист Регіонального центру прав людини Дарина Підгорна в ефірі «Крим.Реалії» нагадала про те, що діяльність іноземних фірм у окупованому Криму потрапляє під дію санкцій, введених ЄС, США та низкою інших країн. Уряд Австрії каже, що воно не порушує жодних домовленостей з Євросоюзом, і в принципі так і відбувається, оскільки це не компанія від імені уряду Австрії виконує будь-які дії, а приватні підприємці. Тому зараз доказову базу щодо порушення санкцій у Криму допомагають збирати активісти, правозахисники, необхідна відповідна реакція МЗС України, щоб запобігти подальшій забудові історичних місць Криму і пошкодження пам’яток культури на півострові. Українські архітектори наголошують, що представники австрійського архітектурного бюро повинні були обговорювати будівництво оперного театру на мисі Кришталевий не в Севастополі, а в Києві, відповідно до українського законодавства.
ЗА ЗРАЗКОМ ЕЙФЕЛЕВОЇ ВЕЖІ
Що ж являє собою цей австрійський проєкт? Якщо театр опери і балету — дітище Вольфа Прікса, то над музеєм більше працював Маркус Проссінг. У запропонованих ескізах музейний комплекс передбачає одну велику, дуже складну за формою і різноманітну за функціоналом будівлю. Вона планується через дорогу від театру опери та балету і має стати «продовженням динамічної експресії опери». Як стверджують творці проєкту, форма музею «підлаштовується під умови навколишнього середовища» і «створює візуально-просторовий зв’язок із пам’ятником Солдату і Матросу». Зокрема, для відвідувачів Залу слави Севастополя (постійної експозиції, присвяченій історії міста-героя) вікно стане своєрідною рамою пам’ятника «Солдат і Матрос». Фасад буде поєднувати прозорі і непрозорі поверхні. Простір між входами в театр і в музей планується використовувати для проведення фестивалів і заходів. «Гнучкий» внутрішньо простір дасть змогу реалізовувати найрізноманітніші сценарії і претендуватиме на роль визнаного майданчика міжнародних заходів із сучасного мистецтва, вважають творці.
Якщо опустити всі високі слова, то в сухому залишку маємо великогабаритну будівлю, в якій будуть музейні, виставкові, творчо-освітні та реставраційні простори, кінотеатр, театр під куполом, фондосховище, ресторан і службово-побутові приміщення. Музейний комплекс зможе прийняти одночасно до 700 відвідувачів і не менш ніж 60 студентів, при цьому ще понад 150 осіб будуть там працювати. Проєкт критикували місцеві архітектори Сергій Комаров, Юрій Падалка, Валерія Дорошко та Наталія Мильчакова, але їхню думку не врахували. Голова спілки архітекторів Сергій Комаров вимагав: «Або форму іншу, або на 7-й кілометр», однак і до нього не прислухались. Депутат В’ячеслав Горєлов зазначав: «Я не розумію, чому ми тут сьогодні зібралися. Я не розумію, тому що все вже вирішено. Дорослі люди — ми втратили час, приїхали сюди. Я розумію, якби на цій раді розглядали варіанти концепції: одна, друга, третя. Ми вибрали б, наприклад, другу або попросили б зробити четверту, але все вже трапилося. А тепер ми, відповідно до нашої традиції, вирішуємо проблеми: транспортні, енергетичні, паркувальні, озеленювальні й усі інші... Мені дуже гірко це усвідомлювати, але Севастополь цю битву програв. І сьогодні ми стаємо свідками найбільшої містобудівної помилки, яка відбулася за всю історію Севастополя. Найбільша. Я дуже хотів би, щоб це сталося в останній раз. Я сподіваюся бути почутим», — сказав він. І не дивно: те, що для севастопольців пам’ять, для австрійців — придорожній пил...
Сам Вольф Прікс під час лекції у Севастопольському державному університеті зазначив, як пише сайт ForPost, що, на його думку: «Старий підхід із симетрією неактуальний («у природі ніщо несиметричне»), функціонал у архітектурі далеко не завжди головне (подивіться на єгипетські піраміди — скільки там «корисного простору»), а Ейнштейн недарма сказав — «уява важливіша за знання, адже вона нескінченна». Севастопольський бій Вольфа Прікса йде на мисі Кришталевому навколо пам’ятника Солдату і Матросу. Прихильники єдиної класичної стилістики міського центру не згодні з вторгненням деконструктивізму. Чи будуть очевидні ці смисли пересічним містянам та експертам, які виступають проти «чужеродної архітектури»? Дорослі слухачі лекції вважають, що так. А ректор Севастопольського університету Володимир Нечаєв сказав: «Пам’ятайте, що парижанам спочатку дуже не сподобалася Ейфелева вежа? А зараз вона символ міста». Але ж такими тезами можна виправдати будь-який несмак і потворність. Чи доречно застосовувати цей приклад для того, щоб погасити спротив цілого міста?
НЕКОМПЕТЕНТНІСТЬ ЧИ ШКІДНИЦТВО?
У такому ключі йшла суперечка під час обговорення проєкту театру і музею. Тепер до Володимира Путіна звернулася севастопольська екссенаторка Ольга Тимофєєва. На її думку, «примирити проєкт культурного кластера з поняттями сакральність і патріотизм неможливо. Суперечить він і Закону № 4292-I «Про увічнення пам’яті загиблих при захисті Вітчизни». На її думку, патріотизм і цей конкретний проєкт — речі несумісні. Особливо, якщо зіставити «гігантеллу деконструктивістської споруди» з «олов’яним солдатиком», яким стає на її тлі Меморіальний комплекс «Солдат і Матрос», наголошує Ольга Тимофєєва.
Вона нагадує, що в 2017 році вже був проведений всеросійський конкурс на визначення найкращої концепції архітектурно-містобудівного розвитку території від Карантинної до Артилерійської бухти. «Були виявлені кращі рішення, які оптимально використовують потенціал даної території, що поєднують історичне минуле з унікальним ландшафтом і орієнтовані на включення даної території в єдиний громадський простір міста. Однак витрачені сили і засоби, всупереч змісту конкурсу його завдання не були враховані й використані в подальших розробках. У такий спосіб у черговий раз продемонстрована імітація діяльності», — констатує Ольга Тимофєєва.
Нам в Україні також варто оцінити проєкт ще з одного боку — а яким ідейним змістом наповнюватиметься за нинішньої російської влади цей театр і музей на окупованій українській землі, якщо їх вдасться збудувати? І що з ними робити після того, як Крим буде повернуто в юрисдикцію України? Відповідь очевидна — ці два монстри служитимуть Росії інструментами зомбування населення такою самою мірою, як сьогодні служать школи і виші Криму, в яких викладають спотворену брехливу історію, фальшиву політологію, ідеологічне забезпечення «русского мира». Тому з боку нинішнього окупованого Севастополя ці проєкти австрійських архітекторів — вияв некомпетентності, а з точки зору України — прояв шкідництва на ниві мистецтва, на ниві історії, на ниві совісті та честі.
