У понеділок в Києві був зачитаний вирок російським спецпризначенцям Олександру Александрову та Євгену Єрофєєву, яких, можливо, обміняють на Надію Савченко. Як відомо, 22 березня Донецький міський суд Ростовської області засудив українську льотчицю Надію Савченко до 22 років ув’язнення за сфабрикованими обвинуваченнями у вбивстві двох російських журналістів, які інформаційно супроводжували російське вторгнення і брехливо подавали інформацію про начебто злочини «українських каратєлєй». Варто звернути увагу на особливий цинізм з яким РФ підійшла до «справи Савченко». Росія викрала громадянку України, звинуватила її в заздалегідь безпідставних злочинах і призначила судовий процес в місті «тески» українського обласного центру, що нині є окупованим російськими військами. Таким чином, в ЗМІ при розгляді питання Савченко фігурує назва невеличкого російського містечка Донецьк. 5 квітня вирок набув чинності, і Надія чекає на етап до місця відбування покарання. Від апеляції Савченко відмовилась, а її адвокати заявили про можливий обмін ув’язненої, зокрема, на полонених російських спецназівців.
Затримані російські ГРУшники насправді не є чимось винятковим. Таких російських «трактористів» ловили і ловлять регулярно. Потім достатньо часто обмінюють в тіні, без зайвої уваги загалу. Але проблема полягає в тому, що такі таємні обміни нівелюють збір доказів факту російської агресії. А це вкрай важлива тема, адже дії окупанта мають бути кваліфіковані на всіх ланках судочинства, зокрема, і міжнародного. Спіймані під Щастям Єрофєєв і Александров випадково потрапили під пильну увагу українських ЗМІ завдяки дописам українського військового в Інтернеті. Тому і доля їхня розгорнулась за зовсім іншим сценарієм. Нагадаємо, що 16 травня минулого року російські ГРУшники були затримані в зоні ведення бойових дій і доставлені в Київ, де їм була надана медична допомога та порушена справа з обвинуваченнями в незаконному перетині кордону та вбивстві українського військового.
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
Обмінювати Савченко на Єрофеєєва та Александрова означає визнати її військовополоненою. А отже, визнати війну війною, що чомусь не прийнято в наших відносинах з РФ. Більше того, це означає визнати РФ агресором і окупантом не на словах, а на ділі. Звичайно, російська сторона до такого підходу відноситься з винятковою обережністю. Але все ж таки які важелі залишаються в Україні для звільнення найвідомішої бранки? Експерти в один голос заявляють — виключно міжнародний тиск.
Згадаємо ще один нюанс в процесі над Савченко, який залишився поза увагою загалу. Ватажок «ЛНР» Ігор Плотницький, який одного разу в супроводі численної охорони завітав на суд в російському Донецьку, сам говорив Савченко про «спільне політичне майбутнє». Аналізувати ретельно той діалог Плотницького і Савченко, за яким із відвертим здивуванням спостерігали і судді, і інші присутні на процесі, не варто. Але ця деталь сама по собі важлива в тому сенсі, що «шестірка» Плотницький, який зіграв рокову роль в долі Надії, не дозволив би собі подібні фрази без відповідної «санкції». Отже «політичне майбутнє» Савченко розглядається не лише з боку України, але й в стінах Кремля. Відпустити Савченко для них означає дати реальний хід політичній кар’єрі Надії. І в цьому плані її роль може бути зовсім непередбачуваною.
До речі, в контексті російського вторгнення в Україну варто пригадати, що іноземні ЗМІ прямо вказують на факт обстрілу українських територій з російської сторони. В 2014 році, коли українські війська замикали кільце навколо російських бандформувань і вже майже контролювали весь периметр україно-російського кордону, з території РФ почали відбуватись активні обстріли позицій українських військових. Підкреслимо — ці обстріли відбувались регулярно і на певному етапі зіграли вирішальну роль в окупації частини Донбасу. І саме тоді була взята в полон Надія Савченко. Керівник міжнародної організації журналістських розслідувань Bellingcat в інтерв’ю німецькому телеканалу ARD розповів, що влітку 2014 року з території РФ було скоєно більш ніж 300 обстрілів української території з реактивних систем залпового вогню. На базі супутникових даних вдалось встановити факти збройної агресії РФ проти України. Це те, чого Україна так довго вимагала від світової спільноти — використати засоби супутникової фіксації. На мапах Google Maps можна також визначити замасковані позиції РСЗО. Йдеться про ведення вогню російськими «градами» в п’яти напрямках.
Головна інтрига зводиться не лише до того, чи можливе звільнення Савченко, а в том чи бояться українські політики її повернення? Безумовно в російських казематах Надя стала політичною фігурою. Саме тому ті, хто стоять за лаштунками сцени з обох боків театру війни дивляться на неї «з прицілом» не майбутнє. Поки ж стан Надії лише погіршується.
Водночас запит на термінові дебати у справі Надії Савченко зник з переліку питань порядку денного, наданого до затвердження весняної сесії Парламентської асамблеї Ради Європи. Тобто питання звільнення Надії Савченко не буде розглянуте на сесії окремо, а прозвучить в четвер в контексті всіх інших питань, що торкаються України. Тоді планується заслухати доповідь «Гуманітарні питання щодо осіб, захоплених під час війни в Україні».
В свою чергу, президент ПАРЄ Педро Аргамунт закликав РФ звільнити Савченко, яка є членом цієї Асамблеї. Звільнення Надії особливо важливо в руслі повідомлень про її голодування — наголосив Аргамунт. Він при цьому пригадав «можливість обміну ув’язненими з українською владою». Представник постійної української делегації в ПАРЄ Олексій Гончаренко так прокоментував «Дню» ситуацію з обговоренням питання звільнення Надії Савченко: «Питання по Савченко в ПАРЄ з самого початку планувалось на четвер і нічого нікуди не перенесено. Питання в тому, що зараз тривають підготовчі заходи і вирішується питання про формат обговорення тієї чи іншої ситуації. Так як в четвер будуть розглядатись гуманітарні наслідки агресії РФ проти України, то питання Савченко вирішено розглянути в рамках цього обговорення, а не окремо. Говорити про можливість звільнення Надії в контексті російського судочинства неможливо, адже режим Путіна не передбачає взагалі юридичний аспект. Питання Савченко стоїть виключно в політичній площині і надіятись можна лише на міжнародний тиск. Я тільки-но розмовляв з адвокатом Надії Миколаєм Полозовим, і він також це визнає. Стан Надії дуже важкий і звільнити її можна лише тиском світової спільноти».
«ОСКАРЖУВАТИ ВИРОК РОСІЙСЬКОГО СУДУ — ОЗНАЧАЄ ГРАТИСЯ ЗА ПРАВИЛАМИ ШАМАНА»
Олександр ПАВЛИЧЕНКО, заступник директора Харківської правозахисної групи:
— Надія Савченко не визнана військовополоненою. Савченко є фактично особою, яка викрадена. А отже, має бути порушена кримінальна справа щодо тих, хто її незаконно викрав. Всі, хто брав участь в процесі над Савченко, є злочинцями і мають бути подані в розшук. Правових підстав для її обміну не існує. Звичайно, з юридичної точки зору не можна обмінювати людей, визнаних злочинцями. Визнання Савченко військовополоненою означатиме визнання РФ стороною конфлікту, а отже, агресором.
Такий обмін є виключно політичним рішенням без правових обґрунтувань, тому ми не можемо в цьому випадку спиратись на жодні правові підстави. Тут навіть Мінські угоди не діють, тому що зараз мова має бути про те, що Надія була викрадена, утримується на території РФ незаконно і перебуває там невідомо в якій ролі. Це все одно, що якесь терористичне угруповання викраде людину і буде імітувати судовий процес. Сама Савченко не вважає це судовим процесом, тому відмовляється від будь-яких процесуальних дій, які їй нав’язують. Це шаманство, а не судовий процес. Вважати, що РФ грає за якимись цивілізованими правилами, не можна. Оскаржувати вирок російського суду, подавати апеляцію — означає гратися за правилами шамана, тобто не є доцільним. І я підтримую в цьому плані поведінку Савченко.
«НАМ ПОРА ДАВНО ВЖЕ ЗАСВОЇТИ УРОКИ ВІД РФ. КРЕМЛЬ ВСЕ РОБИТЬ АСИМЕТРИЧНО»
Віра САВЧЕНКО, сестра Надії Савченко, громадський активіст:
— Нам пора давно вже засвоїти уроки, які нам надає РФ. Кремль все робить асиметрично. Якщо у нас є мета, то Путін обов’язково зробить по-іншому. ГРУшники Александров і Єрофєєв принаймні Путіну точно не потрібні так, як потрібна Савченко Порошенку. Позиція РФ зрозуміла — вони не визнають своєї присутності в Україні, тому розмови про обмін Надії на згаданих ГРУшників лише підривають цю версію Кремля. Я не знаю, чому наша країна так піарить цих спецпризначенців і тему про обмін Надії на них. Звичайно, я дуже хочу, щоб це сталось. Я дивилась Надії нещодавно в очі і бачила, що вона намагається зачепитись за життя — шукає хоч якусь надію. Але є речі, які треба робити без розголосу, а те, що політики заявляють усюди, що ось-ось Надію обміняють, це «віддає» непрофесіоналізмом. Я знаю, що були й інші домовленості досить непогані для Путіна. Але, на жаль, наші політики роблять фальстарти своїми гучними і багатообіцяючими заявами. Щодо ПАРЄ, то мушу сказати, що я багато разів там була, але зустрічі з президентами Асамблеї — все це робилось через студентів, простих громадян. Політики наші для цього не зробили нічого. Українські політики там працюють так, як мокрі дрова горять. Лише одна людина з фракції Надії мені підказувала, куди іти і до кого звертатись.
