Цей захід заснував чоловік Паніної, заступник голови Інституту соціології НАН України Євген Головаха за підтримкою інших видатних українських соціологів. На цих читаннях піднімаються не лише актуальні питання соціології, а й визначаються кращі молоді соціологи року.
«Дуже важливо, що для читань молоді соціологи зі всієї України подають свої матеріали, статті, есе для того, щоб їх могло належним чином оцінити компетентне журі, — говорить «Дню» учасник соціологічних читань, ректор Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Віль БАКІРОВ. — Таким чином, головна мета цього заходу — підготовка зміни вже сталим 
соціологам. Дуже приємно, що цього разу було досить багато робіт. Важливою доповіддю стала робота Сергія Макєєва й Наталії Ковалевської, яку присвячено глобальним проекціям на локальні проекти українського суспільства. Окрім того, виступила польський учений Славоміра Грушевська з доповіддю про українців у Польщі».
«Та головним для мене висновком усіх доповідей, які увійшли в черговий збірник, є те, що ми ще дуже далекі від розуміння того, чим є сучасний український соціум, — продовжує Віль Савбанович. — Ми спостерігаємо різноманітні процеси на поверхні суспільного життя. Це й протести, й акції, і скандали різного ступеню буремності. Проте, все це лише поверхня. Найважливіше — зрозуміти глибинні фундаментальні процеси, які визначають тривалий розвиток суспільства. Ось їх ми досі достеменно не розуміємо. Ми досі не знаємо, які саме теорії можна використати для пояснення суспільних процесів. Українське суспільство дуже відрізняється від інших суспільств, зокрема, західних. Це суспільство вивчають багато наук, але завдання соціології — знайти універсальні принципи для пояснення суспільних процесів. У цьому плані доклади на XI соціологічних читаннях багато що прояснили. Нехай це ще скромний крок на шляху знання соціальних процесів, та він дуже важливий».
«Процес пошуку ускладнюється станом суспільства, яке зараз знаходиться в нервовому стані, але при цьому перебуває і в стані соціальної апатії, — підкреслює Віль Бакіров. — Воно шукає виходу на нові соціальні горизонти, що приводить до бажання радикальних, а не еволюційних змін. На жаль, саме суспільство достеменно не знає, якими мають бути ці радикальні зміни, в чому повинні полягати реформи. Окрім того, цю проблему поглиблює відсутність якісної комунікації. Українці повинні зрозуміти, що справжні реформи — це не просто щастя, яке має настати вже завтра, а тривалий процес. Соціологи, в свою чергу, мають допомогти людям подолати спрощені уявлення про суспільство та процеси в ньому. Немає простих рішень складних проблем. І, головне, українці мають розуміти, якщо вони самі нічого не будуть робити, то жодних змін не буде. В основі якісних змін — малі та великі справи конкретних людей».
«На цьогорічних читаннях йшлося про те, що українське суспільство займає певне місце у світі, має свої внутрішні локальні проблеми, котрі є предметом внутрішньої політики, — коментує «Дню» 
заступник голови Інституту соціології НАН України Євген ГОЛОВАХА. — Та існують проблеми, які можуть бути вирішені виключно в співпраці із зовнішнім світом. Тобто, для цього потрібна світова глобальна співпраця. Присутні на конференції вчені досліджували це питання в розрізі місця соціології у цьому процесі. Виступи були дуже цікавими, зокрема про те, як розглядати структурні процеси в Україні, враховуючи світовий досвід. Колега з Польщі, наприклад, розповіла про проблему адаптації українців у локальних польських спільнотах, куди вони потрапляють на роботу чи на навчання. Була дуже цікава доповідь про соціальну напруженість в Україні. Тут факторів дуже багато, зокрема й регіональний фактор. Судячи з наявності протестів у суспільстві, ця тема дуже актуальна. Була також доповідь про створення так званих космополітичних міст. Також підіймався важливий аспект використання баз даних у наукових соціологічних дослідженнях».
«Дуже важливими стали виступи молодих вчених, які в силу навіть свого віку вже більше адаптовані до сучасних вимог і способів наукових досліджень, — наголошує Євген Головаха. — Вони внесли в дискусію багато критичних моментів, серед іншого, вказали на те, що мало чого робиться в нашій соціології, щоб ми могли по-справжньому пишатися своїми досягненнями. В чомусь вони праві, та кожне покоління соціологів має відповідати за свій етап, за свій шар роботи. Наше завдання зараз — підготувати нове покоління соціологів. У цієї генерації молодих вчених інформація уже на кінчику пальців. Це їхній новий світ з абсолютно новими можливостями. Та в основі все одно лежать базові речі. Саме ці наукові принципи не дозволяють зійти зі шляху об’єктивного пошуку істини».
«Влада та різноманітні політичні сили дійсно прагнуть використати соціологію в своїх цілях, — каже відомий соціолог. — Але така «соціологія» жодного стосунку до науки не має. Зараз активно використовуються соціальні мережі для того, щоб маніпулювати думкою загалу. Часто цим грішать ЗМІ. Тому на зовсім іншому рівні зараз перебуває важливість адекватної праці соціологів і журналістів. Адже існують наукові канони, існує професійна етика, кодекс соціолога, котрий Наталія Павлівна Паніна, пам’яті якої і присвячені вже XI соціологічні читання, розробляла — і ми всі його прийняли. Він працює і зараз. Якщо цього кодексу соціолога не дотримуватися, то ні про яку об’єктивність та висвітлення істини не може йтися. У нас цей кодекс, до речі, один із найкращих в світі. Його принципи беруть на озброєння навіть іноземці».
