У вівторок сесія переривалась вдень і ввечері, адже окремі депутати вирішили влаштувати в стінах Верховної Ради бедлам з маханням руками та ламанням інвентарю. Ляшко і Мельничук влаштували бійку. Причина — класична міграція депутатів. Мельничука попросили з партії Ляшка, але він доволі швидко знайшов себе в лавах депутатської групи «Воля народу». Про це можна й не писати (скільки таких ситуацій в стінах парламенту вже було!), якби не показовість цього моменту у критичний для країни час. Партії піаряться на тлі комбатів, комбати піаряться на тлі батальйонів і стають депутатами завдяки партіям — одним словом, всі паразитують один на одному, а зрештою на громадянах. Тривають торги, замилюють очі виборцям, телевізійникам завжди є що показати у вечірніх новинах. Свої стосунки Ляшко і Мельничук могли з’ясувати десь в Маріїнському парку без завади законотворчому процесу, але мабуть бити один одному пики поза телекамер якось не по-депутатськи.
У цей же час ми маємо щодня по кілька десятків атак на позиції українських військ, поступове відведення тяжкого озброєння (також підготовку до його другого етапу) та заяви Президента про те, що він не допустить «фейкового» відведення озброєнь терористів. Із червня місяця можна помітити mainstream влади, який полягає в старому анекдоті — «говоріть і ви». Дійсно, ніщо не заважає «експертам» в соціальних мережах говорити про стратегію війни, всерйоз із патріотичним запалом та обвішавшись синьо-жовтими аватарками голосити про те, що «грець із тим Донбасом, нехай забирають, аби не били», а Президенту заявляти про недопущення «фейкового» відведення ворожих військ. Так само, як в контексті курсу гривні, яка з грудня схуднула в кілька разів, говорять про її «зміцнення», нещодавно говорили про «успішний відступ» із Дебальцевого. Після звіту голови держави щодо вдалої поїздки на виставку озброєнь до ОАЕ, в якому Порошенко згадав про укладання мільйонних контрактів про постачання озброєння до України, з’являється офіційне повідомлення на сайті МЗС ОАЕ, що поки що ніяких угод про постачання зброї не підписано.
Вдалим словесним оборотом можна обернути ситуацію до гори ногами. Щоправда, в окремій реальності інформаційних повідомлень. Театральність виступів та гра словами, як правило, прогресує там, де неможливо реалізувати конкретні кроки. І саме це лякає, адже багатослівність і розвинута артикуляція спочатку притупляє пильність, а потім просто набридає та дратує, що не може мати позитивного впливу на градус невдоволення в суспільстві. Особливо на тлі показових бійок у парламенті, провокацій одного з депутатів біля Міноборони, відчутного падіння добробуту населення та регулярних смертей на сході. Сході, який ми відверто консервуємо дивними Мінськими угодами. Останні, до речі, вкотре демонструють свою неспроможність вирішити ключові питання миру, фактично примушуючи Україну відмежуватися від своєї ж території. Але відмежуватися — це, по-перше, не означає позбавити себе проблеми Донбасу. По-друге, не означає припинити бойові дії, а, по-третє, не гарантує припинення просування бойовиків далі.
Центр АТО вже декілька разів повідомляв про складну ситуацію на лінії дотику і про можливі напади терористів, зокрема на Маріуполь. Треба визнати, ворог готується нападати фактично по всіх напрямках: Волноваха — Маріуполь; Артемівськ — Попасна; Сєверодонецьк — Лисичанськ; Щастя — Станиця Луганська тощо. Більше того, як із півночі Луганської та Харківської областей, так і з півдня Херсонської зберігається загроза вторгнення. І, хоч як це дивно, загроза ця полягає не тільки в зовнішніх, а й у внутрішніх факторах. Ми як програвали, так і програємо інформаційну війну — війну за душі, пішовши старим хибним шляхом, полишивши ці терени належної уваги, огородившись блокпостами. Зазначу, блокпости — це лише спосіб фільтрації, а не аж ніяк не повноцінної оборони за умов сучасної війни. Блокпост — це фіксована мішень для ворога.
Дмитро Тимчук у Facebook повідомляє: «Російські терористичні війська на Донбасі продовжують використовувати перемир’я для проведення перегрупування зосереджених на Донбасі сил і засобів. Помічається перекидання тактичних резервів на Донецький напрямок і Горлівську ділянку. Зосереджена на Новоазовській ділянці тактична група російсько-терористичних військ здійснює спроби витіснити українські підрозділи від селища Широкине».
Менш офіціозно, але не менш ясно ситуацію в Маріуполі — одному з найнебезпечніших напрямків і найімовірнішої ділянки наступу ворога — описав волонтер Ярослав Матюшин: «Ми з серпня пишемо і пишаємось, яким ми є форпостом українства. В чому конкретно виявляється злочинне невтручання центральної влади? У всьому. «Східний» побили «градами»? Волонтери справляться, Метінвест (підприємство Ахметова. — В.Т.) і місцеві влади примажуться. «Менти» допомагали «ДНР»? Нехай працюють. Яка люстрація? Не розкачуйте човен... Ніхто нічого не робить для відновлення транспортного залізничного сполучення; не пояснює і не коментує ситуацію в цьому напрямку».
Злочинне невтручання — фраза, яка яскраво демонструє стан речей на фронті. А ще безвідповідальний популізм і піар, який не те що не вивітрився за рік, а ще й набув нових, ще більш цинічних форм, які ми спостерігаємо майже в онлайн— режимі. За цим нехтуванням очевидної загрози помітна відсутність стратегічного бачення подальших дій. Враховуючи річницю «русской весны» і любов Путіна до дат, образів, символів та паралелей, чітко окреслюється можливість подальшого просування бойовиків. Чим ми можемо відповісти на це окрім як тактичними оборонними маневрами, які все одно закінчуються відступом?
Про ситуація в регіоні «Дню» розповідає голова Донецької облдержадміністрації Олександр КІХТЕНКО.
— Олександре Тимофійовичу, як відбувається відведення військ з нашого боку і з боку бойовиків?
— Питаннями моніторингу відведення військ займається ОБСЄ. Я займаюся шахтами, підприємствами, іншими питаннями. На сьогоднішній день є заяви про відведення. Але я знаю, що вогонь не припиняється. Є з боку бойовиків обстріл міста Авдіївки з мінометів, у районі Широкіного під Маріуполем стріляють із танкових гармат, із стрілецької зброї. Одна жінка — працівник МНС — загинула. Говорити про перемир’я складно, попри те, що кількість обстрілів зменшилася.
— У разі продовження наступу ворога, чи готові ми до повноцінного відбиття агресії?
— Мене це питання хвилює, бо мені його ставить цивільне населення, яке турбується про свою долю. Я спілкуюся з керівництвом АТО щодня і вони мене переконують у тому, що в них є всі сили і кошти для того, щоб не допустити серйозних наступів.
— Як проходить формування військово-цивільних адміністрацій у Донецької області?
— З нашого боку є пропозиція створити військово-цивільну адміністрацію Донецької області, бо в нас не працює обласна рада, через що ми не можемо прийняти ні бюджет, ні програми, ні ефективно керувати комунальними підприємствами. Також є пропозиція щодо Волноваського та Маріїнського районів, оскільки там лінія зіткнення, і існує потреба створення таких адміністрацій із включенням до них представників Збройних сил, міліції і Нацгвардії. Це моя пропозиція. Більше, наразі, я не даю пропозицій з цього питання в інших містах.
