Після рішення Стокгольмського арбітражу з приводу газової суперечки між Україною та Росією, протистояння продовжилося не тільки в правовому полі і не тільки між Україною і Росією, а і в середині самого українського політикуму. Безпрецедентна схватка розгорнулася між старими опонентами — Президентом Петром Порошенком і лідером «Батьківщини» Юлією Тимошенко. Колись це протистояння суспільство спостерігало після помаранчевих подій в 2005 р. Порошенко тоді був секретарем РНБО, а Тимошенко — главою Кабміну. Закінчилося все великим скандалом і відставкою лідера «Батьківщини». І ось сьогодні набирає обертів нове протистояння.
Насамперед, нагадаємо що «Нафтогаз України» отримав окреме рішення Стокгольмського арбітражу в рамках позову до російського газового монополіста «Газпрому» за контрактом на закупівлю газу. Арбітраж задовольнив вимогу української компанії про перегляд ціни за укладеним у 2009 році контрактом на закупівлю газу у «Газпрому» з урахуванням ринкових умов. Крім того, арбітраж скасував вимогу російського газового монополіста «Газпрому», згідно з яким Україна мала щороку купувати 52 млрд. куб. м газу або оплачувати його вартість, навіть не вибираючи весь обсяг (принцип «бери або плати»). Також суд задовольнив вимогу «Нафтогазу» і повністю скасував заборону з боку «Газпрому» на реекспорт газу.
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
Незважаючи на позитивне рішення для України, хоча остаточний вердикт, в якому буде вказано суми задоволених вимог сторін, буде надано пізніше, представники влади звинуватили Юлію Тимошенко, яка підписала газові контракти з Володимиром Путіним, в тому, що це вона винна в ситуації, яка склалася. «Це принцип («бери або плати». — Авт.), нав’язаний Україні Росією і безвідповідально прийнятий українськими переговірниками в 2009 році. Завдяки йому мільйони українців були пограбовані на мільярди доларів», — зазначив Президент Петро Порошенко (president.gov.ua). А його представник в парламенті, заступник голови фракції «БПП» Ірина Луценко взагалі заявила, що «наслідки газового контракту призвели до війни і військових дій» (tsn.ua).
Більш того, «Блок Петра Порошенка» хоче, щоб антикорупційні органи перевірили контракт 2009 року. Про це заявив лідер фракції «БПП» Артур Герасимов на засіданні погоджувальної ради (pravda.com.ua). «Підписаний контракт — це не просто злочин проти українського народу, це зрада національних інтересів, яка мало не знищила країну. Ми вимагаємо, щоб незалежні новостворені антикорупційні органи: НАБУ, Антикорупційна прокуратура негайно і публічно почали розбиратися в ситуації і протягом 2 тижнів проінформували парламент про результати», — сказав Герасимов. Він закликав комітети ВР з нацбезпеки та антикорупційний негайно викликати екс-прем’єра Юлію Тимошенко і розглянути питання державної зради і корупційної складової газового контракту 2009 року.
Висловився і очільник партії «Народний фронт», колишній прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк (espreso.tv): «Завдяки цьому контракту не було б $500 доларів ціни, яку нам росіяни приліпили на лоба. Завдяки цьому контракту не було б харківських угод, де отримали так звану знижку і продовжили до 2042 року перебування російського Чорноморського флоту на територію України. Завдяки цьому контракту не було б шантажу Російської держави. Завдяки цьому контракту не було б мільярдних збитків...»
У відповідь Тимошенко виступила з не менш гострою заявою. За її словами, влада не говорить правду про те, що принцип «бери або плати» — це типовий контракт для всіх європейських споживачів російського газу (ba.org.ua). «У 2011 році Європейська комісія провела антимонопольне розслідування і чітко визначила, що це монопольна вимога, яка не може бути допущена в контрактах. Після цього всі крани ЄС почали крок за кроком скасовувати принцип «бери або плати»: і Німеччина, і Чехія, і Словаччина і Польща. Тепер скасувала й Україна. І в цьому немає нічого екстраординарного», — пояснила лідер «Батьківщини».
Як зауважила Тимошенко, за цим принципом наша держава за вісім років існування контракту не заплатила жодної копійки, і «та істерика, яку зараз влаштували, — чиста пропаганда проти нашої команди». «На жаль, корумпована мафія Петра Порошенка, а також їхні пустодзвони і маріонетки, які живуть і працюють за їхній рахунок і на їхню користь, сьогодні використали рішення Стокгольмського арбітражного суду для того, щоб нищити нашу партію як опонентів», — додала вона.
Парламентарій нагадала, що Арсеній Яценюк та його оточення, яке так активно критикують газові контракти, у 2012 році увійшов до партії «Батьківщина» і завдяки цьому отримав посаду прем’єр-міністра. «Я хочу запитати у Арсенія Яценюка, чи щирий він, коли говорить про те, що газові контракти 2009 року є кримінальними і корупційними? Чи був він щирим, коли я сиділа у в’язниці, а він за списком партії «Батьківщина» пройшов до парламенту й після мого звільнення кричав від щастя «Юля! Юля!» — запитала вона.
Тимошенко також звернулася до дружини генпрокурора і представника президента у парламенті Ірини Луценко. «Коли її чоловік був ув’язнений, за моєю пропозицією, щоб захисти його та її особисто, ми запропонували пані Ірині місце у списку нашої партії. І вона стала депутатом «Батьківщини». Вона тоді також вважала, що газовий контракт 2009 року розпочав війну в Україні?» — сказала Тимошенко.
Вона заявила про ініціювання кримінальної справи проти Порошенка за ціну на вугілля «Роттердам+», яка призвела до подорожчання електроенергії для людей майже в п’ять разів. Крім цього, лідер «Батьківщини» вимагає від уряду Гройсмана оприлюднити звернення до Стокгольмського суду: «Ви побачите, що в кожній позиції звернення до Стокгольмського арбітражу, щоб відсудити гроші, переплачені Януковичем, вони посилаються на контракт 2009 року, оскільки Янукович не платив ці гроші згідно контракту, а платив їх згідно корумпованих домовленостей».
Вона також зауважила, що тоді міністром економіки в уряді Януковича — Азарова був Петро Порошенко і він візував і має відповідати за ті ціни на газ, які платив Янукович. «Якщо ціни були не чесні, завищені, то потрібно і Порошенка притягувати до кримінальної відповідальності. І я буду дуже рада, якщо на базі контракту 2009 року буде повернуто те, що переплатив Янукович», — наголосила парламентар.
Як ситуацію оцінюють експерти? «Ця проблема не була б можливою без підписання відповідного контракту в 2009-му році тодішнім прем’єр-міністром. Саме Юлія Тимошенко підписала той контракт із принципом «бери або плати», — коментує «Дню» голова Комітету економістів України Андрій НОВАК. — Звідси почались проблеми — політична, фінансова та енергетична залежність України від Кремля. Цю карту розігрують сьогодні у внутрішньополітичні боротьбі — це факт. Але б я назвав її не стільки боротьбою, скільки внутрішньополітичним фарсом. Практично всі на сьогодні ключові політики України в різні роки перебуваючи в тій чи іншій мірі при владі знали цю ситуацію. Більшість з них були причетні безпосередньо до газових схем між Україною і РФ. На цих схемах заробляли чиновники і політики по обидві сторони. Суть цього фарсу зводиться до того, хто кого більше і майстерніше обіллє тим самим брудом того самого болота, в якому всі вони разом перебували. Цю боротьбу між собою використовує Кремль в своїй так званій гібридній війні проти України. Елементом цієї війни фактично є в тому числі і внутрішньополітичний розбрат в Україні. Рішення ж арбітражу щодо відміни принципу «бери або плати», це як мінімум виграш на цьому етапі. Якби не це рішення, то Україна була б винна РФ 46 млрд доларів. Як наслідок прийшлось піднімати в декілька разів ціни на газ, як для населення так і для промисловості, або витрачати шалені гроші із держбюджету, щоб покривати борги Нафтогазу, тобто все одно за рахунок всіх платників податків України».
В кожній країні є політична боротьба, але сторони зупиняються, коли йдеться про національний інтерес. Для вітчизняних же політиків це радше є словами, ніж дією. Протягом років незалежності у своєму протистоянні вони були готові використовувати різні методи і залучати будь-кого, а особливо Москву, аби виграти в конкретній ситуації. Це стосується всіх президентів і фінансово-промислових груп, які їх оточували. В результаті докерувалися до того, що країна втратила частину території, тисячі життів і знаходиться у стані війни. Але навіть це не стало «холодним душем», нинішні «еліти» продовжують експлуатацію старих правил, закладених за часів Леоніда Кучми. Хто наважиться зупинити це, той і розпочне нову сторінку в історії України.
ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»
Сергій ВИСОЦЬКИЙ, народний депутат, «Народний фронт»:
— Слухайте, ну це, звісно, весело знову накидати на Тимошенко державну зраду за контракт-2009. Завзято й з хоровим співом наступати на одні й ті самі граблі — наш національний спорт.
Справа тут навіть не в тому, чим це закінчилося для Януковича. І навіть не в тому, що «Любі друзі» Януковича й інші реальні зрадники чудово почуваються і вусом не ведуть. Вештаються по Раді, Грушевського й Банковій, як у себе по передпокою.
Справа в іншому. Я чудово пам’ятаю обставини підписання контракту-2009. Тоді між командою Тимошенко і Януковича-Ющенка йшла війна за вибори-2010. Головною метою й мотивом для підписання прямого контракту з «Газпромом» для Тимошенко було усунення від фінансових потоків компанії «РосУкрЕнерго» Фірташа-Льовочкіна, яка виступала ресурсним донором для Януковича. Апаратна перемога над кланом Фірташа-Льовочкіна далася Юлії Володимирівні непросто. Був підписаний поганий контракт на умовах Москви. Становище України погіршилося, становище Росії покращилося.
У цьому акті підписання контракту якраз і виразилася вся вікова слабкість української еліти, через яку ми століттями не могли побудувати власну державу. Починаючи з Гетманщини українці делегували право арбітражу у своїх внутрішніх суперечках зовнішній силі — зокрема Москві. Спроба заручитися зовнішньою підтримкою для вирішення внутрішніх завдань у всі часи закінчувалася втратою держави. По суті, кожен наступний гонець до царя був готовий в обмін на підтримку делегувати Москві великі права на власній суверенній території. Урешті-решт, це призводило до втрати суверенітету.
Кейс з підписанням контракту-2009 був з цього погляду архетиповим. Дві частини української еліти, представлені лідерами Януковичем і Тимошенко, замість побудови суверенної внутрішньої політики хотіли використати Кремль, як трамплін для досягнення влади. Для Кремля ця гра була заздалегідь виграшною. Оскільки у залежність від нього потрапляли всі політико-фінансові клани. У результаті для того, щоб забезпечити додаткову підтримку Кремля й знижку на газ за контрактом-2009 Янукович, який нестримно втрачає легітимність, підписав Харківські угоди, переступивши межу, за якою починалася вже відкрита торгівля суверенітетом. Аж до передачі у підпорядкування Росії спецслужб.
Можна й треба дискутувати про політичні рішення Тимошенко. Але при цьому варто розуміти, що якби не війна — ми могли б досі перебувати в тому стані.
2014 рік став безпрецедентним проривом у розбудові власної держави. Фактично, коли Путін поставив нас на межу існування відкритою агресією, українська еліта й українське суспільство вперше зіткнулися з необхідністю побудови незалежної від Москви зовнішньої, внутрішньої й економічної політики. Відмова від закупівель російського газу стала одним з головних, я б навіть сказав історичних, досягнень останніх трьох років.
Тому можна, звичайно, підміняти політтехнологічними ходами щодо Тимошенко дискусію про те, як виглядала до 2013—2014 року українська еліта й українське суспільство — адже частина українців незалежно від їхнього соціального статусу досі вважають власне країну таким собі історичним непорозумінням, гідним хіба що служити килимком для панських кремлівських ніг.
Але те, чого точно неможливо підмінити політтехнологіями, — це серйозна дискусія про те, яким чином остаточно позбавиться російських залежностей, усунути агресора від впливу на українську політику й українську економіку.
