У вересні цього року Центр інформації та документації НАТО в Україні (ЦІДНУ) очолила латвійка Вінета Кляйне, яка замінила на цій посаді словачку Барбору Маронкову. Розмову з новою директоркою ЦІДНУ розпочали з питання, чому вона вибрала професію в оборонній сфері. Адже, зважаючи на послужний список, пані Кляйне має ступінь магістра політичних наук та філології Латвійського університету, а також вивчала мову та літературу в Греції, а пізніше вирішила пройти курс оборонної дипломатії в Університеті Кренфілд у Великій Британії.
«ІЗ МОЇХ ПЕРШИХ РОКІВ МЕНІ СПОДОБАЛОСЬ УСЕ, ЩО СТОСУВАЛОСЯ ОБОРОНИ ТА БЕЗПЕКИ»
— Чесно кажучи, з моїх перших років мені сподобалось усе, що стосувалося оборони та безпеки. Разом з тим мене приваблювали філологія, семантика та ораторське мистецтво. Отримавши ступінь магістра філології, я приєдналася до Латвійських національних збройних сил на посаду пресофіцера. Це було ідеальне поєднання обох пристрастей — оборони та філології, письмового та усного слова. Прослуживши кілька років у Збройних силах, мені стало зрозуміло, що з професійних причин потрібно отримати академічні знання з політології; що матеріалізувалося в отриманні ступеня магістра політичних наук. Обидва ступеня були важливими для того, що я робила в Міністерстві оборони, а саме будучи спічрайтером для міністрів оборони. Коли йдеться про промову, письмову чи усну, однаково важливі дві речі — її зміст та спосіб вираження змісту.
Курс оборонної дипломатії в Університеті Кранфілд був частиною програми професійного розвитку, що здійснюється Міністерством оборони Латвії, в якому я працювала в той час. Спосіб подачі курсу дав мені значні знання з міжнародних відносин, глобальної безпеки та цивільно-військових відносин.
Щодо вашого запитання про вивчення мною грецької мови; я була студентом, коли вперше відвідала Грецію. Враження про країну були настільки сильними, що я вирішила вивчити новогрецьку, що і зробила. Тепер я можу назвати це тривалими стосунками.
«ДЛЯ НАС ПРАГНЕННЯ ДО ЧЛЕНСТВА В НАТО СТАЛО ПРИРОДНИМ ПРОДОВЖЕННЯМ НАШОЇ БОРОТЬБИ ЗА СВОБОДУ ПРОТИ ДИКТАТУРИ ЗІ СХОДУ»
— Пані Кляйне, оскільки ви є вихідцем із Латвії, то для наших читачів було б цікаво дізнатись, як вашій країні так швидко вдалося вступити до НАТО і що було зроблено урядом, щоб переконати людей у перевагахчленства в Альянсі?
— Після розпаду Радянського Союзу було очевидно, що Латвія не може залишатися «нейтральною». Якщо ми не хотіли, щоб історія повторювалася, тому просто не було такого варіанту, як нейтралітет. Отже, шлях Латвії до членства в НАТО розпочався відразу після відновлення незалежності на початку 1990-х.
Рішення подати заявку на членство в НАТО було схвалене більшістю громадян усіх трьох країн Балтії і фактично одним махом вирішило головну дилему щодо політики безпеки країн Балтії. Для нас прагнення до членства в НАТО стало природним продовженням нашої боротьби за свободу проти диктатури зі Сходу.
Латвійці сприймали НАТО не просто як політичний та військовий союз із гарантіями безпеки згідно зі статтею 5, а як символ цивілізованого світу, де нам слід знайти своє належне місце.
Для досягнення нашої мети стати членами як НАТО, так і ЄС знадобилося 10 років напруженої роботи та реформ для Латвії, а також Естонії та Литви. Членство в обох організаціях стало яскравим свідченням того, що Латвія успішно здійснила реформи, необхідні для переходу до демократії західного типу, а також реформи для створення ефективних збройних сил, здатних забезпечити оборонні можливості Альянсу.
Ми говоримо країнам-претендентам: реформи оборонного та безпекового сектору є важливими, але не менш важливими є необхідні реформи поза сферою оборони, такі як зміцнення верховенства права, включаючи реформу судової системи та нагляд за службами безпеки та сектором безпеки загалом. Усе це є ключовим для членства в НАТО.
Слід зауважити, що як держава — член НАТО Латвія бере участь у процесах прийняття рішень та консультування НАТО на найвищому рівні, і це має прямий вплив на безпеку Латвії.
«Я БУЛА СПРАВДІ ВРАЖЕНА ВІДДАНІСТЮ УКРАЇНСЬКИХ СОЛДАТІВ СВОЇМ ОБОВ’ЯЗКАМ ТА ЗОБОВ’ЯЗАННЯМ»
— Ви чотири роки були радницею з питань громадських зв’язків у дорадчій групі НАТО в Косові (КФОР). Який досвід ви отримали там і чи ви мали там справу з українськими військовими?
— Протягом чотирьох років перебування на посаді радника з питань зв’язків із громадськістю в Міністерстві сил безпеки Косова я зосереджувався на наставництві розробки та впровадження концепцій зв’язків із громадськістю, політики та доктрини. Ба більше, я підтримувала своїх косовських колег у плануванні та проведенні різноманітних громадських інформаційних кампаній та інформаційно-інформаційних заходів як із громадянським суспільством, так і з міжнародними організаціями. Крім того, я охоплювала контакти з іншими державними органами та міжнародними місіями. Моя попередня професійна робота в оборонному секторі, природно, підготувала мене до роботи в таких постконфліктних умовах, як Косово.
Перебуваючи в Косові, я мала нагоду зустрітись із українським контингентом, розміщеним у КФОР — міжнародних миротворчих силах під керівництвом НАТО в Косові. Я була справді вражена відданістю українських солдатів своїм обов’язкам та зобов’язанням.
«МИ КОНСУЛЬТУВАЛИ, НАДАВАЛИ НАСТАВНИЦТВО ТА ПІДТРИМКУ УКРАЇНСЬКИМ КОЛЕГАМ У РОЗРОБЦІ КОМУНІКАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ»
— До речі, чи можете ви розповісти конкретніше про свою роботу чи навести кілька прикладів порад, які ви давали як старший радник зі стратегічних комунікацій, працюючи в Дорадчій місії ЄС в Україні і їх дотримувались?
— Як старша радниця з питань стратегічних комунікацій Консультативної місії ЄС в Україні я очолювала міжнародну команду стратегічних комунікацій. Загальною метою була підтримка спроможності українських відомств цивільного сектору безпеки здійснювати ефективні комунікації в контексті зусиль, спрямованих на реформування.
Моє завдання полягало в координації та реалізації широкої програми підтримки кількох державних установ України, таких як Міністерство юстиції, антикорупційні органи, Державна фіскальна служба, Генеральна прокуратура, Верховний та регіональний суди, Служба безпеки, Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція та Державна прикордонна служба.
Разом з моїми колегами ми консультували, надавали наставництво та підтримку українським колегам у розробці комунікаційних стратегій, громадської інформації та кампаній зі зв’язків із громадськістю та будь-яких інших заходів, які могли б сприяти підвищенню довіри громадськості та підтримці реформи сектору безпеки. Ми встановили чудові робочі стосунки з нашими українськими колегами. Тепер, повернувшись, я щиро радію, що чудова співпраця може бути продовжена.
«ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ ЦЕНТРУ ЗАБЕЗПЕЧИТИ, ЩОБ УКРАЇНЦІ ОТРИМУВАЛИ ПОВНУ ІНФОРМАЦІЮ ПРО АЛЬЯНС»
— Пані Кляйне, які ключові завдання ви отримали від штаб-квартири НАТО для своєї поточної місії в Україні на посаді керівниці Центру інформації та документації НАТО?
— Ключові завдання Центру інформації та документації НАТО залишаються незмінними — підвищити обізнаність українців про НАТО, сприяти розумінню мети та цінностей НАТО, збільшити знання про практичну співпрацю між НАТО та Україною, пояснити внесок НАТО в процес реформування України в безпековий та оборонний сектори.
Дуже важливо, щоб українське суспільство отримувало об’єктивну та обгрунтовану фактами інформацію про Альянс, особливо в даних умовах, коли активно проводяться дезінформаційні кампанії.
Тому, як я вже казала, головне завдання Центру інформації та документації НАТО — забезпечити, щоб українці отримували повну інформацію про Альянс і щоб це робилося вчасно, прозоро та ефективно. І це ми робимо разом із українською владою, організаціями громадянського суспільства, формувачами думок, молоддю, ЗМІ та науковими колами.
«ПАНДЕМІЯ ТРАНСФОРМУВАЛА І ПРОДОВЖУЄ ТРАНСФОРМУВАТИ СПОСІБ СПІЛКУВАННЯ ТА ВЗАЄМОДІЇ ОДНЕ З ОДНИМ»
— Беручи до уваги пандемію COVID-19, як ви збираєтеся проводити кампанію підвищення обізнаності українців про НАТО та пояснення переваг вступу до Альянсу?
-Так, пандемія трансформувала і продовжує трансформувати спосіб спілкування та взаємодії одне з одним. Коли мова заходить про публічну дипломатію, важливим є взаємодія між людьми та створення мереж. Заходи (конференції, семінари, круглі столи тощо), які передбачають особисту присутність, забезпечують місце для спілкування, залучення, взаємодії та обміну думками, думками та ідеями. Введені заходи з метою охорони здоров’я суттєво обмежили цей аспект публічної дипломатії.
Відповідно, Центр інформації та документації НАТО адаптується до поточної ситуації та використовує інші засоби комунікації та платформи. В такій ситуації, коли, образно кажучи, життя для багатьох із нас є підвішеним, ще важливіше показати, що НАТО присутнє і продовжує підтримувати Україну як порадами, так і практично. Отже, ми активно використовуємо наші акаунти в соціальних мережах, щоб інформувати громадськість про постійну підтримку та заходи, які надає Представництво НАТО в Україні. Крім того, ми регулярно беремо участь у публічних онлайнових заходах, щоб продовжувати підвищувати обізнаність українців про Альянс, мету та цінності НАТО, а також про внесок членів НАТО в процес реформування України в секторі безпеки та оборони. Крім того, ми постійно контактуємо з нашими партнерами та колегами, оскільки постійне спілкування під час пандемії є життєво важливим.
«СИСТЕМА СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ УКРАЇНИ МАЄ ПІДТРИМУВАТИ ЕФЕКТИВНЕ КОМУНІКУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ»
— Два попередні керівники Центру інформації та документації НАТО наголошували на важливості стратегічних комунікацій в Україні. Чи бачите ви якийсь поступ у цій сфері і як, на вашу думку, може бути покращено стратегічне комунікації?
— Незаконна та нелегальна анексія Криму стала поворотним моментом, який привів до посилення сфокусованості зусиль публічної дипломатії НАТО в Україні.
Із початку російської агресії проти України НАТО та окремі члени Альянсу надавали як поради, так і практичну підтримку українській владі в сфері стратегічних комунікацій.
У 2016 році Україна та НАТО підписали Дорожню мапу партнерства StratCom. Метою Дорожньої мапи є посилення та підтримка більш тісної співпраці між українськими органами влади для комунікації національних стратегічних цілей, державної політики та поточних реформ в Україні.
Система стратегічних комунікацій України має підтримувати ефективне комунікування національних інтересів України та забезпечувати довіру до державних комунікацій. У цьому сенсі важливим є міжвідомча співпраця в стратегічних комунікаціях.
Як фахівець я продовжуватиму ділитися своїм знанням та досвідом у галузі стратегічних комунікацій із нашими українськими партнерами.
«ВАЖЛИВО, ЩОБ І ЖІНКИ, І ЧОЛОВІКИ БУЛИ ЧАСТИНОЮ ПРОЦЕСІВ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ, ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ ЇХНЄ МАЙБУТНЄ»
— Той факт, що третій керівник Центру інформації та документації НАТО в Україні поспіль — жінка, має трактуватися як знак того, що одним із головних завдань для вас буде сприяння гендерній рівності. Я маю рацію? Що ви збираєтеся робити в цій сфері?
— НАТО є роботодавцем, який забезпечує рівні можливості. Ця організація не застосовує квоти та здійснює суворий відбір на роботу на основі заслуг. Що стосується мене, я пройшла ретельну та багатоетапну процедуру відбору, яка включала різні тести, інтерв’ю та презентації. Для НАТО найвищою метою є забезпечення найвищих стандартів працьовитості, компетентності та доброчесності.
У своїй роботі я зосереджувалася на просуванні порядку денного РБ ООН 1325 та промоції гендерних питань. Важливо, щоб і жінки, і чоловіки були частиною процесів прийняття рішень, які визначають їхнє майбутнє. Як нещодавно сказав Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг — коли ми вносимо різні точки зору в дебати і слухаємо голоси як чоловіків, так і жінок, ми просто приймаємо кращі рішення.
«СОЮЗНИКИ ТВЕРДО ПІДТРИМУЮТЬ ПРАВО УКРАЇНИ САМОСТІЙНО ВИРІШУВАТИ СВОЄ МАЙБУТНЄ»
— Пані Кляйне, ви, напевно, прекрасно знаєте, що майже кожен український уряд за рідкісним винятком вимагає від НАТО ПДЧ. А 27 жовтня, як повідомили українські ЗМІ, народний депутат від фракції «Слуги народу» Єгор Чернев повідомив, що заступник генсека НАТО Мірча Геоане заявив, що «Україна буде в НАТО і найближчими роками може отримати ПДЧ. Але для цього нам слід здійснити низку реформ, передбачених щорічними національними програмами». Що ви думаєте щодо цього, які реформи має зробити український уряд та Верховна Рада і чи бачите ви політичну волю української влади реалізувати все це та який досвід Латвії може бути використано, на вашу думку, щоб допомогти Україні успішно інтегруватись у структури НАТО і зрештою стати 31 союзником, уже не партнером Альянсу?
— Члени НАТО вітають зусилля України щодо здійснення головних реформ, включаючи нову Стратегію національної безпеки, яка допоможе керувати реформами сектору безпеки та оборони. Менше з тим, потрібно провести більше роботи для консолідації демократичних інституцій України, зміцнення верховенства права та боротьби з корупцією. Ці реформи є важливими як для наближення України до європейських та трансатлантичних партнерів, так і для забезпечення безпеки та розвитку для всіх українців.
Говорячи про Латвію — як і будь-яку іншу країну-кандидат, ми провели широкі та фундаментальні реформи, щоб відповідати вимогам бути повноправним членом НАТО. Перше з чого ми почали, було створення правових інструментів та встановлення процедур парламентського нагляду та цивільно-демократичного контролю за оборонними та безпековими установами. Найважливішою складовою процесу реформ було запровадження прозорості та відкритості для суспільства в наших збройних силах.
НАТО очікує, що Україна і надалі зосереджуватиметься на внутрішніх реформах для консолідації своїх демократичних інституцій, зміцнення верховенства права та розвитку обороноздатності відповідно до стандартів НАТО. Союзники твердо підтримують право України самостійно вирішувати своє майбутнє.
