Оцінка діяльності генерального прокурора Юрія Луценка досить неоднозначна. Насамперед, нагадаємо: щоб призначити 12 травня 2016-го Луценка (без юридичної освіти) на займану посаду, влада пішла на зміну законодавства, по суті підлаштувавши «право під людину», яка до цього очолювала фракцію «Блок Петра Порошенка» в парламенті.
Сам генпрокурор опублікував у Facebook лаконічний звіт (інфографіку досягнень): «До суду направлено 7006 обвинувальних актів; справа Януковича в суді; державі 52 мільярди гривень; встановлено розмір неправомірної вигоди у провадженнях слідчих органів прокуратури України за ст. 368-370 КК України (хабарництво) — 131 млн грн; задоволено вимог у земельній сфері на 8 млрд 756 млн грн».
За цей рік Луценко запам’ятався гучними заявами. У соцмережі він чи не щодня звітує про затриманих корупціонерів. Правда, відсутність юридичної освіти далося взнаки. Луценка неодноразово критикували за те, що він, наприклад, публічно звинувачує колишнього президента Віктора Януковича, часто не підбираючи слова, таким чином даючи козир в руки захисникам екс-президента, які звинуватили генпрокурора в упередженості.
Протистояння ГПУ з НАБУ — взагалі окреме питання. Незважаючи на те, що голови двох структур давали спільні прес-конференції, це не зняло суперечки між органами, зокрема стосовно підслідності. Часто обидві структури намагаються наввипередки затримувати чиновників і скоріше про це прозвітувати в соцмережах. Протистояння доходило і до того, коли ГПУ проводила обшуки в офісі НАБУ, а Бюро звинуватило прокуратуру в незаконному утримуванні своїх співробітників.
Окремий тест для генпрокурора — це «справа Гонгадзе—Подольського». Рік тому, коли Луценко проводив прес-конференцію для журналістів, я поцікавився у нього — як ведуть розслідування в частині замовників, у справі якої Олексій Подольський взагалі позбавлений будь-якого статусу? На це генпрокурор пообіцяв прозвітувати через місяць, але звіту немає вже цілий рік, причому в своїх численних заявах Луценко ніколи не згадував цю важливу для країни справу.
Звичайно, окрім особистості генпрокурора, слід говорити і про саму систему. Щоб зламати її, потрібен не просто професіоналізм, а великі старання і бажання, оскільки система ця увібрала в себе не просто залишки радянських часів, а і особливості президентства Леоніда Кучми. Традиції використання правоохоронних органів для вирішення тих чи інших питань під час кланово-олігархічних разборках були закладені саме за часів Кучми. На жаль, ці традиції актуальні досі.
Отже, про що має говорити Юрій Луценко в парламенті в середу? Як можна оцінити рік роботи генпрокурора на посаді?
«ПОКИ НІЧОГО НЕ ЗРОБЛЕНО ДЛЯ РЕФОРМУВАННЯ РАДЯНСЬКОЇ СТРУКТУРИ ПРОКУРАТУРИ»
Олександр БАНЧУК, експерт Центру політико-правових реформ:
— Поки що Луценком нічого не зроблено для реформування радянської структури прокуратури, яка у нас ще залишається. Ця система досі політично залежна, тому вибірково переслідує, порушує права людини при кримінальних розслідуваннях або не забезпечує права людини, коли їх порушують, наприклад, поліцейські. Єдиний позитив — це створення генеральної інспекції в Генпрокуратурі, яка повинна виявляти порушників і корупціонерів. Але коли буде створено Національне бюро розслідувань, то значна частина повноважень генеральної інспекції мають бути ліквідовані, а частина особового складу звільнені. Тому це тимчасове рішення, а в ЗМІ воно подається як якесь досягнення.
Посада генпрокурора завжди була політизована, але в даному випадку ризик полягає ще й в тому, що Україна є єдиною країною в Європі, в якій призначили на посаду генпрокурора людину без юридичної освіти. На цій посаді потрібен юрист, який на професійному рівні знає систему прокуратури і юстиції, а головне — бути рівновіддаленим від політичних гравців. Призначення Луценка порушило європейські принципи і практику щодо політичної незалежності посади генпрокурора. Ми також бачили на прикладі суду над Януковичем, що Луценко замість того, щоб усунутись від цієї справи, адже він є людиною особисто вмотивованою, навпаки робив низку заяв, які надали захисту екс-президента можливість трактувати це як заангажованість генпрокурора в справі. Всі знають, що Янукович переслідував Луценка, а тепер вони фактично помінялись місцями. Луценку в такій ситуації доцільно було б відійти на другий план і особисто не представляти сторону обвинувачення. Але і тут він повів себе не як юрист, а як політик.
Історія не вчить наших президентів, інакше вони робили б усе, щоб на посаду генпрокурора призначали людину незалежно, а отже, спрямовано на професійну і неангажовану роботу.
«У ВІДШКОДУВАННІ ДЕРЖАВІ Є НЕПОГАНІ ПОКАЗНИКИ»
Валерій КАРПУНЦОВ, народний депутат, фракція «БПП», член Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності:
— Я Юрія Луценка знаю з 2005 року. Сьогодні бачу в роботі генпрокурора як плюси, так і мінуси. Оцінку діяльності можна дати, виходячи із кількості проваджень, які направлені до суду і скільки з них співпадає із кількістю вироків. Цей показник говорив би про якість роботи. Друге — реальна кількість і сума поверненого та відшкодованого державі. Поки що у Луценка тут непогані показники. Гадаю, дуже добре, що генпрокурор в своїй діяльності робить акцент на поверненні коштів в бюджет України. Про все це Луценко має сказати з трибуни Верховної Ради. Переконаний, що генпрокурор звернеться до парламенту із проханням прискорити приведення у відповідність законодавства щодо діяльності прокуратури. Адже виникла ненормальна ситуація, коли в червні вже буде рік, як набули чинності зміни до Конституції в частині правосуддя, в тому числі стосовно прокуратури, а законодавство ще не приведено у відповідність до цих змін. Це нонсенс, і провина тут лежить і на прокуратурі, і на парламенті. Окрім того, парламент, звісно, цікавить питання позбавлення недоторканності народних депутатів, і, гадаю, Луценко про це скаже.
Мене цікавить так само доля академії прокуратури. Зараз вона не має ліцензії Міністерства освіти, внаслідок чого не має можливості проводити там навчання. Закон про освіту не розповсюджується на академію прокуратури.
«НАГЛЯД ЗА ПЕНІТЕНЦІАРНОЮ СИСТЕМОЮ — ОДНА ІЗ ФУНКЦІЙ ГЕНПРОКУРАТУРИ»
Віктор ЧУМАК, народний депутат, позафракційний:
— На жаль, ми можемо оцінити піар-акції генпрокурора за цей рік, але не можемо оцінити його здобутків. Існує дуже багато проанонсованих, розрекламованих, розкручених в ЗМІ начебто здобутків Генеральної прокуратури, але немає ніякої інформації про реальні кроки, які за цим мали б стояти. За цей рік, як говорять в самій Генпрокуратурі, було затримано близько тисячі хабарників, але лише 20 справ передано до суду. Згадаймо розрекламовану акцію про повернення 10 млрд в держбюджет за рік діяльності Генпрокуратури. Це віртуальні гроші, які ніхто нікуди не повернув. Цікаве питання щодо повернення 1,5 млрд грошей Януковича. Суспільство не знає, яким чином це зроблено, тому що це рішення засекречено ГПУ не зрозуміло на яких підставах.
Разом з тим все, про що говорить Юрій Луценко, стосується виключно слідства. Але це не є головною функцією Генпрокуратури. Її функція — це нагляд за збереженням законів, проведення оперативно-розшукової діяльності. Ми не чули нічого від Генпрокуратури про погану роботу поліції в частині оперативно-розшукової діяльності, роботу СБУ чи інших органів, які проводять таку діяльність. Ми знаємо в якому стані знаходиться пенітенціарна система, нагляд за якою є ще однією із функцій Генпрокуратури. Якщо забрати у Луценка тему слідства, то він буде нікому не цікавий, а отже, не буде на чому робити піар. Тому генпрокурор всіма руками тримається за те, щоб слідство було пролонговане, щоб розпочати слідство і нікому його не передавати.
Суспільство могло переконатися за цей рік, що Луценко демонструє абсолютну юридичну безграмотність. Відповідно ми будемо мати величезні проблеми із судовими рішеннями. Коли прокуратура без НАБУ проводить процесуальні дії стосовно осіб, які підзвітні тільки НАБУ, суд, зрештою, може прийняти рішення про здобуття доказів неналежними органами і неналежними засобами. Такі справи будуть розсипатися лише тому, що не було дотримано належним чином процедури. Про все це депутати мають запитати у генпрокурора в середу, якщо він сам про це не скаже.
