27 травня, після двох років і двох місяців розгляду справи, суддя Печерського районного суду міста Києва О.В. Батрин винесла рішення по справі №757/9275/14-ц щодо позову Головченка Гліба Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднання російських телеканалів», Закритого акціонерного товариства «Первый канал. Всемирная сеть», Відкритого акціонерного товариства «Первый канал». Позивачу повністю було відмовлено у визнанні недостовірною інформації, спростуванні недостовірної інформації, стягненні моральної шкоди.
Гліб Головченко є секретарем Національної спілки журналістів, директором Коледжу преси та телебачення, генеральним продюсером телеканалу ТАК TV у Миколаєві. 30 березня 2014 року пан Головченко став героєм фейкового сюжету російських журналістів — в ефірі «Первого канала» РФ у телепередачі «Воскресное время. Информационно-аналитическая программа» було продемонстровано сюжет «Управління гнівом». У зазначеному сюжеті представлена інформація про підготовку штурмових бригад для здійснення зміни влади в Україні під час протистоянь в Києві на майдані Незалежності. Для ілюстрації в цьому сюжеті були використані фотографії з телепередачі «Телевізійний прес-клуб з Глібом Головченко», що виходить у прямому ефірі миколаївського телеканалу «ТАК TV», на якій зображений позивач. Фотографія супроводжувалася закадровим текстом «о подготовке штурмовых групп и диверсионных отрядов».
Як зазначає Гліб Головченко, на пропозицію вибачитися і дати спростування Перший канал РФ відповів, що «любимейший канал всего русскоговорящего мира» ніколи не вибачається, а тим більше не спростовує інформацію, а «фотография была использована как художественный образ».
Позов був поданий 15 квітня 2014 року. За цей час відбулося 15 засідань суду. Це перший за всю історію України позов громадянина України до найбільшого телевізійного мовника Російської Федерації. Рішення у цій справі могло стати прецедентом для вирішення аналогічних справ за позовами громадян України до мовників РФ, які займаються пропагандою.
Рішення Печерського суду міста Києва дає сигнал, що в той час, як на державному рівні декларується протидія російській агітації та пропаганді, на рівні судовому суддя повністю стає на бік російських пропагандистів. Таким чином, навіть у власній державі український громадянин не може відстояти свою честь та гідність та спростувати фейкову інформацію російських пропагандистів. Це також і меседж громадянам с збоку суду першої інстанції, що вони в принципі не можуть за допомогою суду відстоювати свої честь та гідність. В той же час і сам пан Головченко, і його адвокат Максим Коваль, який очолює Союз юристів Миколаївщини, позитивно сприймають наявність рішення як такого, оскільки це дає можливість готувати апеляційну скаргу замість того, щоб продовжувати затягування справи у Печерському суді.
«Незважаючи на те, що ми, як громадяни України, сподівалися, що суд винесе справедливе рішення і підтримає нашу сторону, рішення нереформованого Печерського суду було прогнозованим. По-перше, безпрецедентно затягнутий розгляд справи — два роки і два місяці замість звичайних трьох місяців, по-друге — ми повинні були постійно доводити, що сюжет вийшов, що його могли подивитися, і можуть подивитися навіть зараз на офіційному сайті Першого каналу РФ, ми доводили, що офіційний сайт Першого каналу РФ належить саме Першому каналу РФ й інші неймовірні речі. Хоча в нашому випадку ситуація повністю однозначна: ось сюжет — і він не відповідає дійсності. Прийняти рішення було доволі просто. Не змогли судді по-справжньому стати українськими. Не змогли зрозуміти, що це справа їх честі. Не грошей, а престижу та репутації. Суддя Батрин О.В. могла увійти в історію як перший суддя, що винесла справедливе рішення. Але вона прийняла інше рішення і таким чином стала на бік російських пропагандистів», — говорить Гліб Головченко.
З огляду на саме засідання, суддя та представники російських каналів планували й надалі затягувати розгляд справи та винесення рішення. Але активна позиція НСЖУ, секретарі якого прийшли на засідання, депутатського корпусу з представників ВР України з питань свободи слова та інформаційної політики, дозволили не допустити процес ілюзії судочинства. Суддя за «помахом палички» повернулася до засідання, пішла до нарадчої кімнати та нарешті прийняла рішення. «Фактично, все це відбулося завдяки прикутій увазі суспільства до справи саме в цей день. І я вдячний за те, що протягом всього періоду розгляду нашої справи ми відчуваємо підтримку газети «День» та її головного редактора Лариси Івшиної, — говорить Гліб Головченко.
«Тоді, у квітні 2014 року, коли ми приймали рішення, де краще розглядати першу інстанцію — у Печерському суді міста Києва або Останкінському (Басманном) міста Москви, ми подумали, що в Україні буде легше. Складна юридична схема забезпечення захисту Першого каналу РФ дозволила нам знайти в Печерському районі представництво «Першого каналу РФ». І це дало можливість слухати справу в Україні. Перша інстанція, знаменитий Печерський суд, показав, що надії на ЗМІНИ виявилися марними», — зазначає Гліб Головченко і додає: «Ми звертаємося до Президента України Петра Порошенка, голови Верховної Ради України Андрія Парубія, прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана, голови Верховного Суду України Ярослава Романюка з відкритим листом про ганебну ситуацію, яка склалася! Ми також просимо медіаорганізації підтримати продовження нашї активної боротьби. Але ми повинні розуміти, що при такому розумінні суспільством порядку судочинства, Апеляційний суд в Україні — марнотратство. Тому що суддя Батрин О.В. має свою думку та стратегію співпраці з ворогом. І що є дуже цікавим і на що варто звернути увагу, що саме в день прийняття рішення по нашій справі Президент України Петро Порошенко підписав Указ №224/2016 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року «Про деякі персональні спеціальні обмежувальні заходи (санкції)», де в переліку осіб, що підпадають під санкції, на першому місці Ернст Костянтин Львович, генеральний директор телекомпанії «Первый канал», а також ще низка представників російських медіа».
