Після скасування обмежень в кількості термінів при владі для Володимира Путіна законопроєкт якого, як відомо, запропонувала депутат Держдуми космонавтка Валентина Терешкова, у російському законодавстві з’явилася нова пошесть — прийом рішень про скасування обмежень кількості виборів і для глав регіонів.
«ВІЧНА» ВЛАДА ВЖЕ «ЗАКОННА»
Наприкінці минулого року Держдума Росії ухвалила, а президент Росії Володимир Путін уже підписав, закон про організацію публічної влади в суб’єктах Росії, куди Кремль вносить і анексований Крим. У цьому документі встановлюється єдиний термін повноважень глав регіонів та скасовується заборона на перебування на цій посаді понад два терміни поспіль. Окрім Мосміськдуми та Мособлдуми, які вже планують скасувати заборону на кількість виборів своїм чиновникам, подумують про це в Білорусі.
Ініціаторами цього законопроєкту були депутат Держдуми Росії Павло Крашенінніков і сенатор Андрій Клішас, які внесли на розгляд парламенту законопроєкт, що дозволяє главам регіонів Росії обиратися на понад два терміни поспіль. Логіка пропозиції така: оскільки президентські терміни Володимира Путіна обнулені, то слід обнулити і терміни губернаторів.
У цьому законопроєкті також пропонувалося припинити називати регіональних керівників «губернаторами». Їх будуть називати «главами суб’єктів Російської Федерації». Також Крашенінніков та Клішас надають президенту більше можливостей карати губернаторів. Поки що Путін має право відправити їх у відставку у зв’язку з «втратою довіри», чим він часто і користувався. Тепер же Путін зможе виносити попередження, догану, здійснювати звільнення з посади та тимчасове усунення від виконання обов’язків. Закон прийнято на виконання оновленої російської конституції. Поправки до основного закону було прийнято з подання Путіна у липні минулого року. Серед іншого, вони передбачали обнулення президентських термінів.
Про це ж заговорили і в Криму. Свого часу Аксьонов проголосував за обнулення термінів Володимира Путіна, і тепер вважає, що настала його черга. Можна припустити, що таким зручним шансом не упустять скористатися й глави інших регіонів, просто багато хто ще мовчки придивляється.
... І КРИМ ТУДИ Ж!
Підконтрольний Росії кримський парламент уже займається підготовкою змін до «кримської конституції», які дозволять Сергію Аксьонову перебувати на посаді російського глави Криму понад два терміни поспіль. Про це повідомив спікер російського парламенту Криму Владімір Константінов. «Серед базових поправок, які будуть внесені до Конституції Республіки Крим, можна виділити такі, як скасування обмеження щодо заміщення посади глави Республіки Крим однією особою більше двох термінів поспіль», — сказав він.
Він посилається на законодавство сусідньої Росії. Водночас, видання «Комерсант» нагадує, що співавтор закону, голова комітету Держдуми з держбудівництва Павло Крашенінніков неодноразово наголошував, що рішення залишається за регіональними депутатами: вони можуть як прибрати, так і залишити цю заборону. Однак навряд чи так зроблять у Криму, де два «герої кримської весни» Константінов і Аксьонов у всьому підтримують один одного і намагаються разом уникнути відповідальності перед Україною за вчинену державну зраду. Повідомляється, що кримські депутати мають намір внести кілька обмежень до кандидата на посаду глави Криму — наприклад, йому заборонять мати іноземне громадянство. Як відомо, Сергій Аксьонов керує Кримом із квітня 2014 року. До 2019 року він також був головою підконтрольного Росії уряду Криму.
Як повідомляє РІА Новини, Владімір Константінов так пояснив необхідність внесення змін до конституції: «З моменту ухвалення конституції Республіки Крим минуло вісім років. За цей час нагромадилася необхідність внесення до головного закону республіки певних поправок».
Нагадаємо, щодо Криму більшість країн-учасниць ООН, включаючи Україну, вважають чинним X розділ Конституції України та Конституції Автономної республіки Крим, згідно з якою ні посада глави Криму, ні створена Росією в Криму конструкція влади не передбачені в принципі.
Крім того, Константінов анонсував інші зміни в російському законодавстві Криму. Правитимуть і виборче законодавство щодо формування російського парламенту Криму. Константінов пропонує змінити пропорцію депутатських місць за партійними списками та мажоритарними округами. За задумом Константінова, тепер 50 місць із 75 у російській держраді Криму займатимуть мажоритарники, а 25 — кандидати, які пройшли за партійними списками. Очевидно, межі виборчих округів у Криму також будуть переділені, адже у новій конструкції їх має бути вдвічі більше.
Слід зауважити, що багато кримських аналітиків не згодні з такими нововведеннями. Одні з них кажуть, що вони не проти, щоб одна й та сама людина керувала Кримом необмежену кількість термінів поспіль. Але тільки якщо главу Криму обиратиму на загальних прямих виборах, а не тільки депутати, як зараз.
Кримський активіст Олексій Єфремов в ефірі радіо «Крим.Реалії» зазначив, що російська влада в Криму побудована таким чином, що вплинути на формування уряду кримчани можливості практично не мають: «Зрозуміло, що ні в цій країні, ні в цей час, ні в цій реальності навіть заїкатися про це не варто — про волевиявлення, демократію, представництво органів влади. Зрозуміло, що тут шикується вертикаль, і тут копіюється все, як у Кремлі — перекроюється, обнуляється за зразком та подобою. Подивимося, скільки встоїть цей колос на глиняних ногах, скільки йому вистачить міцності».
На думку активіста, новина про «обнулення» термінів російського глави Криму навряд чи спричинить помітне обурення: «Якщо суспільство з’їло попередні поправки, то можна впроваджувати все що завгодно, нагинати народ далі. Ніхто не обурюється, тому можна проводити будь-що: довічні терміни, верховні правителі, імператори, царі... Люди терплять, виживають, живуть, затягнувши паски. Зціпивши зуби, сподіваються на краще».
Російський журналіст, головний редактор російського «Щоденного журналу» Олександр Риклін, говорячи про можливу реакцію кримчан, яким у 2014 році обіцяли пряме народовладдя, каже, що вона малоймовірна: «У всій країні, прямо скажемо, і на обнулення президентських термінів реагували досить стримано. Мені здається, що і Крим, за винятком невеликої частини населення, сприйме не те щоб як належне, але як долю: «Ну, що тепер зробиш? Нам це не змінити, буде так»
На його думку, Аксьонов Кремль влаштовує: «Очевидно, сьогодні в Кремлі вважають, що Аксьонов є гарантом тієї ситуації, яка склалася, і він не дасть розхитатися громадській активності. Це насамперед хвилює Кремль, щоб не з’являлося масових опозиційних рухів у суспільстві, щоб люди не виходили на вулиці, щоб протест, якщо він і є, його обмежували в якихось обмежених локаціях, а найкраще на кухнях...»
ЩО ГОВОРИТЬ МІЖНАРОДНЕ ПРАВО?
Тим часом, якщо уважно подивитися документи міжнародного права, то можливості законного обрання втретє і більше є досить сумнівними. Міжнародне право загалом дотримується правила лише про два терміни обрання, й інші варіанти є неприйнятними з погляду демократії.
Подивимося, наприклад, Шанхайську конвенцію «Про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом та екстремізмом» від 2001 року, яка, крім Казахстану, Китаю, Киргизії, Таджикистану й Узбекистану, ратифікована Федеральним законом Російської Федерації від 10 січня 2003 року N 3-ФЗ. Підпункт 3 пункту 1 статті 1 цієї конвенції однозначно визначає, що: «екстремізм» — будь-яке діяння, спрямоване на насильницьке захоплення влади або насильницьке утримання влади (курсив автора), а також на насильницьку зміну конституційного ладу держави, а також насильницьке посягання на суспільну безпеку, в тому числі організація з вищевказаних цілей незаконних збройних формувань або участь у них, та переслідуваня у кримінальному порядку відповідно до національного законодавства Сторін...»
Відповідно, після ратифікації Конвенції російські законодавці мали внести зміни та доповнення до внутрішнього законодавства, в якому відобразили би всі положення міжнародного документа. У Росії так і зробили. 24 липня 2007 року був прийнятий Федеральний закон від N 211-ФЗ «Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації в зв’язку з вдосконаленням державного управління в галузі протидії екстремізму», яким внесені зміни до Федерального закону ще від 2002 р. N 114-ФЗ І.
Таємниця цієї дії полягає в тому, що формулювання визначення екстремізму в Росії виявилося не тільки значно розширеним порівняно з міжнародним правом, але в деяких пунктах і скороченим. До екстремізму в Росії зарахували перелік діянь, що займають 11 абзаців: це і виправдання тероризму, збудження всілякої ворожнечі, пропаганда винятковості, порушення прав і свобод, пропаганда забороненої атрибутики, символіки тільки подібної до забороненої, фінансування цих діянь, а також сприяння їхньому здійсненню.
Тут важливо однак зазначити, що, попри цей закон, органи влади діють всупереч його нормам. Так, закон проголошує екстремізмом протидію свободі віросповідання та дискримінацію за релігійною ознакою, разом із тим у Росії (і в Криму тепер) жорстоко переслідуються віряни «Свідків Єгови» та мусульманська релігійна течія «Хізб ут-Тахрір». То що ж є екстремізмом — переслідування за релігію чи слідування нормам цієї релігії?
Як бачите, в новому російському визначенні екстремізму є все, крім одного — «діяння, спрямоване на насильницьке захоплення влади...», і особливо другої його частини «...насильницьке утримання влади». Чинне формулювання починається прямо з «насильницька зміна основ конституційного ладу та порушення цілісності Російської Федерації», а пункти про незаконне утримання влади випущені.
Тобто згідно з Конвенцією у міжнародному праві й захоплення влади, і незаконне утримання влади понад відведений термін є екстремізмом, але законодавець у Росії не вважав за потрібне відзначити це у внутрішньому законодавстві. Таким чином, норма про «насильницьке утримання влади» у Росії виявилася не злочином. І навіть... не аморальним явищем. Воно широко поширене як в Москві, так і в регіонах.
І тут слід сказати, що саме «незаконне насильницьке утримання влади» останнім часом в органах влади стало неабияк популярним. Скажімо, дії Олександра Лукашенка з розгону протестів, арешти і засудження сотень і тисяч протестантів, потурання фальшуванню виборів — хіба це не насильницьке і не незаконне утримання влади після закінчення терміну його повноважень?
Характерно при цьому, що навіть в роз’ясненнях російських учених дотримано цих обмежень. Наприклад, на сайті Академічного району Москви у спеціальному правовому роз’ясненні вказується, що «екстремізм (від фр. exremisme, від лат. extremus — крайній) — це прихильність до крайніх поглядів і дій, що радикально заперечують наявні в суспільстві норми та правила...», причому зазначено, що «форми екстремістської діяльності точно визначені в законодавстві, їх перелік є вичерпним і підлягає розширювальному тлумаченню». Про незаконне утримання влади — ні слова. Наскільки це правильно, ми вже бачили на прикладі порівняння російського закону з міжнародною конвенцією.
Тим часом продовження термінів обрання за рахунок різних махінацій із законами — це і є ніщо інше, як незаконне утримання влади. Розглянемо цей факт детальніше.
Яка мета обмеження обрання двома термінами? В умовах демократичної конкуренції кадрів, в умовах вільної дискусії, вільного голосування завжди перемагає людина, яка має більше ідей щодо реформування суспільства, щодо покращення життя. Ці передвиборчі ідеї обрана особа і має реалізувати за перший термін. Але ідеї та реформи, буває, вимагають більш тривалих термінів, тоді виборці й вирішують, чи можна дати чиновнику ще й другий термін. Буває, відмовляють, буває, дають. Це — воля виборців, демократія. Але інші чиновники, навіть не пояснюючи своє нове висунення бажанням все ж таки виконати свої обіцянки або висуванням нових ідей (а нічим іншим таке прагнення і пояснюватися не може), просять обрати їх на третій термін, хоч ясно, що двох термінів достатньо для виконання будь яких програм і завдань.
Справа ще й у тому, що чиновника на перших виборах обирали під умову — лише два терміни, і тепер це вже ніхто не може змінити. Тільки два терміни — це вже незворотне рішення. Перевирішити тепер уже ніхто не може. Висування на третій термін є неправильним, тому що з самого початку виборці давали кандидату два терміни, і якби тоді було ясно, що він у належний час не вкладеться і попросить третій термін, то, може, виборці не стали б його й обирати, оскільки було б ясно, що він лінивий і за належний час нічого не встигне зробити, і пошукали б сильнішого кандидата. У будь-якому разі чиновник, обраний на третій термін, з погляду демократії втрачає свою легітимність, оскільки його обрання неодмінно пов’язане з порушенням первинної умови виборів.
Більше того, чиновник, який зробив заявку на третій термін, — це насамперед посадова особа, яка не впоралася зі своєю роботою за відведений йому суспільством час і тепер прагне утримувати владу і далі зовсім не з міркувань роботи, а з якогось іншого бажання — уникнути відповідальності, залишитися при владі заради самої влади, зберегти та незаконно придбати нову власність, мати можливість і далі керувати потоками грошей і ресурсів. Словом, сама спроба третього терміну приховує нещирість і безвідповідальність чиновника, тому є доказом того, що суспільство має відмовити чиновнику в такому обранні.
Обрання на третій термін також не виправдане і з погляду логіки. Кандидат розробляв свою програму на один, ну, нехай на два терміни. Але працював інтенсивно та виконав свою програму. Більше ідей нема. Або навпаки — не встиг. Постає питання: навіщо тепер суспільству кандидат, який або всі ідеї вже реалізував і нових не має, або ж працював абияк та не встиг виконати навіть уже заплановане? Поряд із ним напевно будуть кандидати і з новими ідеями, й енергійніші, яким виборці віддадуть перевагу. Третій термін за всіма параметрами втрачає свою раціональність. Тим більше, якщо врахувати, що у більшості країн термін обрання становить 4-5 років, у Росії — 6 років. У Росії чиновники найповільніші.
Третій (і наступні) термін не виправданий і з погляду організації державної влади. Рідко яке суспільство добровільно погодиться з таким зневажанням його волі. Тому в багатьох випадках такі «вибори» з вільного голосування, як правило, перетворюються на грандіозні спецоперації щодо незаконного утримання влади.
Найсвіжіший приклад нинішньої Білорусі, де світ так і не визнав вибори Лукашенка, який залишився при владі силою внутрішніх військ. Інші приклади також легко згадати. З величезними труднощами проходять усі вибори та голосування у Росії. Для досягнення результату влада використовує маніпулювання під час створення слухняних та готових до всього виборчих комісій, поділу округів, застосування різних методів роботи з бюлетенями — то електронне голосування, то голосування по домівках та на лавочках, то маніпуляції зі списками, то підробка протоколів. Кожні вибори супроводжуються багатьма невдоволеннями серед громадян і їх доводиться гасити чи силою, чи обманом. Тепер така доля спіткала і Крим — регіон, якого Москві анітрохи не шкода.
