Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Російський сценарій...

або Про небезпечні заяви Вітольда Фокіна та можливу десакралізацію Біловезьких угод
31 серпня, 2020 - 19:25
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Остання заява першого заступника глави української делегації в Трьохсторонній контактній групі Вітольда Фокіна викликала хвилю обурення в Україні. Справедливого обурення. Великих ілюзій з приводу користі і позитиву, враховуючи попередні заяви колишнього прем’єр-міністра України, навряд чи хтось мав, але так відверто підігрувати Москві і їхнім маріонеткам на окупованих територіях треба ще постаратися.

«І з того боку, і з іншого боку було скоєно багато злочинів, які в кінцевому підсумку повинні бути розслідувані, і винні нехай понесуть покарання (сама по собі одна ця фраза заслуговує на багато запитань: до прикладу, хіба українські солдати, які захищали свою землю, можуть бути на одному рівні з перевдягненими росіянами-загарбниками? — Ред.). Але сьогодні, щоб припинити війну і вберегти життя бійців і командирів, моя позиція — потрібно оголосити загальну амністію, провести вибори, вирішити питання особливого статусу окремих районів, а краще — всього Донбасу», — заявив днями Вітольд Фокін (strana.ua).

Так всього цього домагається Росія... Хоча сам Президент Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що ніяких виборів, поки не будуть виведені російські війська з України і поки ми не будемо контролювати власний кордон. Фокіну не знайому позиція української сторони?.. Серед різної обурливої реакції на його заяву дехто навіть написав, що це ні що інше як відвертий перехід на бік ворога. Офіс Президента, як і сам Зеленський, поки не реагували на відповідні заяви призначеного ними представника в ТКГ. Проте висловився міністр внутрішніх справ Арсен Аваков: 

«Жоден наш солдат не має гинути через недолугі політичні спекуляції. Тому заява представника України у ТКГ В. Фокіна про загальну амністію та особливий статус для всієї території Донбасу є провокативною і не відповідає національним інтересам. Пам`ятаємо про те, що за кожен клаптик української землі на Донбасі загинули тисячі наших солдат»,— цитує Авакова пресслужба міністерства.

Взагалі, після призначення як Леоніда Кравчука (головою української делегації в ТКГ), так і Вітольда Фокіна, вони за нетривалий період вже встигли наробити різних гучних заяв, які, м’яко кажучи, були сприйняті в Україні далеко неоднозначно і критично. Хтось, зокрема через це, називає їх «політичними пенсіонерами», «нафталіном» і тому подібне. Але це неправильно, до того ж, вважати їхні заяви «маразматичними» також не варто. Очевидно, що Кравчук і Фокін увійшли в цей переговірний процес з певною метою. Хоча навіщо першому президенту «розгрібати» наслідки угод, підписаних Петром Порошенком та Леонідом Кучмою (питання до них обох, зокрема, чому прописано — спочатку вибори, а потім кордон, ще будуть актуальними довго)? Відповідь він поки так і не надав.

Так само як і навіщо взагалі нинішній владі послуги Кравчука і Фокіна?.. Але зверніть увагу, обоє в далекому 1991-му представляли Україну в Біловезькій Пущі, де були підписані відповідні відомі угоди. А тепер пригадаємо, наскільки Кремль любить різні символічні знаки, дати, місця... В 1991-му Леонід Макарович зробив історичний крок, допомігши розвалити Радянський Союз, а зараз виходить що — виникає небезпека десакралізації чи взагалі денонсації Біловезьких угод? Суспільство тут має бути на сторожі.  

«Біловезькі трелі, або Як відновити СРСР. Присвячується солов’ям, — пише в ФБ Олена Галкіна, доктор історичних наук, політичний консультант. — Пролог. Кремліни так довго переконували град і світ у своїй меті розпочати відродження радянської імперії хоча б на європейській частині, на основі «русского мира», що самі повірили в цю надідею. Білорусь. В кінці 2019 Лукашенко категорично відмовився «інкорпорувати» Білорусь до складу імперії на «договірній основі» т.зв. інтеграційного пакету. Цим він не тільки змусив Кремль ступити на слизьку стежку «обнулення» конституції, яке виявилося ще й чумним, але і підписав собі вирок. Кремляне вирішили зіграти в «майдан» на території Білорусі. ... Ідеальна дорожня карта кремлян виглядає так: — змусити Лукашенка підписати «пакет інтеграції»; — одночасно провести конституційну реформу, яка закладе постійний конфлікт і гарантує, що країна взагалі нікуди не піде; — запустити кілька проросійських політичних проектів; — люструвати Лукашенко і вищих чиновників, здатних вплинути на результат виборів; — провести дострокові вибори парламенту Білорусі навесні-влітку 2021 р.».

«Україна. Перспективи Мінського процесу і добровільно-примусового приводу України в «сім’ю братніх народів» залежать зараз більше від того, що відбувається всередині України, ніж від зовнішніх гравців, — продовжує експертка. — Медведчук може похвалитися феноменальним успіхом: на початку 2014 року його сумовитий «Український вибір» з антиєвропейським мракобісним порядком денним мав рейтинг близько 0,3%, а в серпні 2020 року вже більше 21% тих, хто визначилися з вибором, готові голосувати за партію ОПЗЖ... Цього цілком достатньо не тільки для того, щоб антисоросовскій фронт потужно показав себе на місцевих виборах в жовтні 2020 р., але й претендував на перемогу на дострокових парламентських виборах. Кремляне вважають, що ці вибори ідеально провести разом з виборами в ОРДЛО, які передбачені Мінськими угодами. ... Фінал. Після цього в Білорусі відбудеться символічний акт денонсацію Біловезьких угод. Його підпишуть з української сторони Леонід Кравчук і Вітольд Фокін (не дарма ж вони з’явилися в складі ТКГ)...».

Звичайно, чинна влада змушена рухатися в фарватері Мінських угод і тієї дипломатичної пастки, в яку потрапили їх попередники, проте вже рік вони доповнюють цю конструкцію своїми рішеннями і діями. Повернення Кучми в 2019-му в ТКГ, а нещодавнє призначення Кравчука і Фокіна, це вже відповідальність нинішніх... Ситуація, дійсно, складна, враховуючи досвід Кремля в неоімперьскій політиці, що в цих умовах має робити Зеленський?

«ПРОПОЗИЦІЯ В. ФОКІНА РОЗПОВСЮДИТИ ОСОБЛИВИЙ СТАТУС НА ВЕСЬ ДОНБАС ДУЖЕ ШКІДЛИВА»

Олександр МОЦИК, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Сполучених Штатах Америки у 2010—2015-му роках,  представник України у підгрупі з політичних питань ТКГ у Мінську у 2016—2019 роках:

— Звичайно, заява В.Фокіна дуже неграмотна. Треба розуміти, що є домовленості, досягнуті в раках Мінська та Нормандського формату. Стосовно територіального аспекту, ці домовленості покривають лише, так звану, територію окремих районів Донецької та Луганської областей. Тож мені здається, Фокін міг допустити помилку, адже пропозиція розповсюдити особливий статус на весь Донбас дуже шкідлива. Вона суперечить нашій державній позиції стосовно необхідності поваги до суверенітету та територіальної цілісності України. Особливий статус може бути прописаний і в рамках децентралізації, так як було передбачену у Мінських домовленостях, однак мова не може йти про окремий статус, а про те, що певні речі можуть бути прописані стосовно ОРДЛО в рамках децентралізації. По-друге, ми маємо виходити з того, що питання безпеки, про які, на жаль, сьогодні ніхто не говорить, мають йти попереду вирішення політичних питань. Поки на окупованій частині Донбасу перебуватимуть російські війська, будуть нерегулярні війська РФ — незаконні збройні формуванням, і поки кордон не буде передано під контроль України —  про жодні політичні речі говорити не доводиться, перш за все, про вибори на Донбасі. 

Мені важко сказати, який може бути задум з боку Росії. Ми маємо домовленості, в рамках який треба працювати , їх потрібно правильно тлумачити. Відповідно до міжнародного права, все виглядає досить чітко: це українська територія, Росія, як окупант та агресор, має вивести свої війська, найманців, зброю, обладнання і роззброїти незаконні збройні формування. З цього треба виходити. Україна вже багато зробила в політичному аспекті: у першому читанні прийнято поправки стосовно змін до конституції, прийнятий закон про особливості місцевого самоврядування, прийнято постанову стосовно тих населених пунктів, які на сьогодні входить до складу ОРДЛО і проведення там можливих виборів, якщо ВР прийме відповідне рішення. Також у Раді проголосували за закон «Про амністію», який сьогодні не підписаний — але це та робота, яку ми виконали. Росія на сьогодні нічого не зробила, до того ж, заявляє про те, що ситуація її не стосується, бо вона «не є стороною конфлікту, а є медіатором», що абсолютна не правда і фейк. Росія є однією зі сторін конфлікту, як агресор, Україна, як жертва агресії, а третя сторона — медіатор-посередник ОБСЄ.

Вважаю, що ця заява недолуга і звичайно, що на майбутнє такі заяви робити не можна.

«ЗАРАЗ МИ ПОЖИНАЄМО НАСЛІДКИ ПОМИЛОК, ЯК НАПРИКЛАД, ЗАЛУЧЕННЯ КУЧМИ НА РАННІХ ЕТАПАХ»

Ганна ГОПКО, народна депутатка Верховної Ради VIII скликання:

— Вчора я робила твіт на цю тему, і в коментарі мені написали, що після подібних заяв, таких людей не звільняти треба, а СБУ мало б займатися цими зрадниками. Очевидно, що з самого початку, коли Зеленський був кандидатом, а потім президентом, у нього не було ні стратегії, ні бачення, ні дипломатичного досвіду, ні розуміння геополітики у питанні відновлення територіальної цілісності. Тому зараз ми пожинаємо наслідки цих помилок, як наприклад, залучення Кучми на ранніх етапах, замість того, щоб взяти достойних людей, які мають досвід та принципову позицію.

Подібні заяви демонструють, що ще до Парижу були певні домовленості, і тепер, коли все таємне стає явним, бачимо, як руками «корисних пенсіонерів» намагаються тестувати суспільну думку. Прикро, що парламентська дипломатія не бере зараз такої активної участі в процесах. Під час VIII каденції ми мали своєрідну «міську платформу», де була можливість перед важливими зустрічами дипломатичних радників та лідерів держав Нормандської четвірки бути проінформованими, отримати інсайди. Зараз, коли парламентського комітету закордонних справ фактично немає, ми бачимо повну паралізованість цієї гілки. Знищення парламентської складової є зумисною тактикою, адже там крім влади є опозиція (я не маю на увазі «п’яту колону», яка могла б розглядати закриті засідання, як додаткове джерело інформації).

Станом на зараз важливими є кілька речей:

По-перше, єдність людей, що мають державницьке мислення: такі є, і в «Слузі народу», і в опозиційних та позафракційних силах. Зараз багато залежатиме від того, наскільки вони всі зіграють, як одна команда, що буде захищати наші національні інтереси. Зеленський повинен розуміти, що просто так подібні заяви та кроки не пройдуть.

По-друге, дуже важливим є експертне середовище, яке понад рік створює різні ініціативи, від Руху опору капітуляції, до організацій, які займаються питаннями прав людини, і має чітко розказувати про неприпустимість перетину червоних ліній. Важливо, щоб цей голос був почутий навіть в тих реаліях, коли Кремль цементує медіа-простір в Україні.

Багато залежить від журналістів, які мають пояснювати історію перемовин. Мене вразила реакція екс-посла Канади Романа Ващука, який  в Твіттері написав, що: «Ведення переговорів з самим собою або проти позицій інтересу своєї сторони, не є найкращою міжнародною практикою». Якщо вже іноземні експерти розуміють, що Кравчук та Фокін працюють на російський план, і відверто про це пишуть, то достатньо очевидно, що Зеленський мав би дослухатися до цього.

Зеленський мав би скликати окрему нараду може непублічну, якщо йому досі бракує досвіду, та взяти поважних людей, серед яких мали б бути: Євген Марчук, Юрій Щербак, Володимир Василенко, Володимир Огризко, Ольга Айвазовська, Костянтин Єлісєєв, Павло Клімкін, — щоб ця поважна рада йому пояснила, чому за цей рік Росія затягнула свій капкан, створюючи ілюзію його просування. Насправді ми бачимо контрольовану ескалацію на Сході, коли Зленський тішиться перемир’ям, але немає виводу російських військ, ніхто не говорить про розведення, і якщо Путін захоче — ми побачимо обстріли не гірше Іловайська чи Дебальцевого.

Не треба забагато честі давати В.Фокіну, а особливо Л.Кравчуку, який  опинився у потрібній позиції під час Біловезьких угод. По багатьом іншим питанням він робив те, що треба Росії, наприклад, здача третього в світі ядерного потенціалу на дуже невигідних для України умовах. Розумію, що тоді виходу в України не було, але виторгувати щось більше — перспективу членства в НАТО, економічну підтримку — можна було б спробувати. Чому зараз Кравчук не згадує про статтю Будапештського меморандуму, яка говорить, що сторони мають скликати окрему нараду, якщо будуть порушені зобов’язання і фінансовими внесками допомогти Україні?

Очевидно, що надалі буде продовження «плану Єрмака-Козака», бо насправді, якщо ми подивимося на досвід інших країн з агресією Росії, то ми бачимо, наскільки вони тривалі. Тут розрахунок росіян на некомпетентність Зеленського і те, що в його оточенні є багато представників «п’ятої колони», які будуть підігрувати і заганяти його в нові пастки. Зазначу, що ніколи не відбувається звільнення «всіх-на всіх». Росія використовує обміни для того, щоб ліпити образ миротворця, щоб виторговувати поступки і мати можливість колонізувати всю Україну, народ, який стане заручниками провальної дипломатії.


ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

Іван КАПСАМУН, Аліса ПОЛІЩУК, «День»
Газета: 
Рубрика: