Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Розплата за зраду

«Проросійський Харків», який виростив Євгена Жиліна, існує і є суттєвою небезпекою, на яку не можна закривати очі
21 вересня, 2016 - 10:51
ХАРКІВ. 2014 Р. / ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

Підмосковні вечори, виявляється, не такі вже й безпечні для тих, хто свого часу був використаний Кремлем задля розпалювання війни в Україні. Росія заявила, що в одному з ресторанів під Москвою в елітному селищі Горкі-2 був застрелений ватажок терористичної організації «Оплот» Євген Жилін. Це він навесні 2014 року в Харкові волав роздати автомати і створювати «ополчєніє». Автомати згодом Росія дійсно роздала безкоштовно серед асоціального елементу Донбасу, намагаючись видати свою агресію за внутрішній конфлікт. Такі, як Жилін, є не просто виконавцями, але й свідками злочину Кремля. Безумовно, за «послугу» Кремль їм віддячив. Спочатку грішми, а потім кулями.

Існує версія, що вбивство Жиліна пов’язане з бізнес-інтересами. Насправді ця когорта провокаторів здатна була не будувати щось, а підпалювати. На «той світ» вже пішли Мозговий, Дрємов, Бєднов, Іщенко тощо. Влітку був скоєний невдалий напад на луганського бандита Ігоря Плотницького. Як стверджують експерти, Плотницького явно хотіли не вбити, а залякати. Поки що — типовий бюрократ, який в іншій би ситуації підходив на директора колгоспу — він досить доречно підходить Кремлю на своєму місці «глави республіки». Такі ж, як Жилін, є давно відпрацьованим матеріалом. Проте особливою прикметою цього вбивства є те, що воно скоєно вже не на окупованій території, а в Москві. Тобто Кремль не може гарантувати безпеку своїм вірним слугам навіть у себе під рукою. Другим показовим моментом є те, що раніше вбивали в основному представників «луганського крила». Тепер черга дійшла і до харківсько-донецьких.

Версій вбивства Жиліна, як завжди, буде безліч, а трактувань, враховуючи особливості спілкування в соцмережах, ще більше. Вже дехто Євген Шабаєв, який є представником «донецької республіки» в РФ, заявив, що вбивство Жиліна може бути вигідним ватажку бойовиків «ДНР» Олександру Захарченку. Начебто Жилін дещо знав про «неприємні факти з біографії» Захарченка. Окрім того, Жилін був «незручний для своїх кураторів». На останній пункт цієї заяви особливо варто звернути увагу. Гадати, що в Москві алкозалежний Захарченко без санкції ФСБ здатен знищити Жиліна, блеф. Жилін — це розхідний матеріал, якого позбуваються при першій можливості. Це ті «шестірки», яких поступово зрощували в якості «ударної сили» і в певний момент вони зробили найбруднішу роботу. «Оплот» складався з колишніх правоохоронців, відвертих українофобів та бандитів. Створювалось це угрупування, яке займалось погромами, викраденням людей та вбивствами, за участю російських спецслужб. Сам Жилін був колишнім співробітником органів внутрішніх справ та мав спеціальне звання капітана міліції. Під час Євромайдану, оплотівці складали бойове ядро так званого «антимайдану». Враховуючи криваві події того часу, можна лише здогадуватись які гріхи лежать на цих бандитах.

Підсумовуючи тему вбивств проросійських бандитів, можна зробити ще один вже філософський висновок — союз з Кремлем закінчується гіркою ціною. Така вже філософія ката.

Батьки Жиліна насправді приїхали до Харкова з Бєлгорода. Тобто можна сказати, що ця родина належала до того Харкова, який не можна назвати українським. Це було російське коріння. Адже є два Харкова. Перший — це «розстріляне Відродження», Будинок слова, Березілля, Лесь Курбас, Хвильовий, тобто це український Харків. А другий Харків — це ті, ким заселяли його з Росії. Ці люди не вважають себе українцями і при нагоді завжди виступлять за російську окупацію.

Звідки пішла назва його організації «Оплот»? Харківський завод імені Малишева випускає танки «Оплот». Батько Жиліна працював на цьому заводі і випускав ці танки. Можу сказати, що багато хто жалівся на той факт, що на стратегічному заводі величезна кількість проросійсько налаштованих робітників. Підкреслюю — це стратегічне підприємство, де працювали не лише «совки», але й люди, що приїхали з Росії. Фактично такі як Жилін в свій час витісняли українців з Харківщини. І на цю тенденцію необхідно звертати увагу, адже вона зберігається потенційно. Окрім того, ситуація з Жиліним є показником того, як Харків криміналізувався. Жилін працював в УБОПі.

В свій час відбулася суперечка Жиліна з Кернесом, після чого першого посадили. Коли Жиліна випустили, то він поновився на роботі в міліції і дослужився до пенсії, після чого і заснував «Оплот». Це було дійсно угрупування, де під виглядом спортклубу фактично готувались бойовики, і є всі підстави про це говорити. Тобто це було поєднання криміналітету з проросійськими силами. Жилін був тісно пов’язаний в тому числі і з Євгеном Мураєвим, який спокійно нині перебуває в українському парламенті і регулярно з’являється на телебаченні. Тоді дуже активно і потужно вливались кошти у те, щоб зробити Харків дійсно форпостом російського впливу і тут міг бути другий Донецьк.

Для нас журналістів важливо ще звернути увагу на те, що почалось і скуповування наших колег, тобто створювалось інформаційне проросійське тло. Тоді ж, в 2010 році, був вбитий харківський журналіст Василь Клімєнтьєв. Його вбивство пов’язували з Жиліним. Мусимо сказати, що той проросійський Харків, який виростив Євгена Жиліна, живе і у являє собою суттєву небезпеку на яку не можна закривати очі. Цей «буферний»Харків страшніше за ворогів, адже саме його ворог буде використовувати в своїй агресії, маскуючись під начебто громадський конфлікт.

Валентин ТОРБА, «День», Олена СОКОЛИНСЬКА, Харків
Газета: 
Рубрика: