Ну що ж, голова Одеської ОДА прийняв достатньо прогнозоване і очікуване рішення. 7 листопада Міхеїл Саакашвілі заявив, що подає у відставку. За його словами, останньою краплею для нього стали електронні декларації чиновників, в якій вони вказували мільйонні доходи і просили матеріальну допомогу. У той же час він зазначив, що не збирається здаватися і починає «новий етап боротьби».
В Адміністрації Президента вже дали зрозуміти, що Президент підпише відставку Саакашвілі. Нагадаємо, екс-президент Грузії був призначений головою Одеської облдержадміністрації 30 травня 2015 року. Буквально напередодні відставки Саакашвілі стало відомо, що у відставку подав ще один член «грузинської групи» Гіоргі Лорткіпанідзе, який заявив, що йде з посади начальника Головного управління Нацполіції в Одеській області.
Ідея призначення на державні посади «варягів» була приречена на колотнечу. Про це «День» писав із самого початку. Головним чином через підходи, які застосовує влада. Іноземці можуть бути радниками, а не міністрами чи очільниками державних структур. Тим більше, коли їм вмить видається громадянство України.
Ми неодноразово наголошували, що питання із ставленням до інституту українського громадянства викликає питання. Досі ніхто від влади не може відповісти — яким чином грузини потрапили у владу? Так, Президент Петро Порошенко скористався своєю прерогативою і фактично за ніч надав громадянство колишньому президенту Грузії, але нікому так і не пояснили — за які такі заслуги перед Українською державою.
Звичайно, в даному випадку нехтується не тільки інститут громадянства України, а й школа виховання вітчизняних професійних кадрів. Один з останніх прикладів — уряд призначив екс-міністра інфраструктури Польщі Славоміра Новака новим керівником Державного агентства автомобільних доріг України.
Іноземців, а особливо Саакашвілі, влада використовувала і використовує як інструмент в боротьбі з своїми опонентами. Згадаємо, з яким завзяттям голова Одеської ОДА критикував колишнього прем’єра Арсенія Яценюка або олігарха Ігоря Коломойського. Сьогодні ж він з аналогічною критикою вже критикує Президента, заявивши, що в Одеській області Порошенко особисто підтримує корупційні клани.
Останні заяви аналітики пов’язують з намаганням Саакашвілі вести самостійну політичну гру і націленістю на дочасні парламентські вибори. Хоча цього він не приховував ще тоді, коли організовував по країні так звані антикорупційні форуми. Ще тоді експерти в коментарі «Дню» наголошували, що конфлікт Саакашвілі з Порошенком невідворотній.
І ось це сталося. Які висновки? Легковажна кадрова політика влади, яка направлена на вирішення власних, а не державних питань, має саме такі наслідки. Погано, що люди підтримують Саакашвілі, однак це скоріше підтримка не самого екс-президента Грузії, а тих заяв, які він робить. А це загальні і давні проблеми в Україні, які потрібно вирішувати, — корупція, клановість, бідність...
«ПРО НОВИЙ СПЕКТАКЛЬ СААКАШВІЛІ»
Олена ГАЛКIНА, російський політолог, історик (facebook.com):
— 1. Момент обрано ідеально. На тлі е-декларацій і обнулення Демальянсу він знову стає єдиним центром тяжіння, зовнішнім по відношенню до царства кумівства й корупції.
Після провалів в Одеській області й Грузії іншого такого шансу у Саакашвілі не буде.
2. Йому все ще довіряє 22%, а баланс довіри-недовіри один з найоптимістичніших (-42). З його талантом публічного політика це чудова позиція для старту.
3. Враховуючи залежність Саакашвілі від Президента, ситуація дуже нагадує минулу зиму, коли одеський губернатор розвивав бурхливу діяльність з «антикорупційними форумами», більше схожими на сектантські пильнування. Активність форумів стосувалася виключно опонентів Президента й була миттєво згорнута, коли стало зрозуміло, що дострокових виборів не буде.
4. Демарш Саакашвілі добре лягає в запуск сценарію виборів на весну під девізом «Все змінити, щоб усе залишилося як і було». Як і рік тому. Якщо вважати антикорупційну «хвилю» третьою колоною Порошенка (+ БПП + Наш Край), то за збереження мажоритарки ніяка Юля Президентові не страшна. А щось реально нове й велике просто не встигне з’явитися.
«З ПРАКТИКОЮ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМЦІВ В УКРАЇНІ ТРЕБА ЗАКІНЧУВАТИ»
Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:
— Необхідно визнати, що на сьогодні практика залучення іноземців на керівні посади не дала обнадійливих результатів. Фактично всі без винятку іноземні громадяни, які прийшли на найвищі державні посади в Україні, не дали відчутних результатів від своєї роботи. Тому ми повинні зрозуміти, що так саме, як Німеччину відбудовувати і піднімали німці, Японію — японці, Корею — корейці, а Польщу — поляки, то й Україну підняти мають українці. Серед 45 мільйонів українців достатньо досвідчених спеціалістів та лідерів, які здатні на це. У нас є спеціалісти у всіх без винятку сферах, для яких необхідно створити відповідні умови для ефективної реалізації себе. Саме тому, гадаю, що з практикою залучення іноземців нам в Україні треба закінчувати.
Окрім того, варто задатись питанням — які моральні якості у тих людей, які з легкістю позбуваються власного громадянства заради українського громадянства, де їм запропонували посаду. Суспільству, яке можливо інколи гадає, що іноземці здатні за нас зробити роботу по реформування, треба так само позбавлятись ілюзій. Ніхто за нас в Україні рай не зробить.
Згідно з заявою Саакашвілі видно, що він своєю відставкою хоче перейти зі статусу чиновника в статус політика, який прагне здобувати політичну перемогу на виборах. Його заява — це апеляція до виборців. Але та перша хвиля очарування у тих, хто очікував від Саакашвілі здатності до якісних реформ в Україні, вже пройшла. Про це говорить його рейтинг на старті займання посади голови Одещини і нині. Його рейтинг впав втричі, що говорить про розчарування одеситами Саакашвілі в тому числі через відсутність результатів від його діяльності. Звичайно, можна говорити, що Саакашвілі не дали реалізувати свої плани. Адже питанням залишається те, чи мав досить ресурсів і відповідного «зеленого світла» від Президента голова Одеської області. Проте не треба забувати, що для Саакашвілі був важливішим політичних аспект, ніж реальні практичні результати.
«ПОПУЛЯРНІСТЬ СААКАШВІЛІ ЯК ІМІТАЦІЯ РЕФОРМ»
Антон ГЕРАЩЕНКО, народний депутат України (facebook.com):
— Те, що вдалося Саакашвілі і його команді у Грузії 10 років тому, неможливо було здійснити в Україні з різних причин.
Відносні успіхи грузинських реформ стали можливими не так завдяки Міхеїлу Саакашвілі, як завдяки унікальній команді демократів, яка об’єдналася заради кращого майбутнього Грузії у 2003 — 2007 роках.
Там були і Каха Бендукідзе, і Ніно Бурджанадзе, і загиблий за дивних обставин Зураб Жванія. У цій команді Міхеїл Саакашвілі відігравав роль руйнівника старої корумпованої системи, але були ті, хто будував нову Грузію.
Проте егоїзм і тоталітарні замашки Саакашвілі розвалили цю команду вже 2007 року. А подальша історія лише вела Саакашвілі до безславного кінця президентства і вигнання з Грузії.
А всі позитивні досягнення було знівельовано, зокрема тому, що реформи проводилися з масовими порушеннями прав людини, а корупція, викоренена на нижніх щаблях влади, — збереглася і примножилася у вищих ешелонах влади і найближчому оточенні Міхеїла Саакашвілі.
Петро Порошенко, який знав Міхеїла Саакашвілі ще з часів його навчання в Києві, запросив його та членів його команди в Україну. Він, з одного боку, хотів використати популярність Саакашвілі і досвід грузинської команди у справі імітації реформ, а з другого боку, він використовував Міхеїла Саакашвілі як таран, який мав розбити вщент його політичних ворогів.
Призначення Міхеїла Саакашвілі головою саме Одеської ОДА не було випадковим. Його поставили туди, аби очистити Одесу від команди Коломойського, з чим Михаїл блискуче впорався за кілька тижнів. Щоправда, Ігор Валерійович особливо і не чинив опору. Його головні битви з президентською командою, схоже, ще попереду.
Потім Міхеїла використовували як таран проти прем’єра Арсенія Яценюка. Йому обіцяли, що якщо Яценюк чіплятиметься за своє місце, то Президент розпустить парламент, будуть нові вибори і Саакашвілі поведе до парламенту цілу партію, а потім може стати прем’єр-міністром України.
Він повірив і з потрійною силою долучився до критики прем’єр-міністра та членів його команди, кульмінацією якої став конфлікт із Арсеном Аваковим на раді реформ у грудні минулого року.
Коли Президент досяг своєї мети і Арсеній Яценюк поступився своїм місцем ставленикові Петра Порошенка — Володимиру Гройсману, Міхеїл Саакашвілі став зайвим і не потрібним.
Ба більше, він вийшов з-під контролю. Почав проводити безглузді антикорупційні форуми, що є не чим іншим, як персональними піар-акціями. Почав формувати довкола себе коло бізнесменів-симпатиків, що фінансують його і його команду, створив, чужими руками, свою партію, куди увійшли його найближчі соратники на чолі з Давидом Сакваредлідзе.
Щоправда, ця партія нічим особливим себе поки що не проявила. Останні півроку команда Саакашвілі, забувши про Одесу, займалася виборами у Грузії, перемогти на яких їм не судилося.
Тепер, після провалу на виборах у Грузії і цілковитої відсутності підтримки Президента, Саакашвілі просто не мав іншого виходу, як піти у відставку.
Передбачаю, що найімовірніше, більшість членів так званої команди Саакашвілі найближчим часом підуть із посад в українській владі, окрім тих небагатьох, хто хоче без піару працювати на благо нашої країни.
Міхеїл Саакашвілі намагатиметься, з перемінним успіхом, займатися партійним будівництвом і робити все задля того, аби домогтися дострокових парламентських виборів.
ФОТОШТРИХ
ФОТО ОЛЕКСАНДРА ІНДИЧНОГО
Знімок обійм Саакашвілі з Кучмою був зроблений під час «родинного» заходу Кучми-Пінчука YES у вересні 2015 року. На той час Саакашвілі вже більше трьох місяців займав посаду голови Одеської ОДА. Неперебірливість стосунків і свої теплі вітання з колишнім президентом України він пояснив тим, що в 2004-му той надав Грузії військову допомогу. Безумовно, іноземні гості Форму в даному випадку могли б сказати: які можуть бути до нас претензії, якщо ви самі протягом 15 років не можете розібратися із «справою Гонгадзе — Подольського»? Проте Саакашвілі вже був громадянином України, як і більшість присутніх на YES гостей. А отже, мав відчувати свою відповідальність, тим більше, він особисто виступав зі сцени на помаранчевому Майдані, який зібрався у 2004-му проти того ж Кучми.
