Після звільнення з посади голови СБУ Валентина Наливайченка, у Службі безпеки відбулася низка ключових призначень. Сама відставка Наливайченка породила багато запитань щодо виправданості цього кроку Президента. Днями, після призначення на посаду тимчасовим виконувачем обов’язків голови СБУ Василя Грицака, Президент також призначив двох заступників голови Служби безпеки і начальника Головного слідчого управління СБУ.
Відповідні укази від 23 червня оприлюднено на сайті глави держави. А саме заступниками призначено Віталія Малікова (також призначений головою Антитерористичного центру при СБУ) і Олега Фролова. Начальником Головного слідчого управління СБУ став Григорій Остафійчук. Окрім того, Президент звільнив начальника управління Служби безпеки України в Рівненській області Валерія Мечкала.
Як відомо, після відставки Валентина Наливайченка, Порошенко звільнив з посад першого заступника голови СБУ Юрія Артюхова, заступників голови СБУ Віталія Циганка і Віктора Ягуна і начальника головного слідчого управління СБУ Василя Вовка. Парламент дії Президента покірно схвалив, проголосувавши за звільнення Наливайченка, попередньо продемонструвавши майстер-клас із «договорняків».
Журналіст і блогер Леонід Швець так охарактеризував ці призначення: «Голова Антитерористичного центру при СБУ: «моряк, мент, депутат, банкір». У мережі інтернет з’явилася інформація про те, що новий начальник Антитерористичного центру Віталій Маліков — генерал-майор міліції, зять колишнього міністра внутрішніх справ Миколи Білоконя і очолював за цього міністра міліцію Севастополя. Ширяться чутки про те, що саме Маліков свого часу організовував міліцейське стеження за кандидатом у президенти Віктором Ющенком.
Наше джерело в СБУ було стриманішим щодо оцінок нових постатей: «Я цих хлопців знаю, це професіонали, а нафантазувати можна будь-що. Не варто вибирати як критерій оцінки те, де людина народилася і де служила».
Так чи інакше, а тема кадрових призначень Президента залишає питання їх обґрунтованості. За професійними якостями чи за принципом лояльності до себе ставить на ключові місця в силовому блоці Петро Порошенко? У даному разі важливим також є ще один гострий момент. Досвід Януковича підказує, що силові структури — це одна з основних цілей, по яких б’є Росія, поступово вводячи «свої» кадри. Президента-втікача тоді буквально «обсадили» людьми Кремля. Безумовно, говорити про такий розвиток сценарію наразі зарано, але така небезпека існує.
Дмитро ТИМЧУК, народний депутат, фракція «Народний фронт»:
— Я призначених людей особисто не знаю і з ними не працював. Щодо присутності в біографії міста Севастополя як місця роботи, то слід розуміти, чим людина займалася. З 2008-го року ми працювали у форматі центру військово-політичних досліджень з СБУ дуже щільно, і слід сказати, що контррозвідка там працювала дуже добре. Інше питання, що за часів Ющенка не було політичної волі в самому Києві для того, щоб виносити на публіку певні дії з боку Росії, зокрема щодо Чорноморського флоту. Я знайомий з великим потоком інформації щодо роботи, яку здійснювало СБУ, то можна сказати, що там були цілком адекватні керівники структурних підрозділів, які діяли досить професіонально. Безумовно, були й саботажники. Тому, базуючись на таких фактах біографії, я б не будував припущень, що це якісь «запроданці». Хоча, звичайно, якщо у людини є сліди в біографії на кшталт перебування на території РФ, то потрібно чітко розібратися, чим вона займалася і які завдання виконувала.
Щодо кадрових призначень загалом у силових структурах, то ми бачимо відсутність логіки. На мою особисту думку, призначення ці здійснюються з певних міркувань, які невідомі сторонньому спостерігачеві. Тому що якщо брати до уваги, чим займалася та чи інша посадова особа раніше і перекидання її на інші фронти роботи, то я не вважаю, що це завжди виправдано. Керівником структури, звичайно, може ставати людина, яка не обіймала раніше цієї посади і яка не працювала на рівні керівництва тієї ж спецслужби. Головне, аби вона була гарним менеджером, який у змозі створити свою ефективну команду. Але щодо окремих напрямів (а рівень заступників — це якраз окремі напрями), то тут потрібні професіонали. До цього слід підходити дуже обережно, тим паче враховуючи де-факто стан війни, в яку втягнуто нашу державу.
Щодо самого т.в.о голови СБУ Грицака можу сказати, що ми з ним працювали в зоні АТО, де він перебував постійно, і я скажу, що його діяльність була досить ефективною, якщо не брати до уваги проблему контрабанди. За тими фактами, які ми розслідували, ниточки все одно тягнулися до Києва. На Грицака я б не вішав усіх собак. Пертурбації відбуваються з березня минулого року. Буває так, що люди себе проявляють професіонально, але коли їх призначають вищими, то часто-густо трапляються неприємні казуси. Доходить інформація про їхні корупційні діяння. Тому я зараз не робив би висновків просто на підставі технічного вивчення біографій. Треба дати час для таких висновків.
Щодо моєї думки як людини, наближеної до сектора безпеки, то я вважаю, що саме непрозорість кадрових призначень, нерозуміння суспільством і експертами логіки цих призначень породжує ці спекулятивні, резонансні обговорення, які абсолютно не потрібні. Тим паче на тлі загрози дестабілізації ситуації в країні. Але це вже політика Президента. З позиції експерта я цього не розумію і не виправдовую. Якби суть претензій до того ж таки Наливайченка були чіткі й зрозумілі, то це зменшило б політизацію цього процесу.
