Владу зсередини серйозно «трусонуло». Причому так відверто і прямолінійно, здається, Президента України Володимира Зеленського і керівника Офісу Президента Андрія Єрмака ще ніхто не звинувачував. Черговий скандал здійнявся через заяви представника «Слуги народу» Гео Лероса, який під час виступу в парламенті різко розкритикував Зеленського, звинувативши його у злитті зі старою системою.
«Пане президенте, ви не стали воювати зі старою системою, ви просто з нею злилися. Ви своїми мікробами та бактеріями брехні заразили цілу країну, згаявши шанс великої держави, обмінявши його на конверти від олігарха», — заявив депутат. Напередодні, під час з’їзду партії СН Зеленський якраз назвав частину «слуг» у парламенті «мікробами, які забули, для чого потрапили до Верховної Ради».
Лерос також розкритикував президента за «телефонне право» у виконанні Андрія Єрмака і звинуватив Зеленського у кумівстві, маючи на увазі, зокрема, й призначення Івана Баканова на посаду голови СБУ. Народний депутат пригадав «призначення люстрованих зашкварених махрових корупціонерів без конкурсу на митницю, податкову та всі інші корупційні годівниці».
«Ви здали країну в оренду олігархам, чим самі собі підписали вирок та стали порожнім місцем в історії. Вже зрозуміло, що не буде ніяких посадок, скоро українці остаточно визначаться, що не хочуть зустрічати з вами наступну весну», — заявив депутат.
Буквально через декілька годин Лероса виключили з фракції «Слуга народу», зібравши необхідну кількість підписів представників СН. На запитання журналіста, чи «віддав наказ» Зеленський пропрезидентській фракції виключити з її складу Лероса, він відповів: «У мене немає ніяких наказів, у мене немає ніякої реакції на хабарників та зрадників цієї країни. Мені все одно, з якої вони партії».
Які висновки можна зробити з цієї скандальної історії?
Перший. Чи мав підстави депутат Лерос виходити з відповідними дуже серйозними звинуваченнями на адресу перших осіб держави? Так, але правдивість і доказовість його заяв мають перевірити правоохоронні органи. Принаймні так працює система в правовій державі. В українській же незалежній історії, на жаль, є безліч прикладів, як за минулих влад, так і за чинної, коли політики роблять гучні заяви, звинувачують чиновників високого рангу в усіх гріхах, можуть навіть оприлюднити записи розмов, але більшість цих історії ніяких правових наслідків не отримують. І найгірше, що суспільство до цього звикає, сприймаючи чергову скандальну історію як арену «політичних боїв» там «нагорі».
Це дуже небезпечна ситуація для країни, коли озвучуються серйозні звинувачення, а люди впевнені, що все це нічим не завершиться, ніхто покараний не буде. Той же Лерос в березні цього року вже оприлюднив відео, де нібито брат керівника ОП Андрія Єрмака Денис обговорює питання призначення на різні державні посади. Тобто це не перша історія, коли даний народний депутат критикує і звинувачує Єрмака — зараз це просто чергова порція. І що?.. Всі вже майже забули той випадок і наразі обговорюють нову скандальну історію (в тому числі як кілька днів тому невідомі підпали автівку Лероса). При цьому, ніхто не несе ніякої відповідальності — ні той, хто звинувачує, ні той, кого звинувачують.
Другий. Чи можна вважати заяви Лероса боротьбою за справедливість? Можливо, однак подібні «політичні розборки» сприймаються, в тому числі, як внутрішньовидова боротьба різних олігархічних кланів і груп виливу. Наприклад, наразі в мас-медіа, соцмережах, телеграм-каналах пишуть про те, що виступ Лероса — це атака так званих «соросят»-Пінчука на владу. Тобто в потрібний момент ті чи інші олігархи можуть потягнути за ниточки через певного народного депутата чи депутатської групи, аби донести потрібний сигнал до влади чи конкуруючої групи, або домогтися прийняття необхідного для себе рішення?..
Пригадується випадок Мустафи Найєма та Сергія Лещенко, які в попередній каденції Верховної Ради перебуваючи у фракції «Блок Петра Порошенка» постійно критикували тодішнього президента і фракцію, при цьому, виходити з неї не хотіли (зробили це лише під кінець каденції). Наразі Гео Лерос так само залишався у фракції, постійно критикуючи владу, але фракція виключила його з своїх рядів. До речі, сьогодні ті ж Найєм і Лещенко непогано «прилаштовані»: перший в «Укроборонпромі», другий в «Укрзалізниці» (напевно, вони великі «спеціалісти» в цих галузях). Навряд чи подібні «кар’єрні рухи», як і в свій час потрапляння в список БПП, можуть відбуватися без потрібного лобіювання...
Третій. Чому в Україні досі все це можливо? Тому що нинішня влада, як і всі попередні, так і не наважилися піти проти «системи Кучми». Навіть встигла за рік призначити і звільнити його з посади глави української делегації в Трьохсторонній контактній групі в Мінську. Недарма, напевно, колись Кучма казав, що все, що вам потрібно знати про українську політику, це те, що і у владі, і в опозиції мої люди. Тому, доки наша країна буде борсатися в безкінечних проблемах і політичних протистояннях (навіть після майданів), граючи за старими правилами, доти ми будемо втрачати шанс за шансом. Тим більше, в умовах російської агресії, яка потребує додаткових сил і мобілізації.
