Навіть в перервах між засіданнями Апеляційного суду, який розглядає скарги на вирок Пукача, засудженого за вбивство журналіста Гонгадзе та викраденні і побитті громадського діяча Подольського, відбуваються не менш важливі події. А часто і такі, які мають більше значення.
Перше. Вкінці минулого тижня стало відомо, що кілька днів тому на одному зі столичних кладовищ був похований колишній начальник чергової частини Департаменту кримінального пошуку МВС України Микола Протасов, який відбував покарання за співучасть у вбивстві Гонгадзе (відбував 10 років покарання з 13-ти). Що сталося? На сьогодні стверджувати щось однозначно складно, але одразу згадуються слова колишнього першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна, який свого часу порушив кримінальну справу проти Леоніда Кучми, який сказав: «довкола справи Гонгадзе гора трупів».
Адвокат Протасова Віктор Чевгуз в коментарях ЗМІ заявив, що «його підзахисний останніми роками хворів, і помер своєю смертю в санчастині Менської виправної колонії, слідів насильницької смерті не виявлено». Також Чевгуз повідомив, що «екс-полковник Протасов так і не визнав свою вину і не покаявся».
«Перше, що підозріле і звертає на себе увагу — це те, що ми дізналися про смерть Протасова навіть не після того, як це відбулося, а через кілька днів після його поховання, — коментує потерпілий в справі в «справі Гонгадзе», громадський діяч Олексій Подольський. — По-друге, я це пов’язую із заявами Пукача, які вперто не хоче розслідувати Генеральна прокуратура. Вони стосуються шантажу Пукача в Печерському суді, в чому брали участь суддя Мельник, прокурори Шилов з Волошиним і інші посадові особи, з якими, як стверджує Пукач, була і Валентина Теличенко. Також Пукач стверджував, що Теличенко неодноразово їздила в цю колонію, возила передачі, одяг, гроші і їжу цим виконавцям злочинів. Мінімум це дивує — що вона робить в колонії, і що у неї може бути за спілкування з вбивцями, тим більше, після суду?».
«Поїздки Теличенко до колонії якраз співпадають з часом, коли вона, за ствердженням Пукача, його шантажувала та вимагала назвати імена Марчука і Мороза в якості замовників злочину, — продовжує Подольський. — Такі вояжі можуть бути пов’язані і з тим, що окрім показів Пукача, потрібні були покази інших людей — виконавців. І тепер ці свідки йдуть з життя. В ході розслідування треба було б допитувати виконавців-поплічників Пукача — що від них хотіли та про що з ними спілкувалася Валентина Теличенко? Ще одне співпадіння — це відсторонення, а потім звільнення заступника генпрокурора Баганця — відомого фальсифікатора «справи Гонгадзе». Якраз той же Баганець відмовляв нам в розслідуванні заяв Пукача».
Друге. Паралельно з смертю Протасова, екс-генпрокурор Святослав Піскун зробив сенсаційні заяви, які фактично стосуються «справи Гонгадзе». Можна по-різному ставитися до цієї особистості, але на наступні його слова не можна не звертати уваги. В інтерв’ю glavcom.ua він, розповідаючи про свою зустріч з олігархом Віктором Пінчуком, сказав: «...Я сиджу, дивлюсь на нього і розумію, що я розмовляю з неосудною людиною. Він не зупиняється. «Ви будете відповідати! Ви ворог моєї родини! Ви мені ворог до кінця життя!». Я кажу: і що, ви мені голову відріжете, як Гонгадзе? Відповідь: ми знаємо, що зробити. Після того я написав заяву в міліцію, що він мені погрожував (це було напередодні парламентських виборів 2014 р. — Авт.)»
«Не дуже мені хочеться коментувати Піскуна, але якщо те, що він говорить про прямі погрози, — правда, то... В даному випадку я йому вірю, — каже Подольський. — Я знаю, що родина Кучми-Пінчука непроста. Якщо ми будемо розслідувати шантаж у Печерському суді та фабрикацію «справи Гонгадзе» , то ми дізнаємося хто замовляв — фальшування справи та неправосудні рішення суддів».
