Російський літак Ту-154, який зазнав катастрофи над Чорним морем, був технічно справний. Про це заявив начальник служби безпеки польотів Збройних сил Росії Сергій Байнетов, передає російська служба BBC. Він також підкреслив, що командир екіпажу майор Роман Волков був льотчиком першого класу, а екіпаж неодноразово виконував польоти до Сирії. Подібні заяви фактично йдуть врозріз із версіями про технічний стан та помилку пілотування. З іншого боку, відкидається або не є основною версія про теракт. «На даний момент немає ніяких даних, що свідчать на користь теракту, і органи безпеки і слідство не розглядають цю версію як основну», — пише РИА «Новости» з посиланням на джерело у російських спецслужбах.
«Нас заспокоюють, кажуть, що це не теракт, а помилка пілотування або технічна несправність. При цьому наголошується, що уламки розсипані по площі в півтора кілометра. А це багато, тому що це може бути свідченням того, що літак почав руйнуватися ще в повітрі. Тобто він зруйнувався не при падінні. А якщо в повітрі — то це теракт. Тому що неможливо, щоб при помилці пілотування літак зруйнувався в повітрі. А якщо це технічна несправність, то, все одно, не буває таких несправностей, які призводять до руйнування в повітрі», — вважає російський авіаексперт Вадим Лукашевич (openrussia.org).
Нагадаємо, літак Міноборони РФ зник з радарів 25 грудня о 5.40 за московським часом незабаром після вильоту із Сочі. На його борту перебували військовослужбовці, представники засобів масової інформації, в тому числі троє співробітників «Першого каналу», «НТВ» і телеканала «Звєзда», а також артисти ансамблю імені Александрова. Крім них, у літаку перебувала виконавчий директор фонду «Справедлива допомога» Єлизавета Глінка, відома як Доктор Ліза (відома тим, що заперечувала присутність російських військ на Донбасі, а також незаконно вивозила в Росію українських дітей з окупованих територій). В цілому загинули 84 пасажири та вісім членів екіпажу. За даними Міноборони РФ, уламки Ту-154 знайдено у 1,5 км від узбережжя в районі Сочі на глибині 50—70 метрів.
«Звичайно, ФСБ буде точно опрацьовувати найрізноманітніші версії, в тому числі і теракт, але повідомлень про це не буде, — пише у себе на сторінці у ФБ Євген МАРЧУК. — Та й кримінальну справу порушено Слідчим комітетом РФ не по цій статті. Такий теракт після вбивства посла Росії в Туреччині був би дуже зловісним знаком для Росії в зв’язку з її участю у війні в Сирії. Російські фахівці порівняно швидко дізнаються справжню причину цієї катастрофи, але повне розслідування завершиться нескоро. Держкомісія розслідує причини (фізику) катастрофи, а Слідчий комітет, використовуючи матеріали Держкомісії, крім причин встановлює винних і передає матеріали в суд. Повну офіційну інформацію про справжні причини цієї катастрофи ми дізнаємося нескоро».
Окрема питання — реакція українців. Тут насамперед потрібно відзначити, що російський літак направлявся в Сирію, щоб привітати з Новим роком авіагрупу ВКС Росії на авіабазі Хмеймім. А згаданий, наприклад, російський ансамбль імені Александрова в 2014 році виконував пісню «Вєжлівиє люді», присвячену окупації Криму. Тобто людей, які перебували в літаку — військових, журналістів, артистів — цілком можна розглядати в контексті «допоміжної групи» в реалізації російської агресії та політики.
«Співчувати росіянам, загиблих в літаку по дорозі до Сирії, я схильний рівно стільки ж, скільки і співчувати щодо загиблих в Сирії російських військових. Одну справу робили, — пише у ФБ філософ Олексій ПАНИЧ. — Так, будь-яка смерть людини трагічна. Але є моральна різниця між смертю вбивці, смертю жертви, смертю захисника жертви і смертю пособника вбивці. А доктора Лізу, при всій повазі до її діяльності в Росії, я буду пам’ятати під ім’ям «Доктор Ліза Ихтамнет». Вона рятувала життя, працюючи за контрактом з дияволом, який, прикриваючись такими як вона, відбирав у людства набагато більше життів, ніж вона встигала врятувати».
«У країні, проти якої здійснюється військова агресія, суспільство жорстоке по відношенню до агресора, — пише блогер Денис КАЗАНСЬКИЙ. — Ну як вам пояснити? Подивіться відео за 2014 рік, перечитайте новини. Про Володимира Рибака, якого приїхали з Криму «ввічливі люди», оспівані ансамблем Александрова, розпороли живіт і викинули помирати в річку. Про збитий український літак з десантниками під Луганськом. Про збитий під Торезом «Боїнг». Про солдатів, спалених під Зеленопіллям з «Градів», що били з території Росії. Про розстріляний «зелений коридор» в Іловайську. Про загиблих в Металісті «айдаровцев», спотворені трупи яких знімали на відео і показували по «Lifenews». Не добре радіти чужій смерті. Але за однієї умови — якщо не йде про смерть твого ката. Росіяни вбивають українців в Україні. Так, ми втомилися ненавидіти. Забирайтеся з нашої території. Подаруйте нам можливість відпочити від ненависті до вас».
«ЦІЛКОМ МОЖЛИВО, ЩО ЦЕ ТЕРАКТ»
Дмитро ТИМЧУК, народний депутат:
— Виходячи з інформації, яка є у відкритому доступі, складно робити якісь висновки. Але я не виключаю, що навіть якщо це був теракт, що цілком можливо, враховуючи вбивство російського посла у Туреччині, то виходячи з політичної складової, Росія може подати зовсім інші дані, розповідаючи і про технічні стан, і про людській фактор. Не здивуюся якщо вони «приліплять» туди і Україну. Враховуючи, що третя сторона участі в розслідуванні не бере, росіяни можуть маніпулювати фактами так як їм заманеться. Якщо це теракт, то навряд чи ми про це колись дізнаємося. І звичайно це може бути пов’язано із подіями в Сирії.
Ми прекрасно розуміємо, що російська влада використовує життя своїх громадян в політичних цілях. Це притаманно авторитарним і тоталітарним режимам. Ми це можемо прекрасно побачити на прикладі Донбасу, де під час бойових дій гинуло багато російських військових і найманців. Але Кремль все це приховує, бо для РФ смерть сотень чи тисяч її громадян ролі не грають. Російське тотально зомбоване суспільство не реагує на людські втрати. А для їх керівництва людське життя мало що значить.
Я не відчуває великої радості від того, що загинули люди. Але я і не маю жалю. Російське суспільство дратує те, що українці певним чином радіють цій трагедії, але наші мотиви абсолютно зрозумілі. Можна із впевненістю на сто відсотків казати, що три роки тому подібна реакція українців вважалася б неправильною і алогічною. Але після трьох років війни, коли росіяни залили Донбас кров’ю, реакція українців абсолютно зрозуміла. Це результат агресії Кремля, а не нелюдяності українців. Навряд чи в історії світових війн у подібних випадках жертва агресії розділяла біль агресора.
