Україна нарешті офіційно отримала безвіз. Але не варто розглядати безвізовий режим для нас як подарунок. Скоріше таким кроком ЄС віддав свій борг перед Україною, яка боронить його східні кордони від російського агресора та ще в 2004 році скасувала візи для країн Заходу.
Як повідомляють користувачі соціальних мереж, в перші ж години скасування безвізового режиму аеропорт Вільнюса зустрічав українців великим банером: «You did it! Welcome!». Президент України Петро Порошенко, виступаючи на урочистих заходах щодо безвізу в Києві, потролив Кремль, пригадавши слова Михайла Лермонтова: «Прощай, немытая Россия, Страна рабов, страна господ, И вы, мундиры голубые, И ты, им преданный народ». Народ радісно підтримав Президента за цитування рядків російського поета. Та чи дійсно українці відірвались від Росії так далеко, як хотілося б?
Безвіз як в цілому рух до Європи має велику ціну для України. Тільки вдумайтеся — чотири загиблі воїни в час, коли урочисто запрацював зворотній відлік часу до півночі з 10 на 11 червня, своїми смертями чітко дають зрозуміти, що вистраждана відміна візового контролю з Європою оплакана слізьми матерів і омита кров’ю українських хлопців. Більш того, як справедливо зазначає на своїй сторінці в facebook історик та журналіст Ростислав Мартинюк, шлях до безвізу розпочався не на Майдані. «У часи Івана Мазепи українські товари мали два морських порти: Ригу й Кенігсберг. Кордони були, але наше жито, наша селітра, наша городина йшла в Європу з мінімальним митом, а персонально для козаків — free visa regime. Після 1782 року навіть станові козаки втратили право на free visa regime. І вже не мали його дотепер разом з усіма посполитими», — пише Ростислав.
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
Кордон з Європою з’явився з приходом російського окупанта ще з XVIII століття. А вже за радянської влади з’явився навіть термін «проживал вне паспортированной местности». Тобто окупант фактично заборонив українцям вільно пересуватись всередині країни.
З відкриттям кордонів до Європи виникло ще одне питання: які нові неочікувані ризики тепер з’являться для європейського світу від росіян?
«Безвізовий режим дає нам можливість ментального відриву від Росії, — говорить «Дню» доктор політичних наук, конфліктолог, професор Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка Григорій Перепелиця. — Як громадяни України ми вже відчуваємо себе в європейському просторі. Безвіз довів, що Європа довіряє громадянам нашої держави, яку визнають як європейську, а українців визнають, як європейську націю. Але, на жаль, до Росії нас ще прив’язує спільний бізнес, економічні та родинні зв’язки. До великої міри совкова свідомість ще залишатиметься, але для молодого покоління це є добрим шансом якраз позбутись або не набути такої свідомості, яка домінує зараз в окупованих Криму і частині Донбасу. Ті з відомих персон, які засвідчують свою лояльність або належність до так званого «русского мира», просто не будуть авторитетами в суспільстві. На жаль, ми маємо пострадянську колоніальну еліту, яка все ще мислить інтересами метрополії. Тому безвіз дає нам можливість створити молоду європейську еліту».
«Наступний крок — разом із скасування віз до ЄС, Україна має ввести візи із РФ, — продовжує Перепелиця. — Я про це говорив, ще тоді коли офіційна влада виступала категорично проти візового режиму із РФ. Коли входили в Шенгенську зону наші сусіди, то відповідно вони вводили візовий режим із Україною, хоч до того із Словаччиною, Угорщиною, Польщею, країнами Балтії у нас був безвізовий режим. І це було логічно, адже Європа вимагала від цих країн забезпечити безпеку східних кордонів. Тому що перш за все візовий режим є заходом безпеки. Європейський Союз пішов нам на зустріч в цьому плані, адже досі Україна так і не ввела візи із РФ. У нас більш ніж 400 км відкритого кордону з РФ, який абсолютно нами не контролюється. Я дивують, чому ні Адміністрація Президента, ні МЗС цього не роблять. Окрім того, не треба забувати, що у нас точиться війна і ще в 2014 році із Росії до України вільно потрапляли тисячі «туристів», потім зривали українські прапори, вішали триколори, захоплювали державні будівлі. Чомусь нашій владі тоді навіть думка не приходила в голову запровадити із країною-агресором візи».
Тема необхідності введення візового режиму із РФ не нова. Першим офіційно про це ще в жовтні минулого року висловився спікер Верховної Ради Андрій Парубій. Тоді він заявив, що підстав для запровадження віз із країною-агресором більше ніж достатньо. «Крім арешту журналіста Сущенка, це ще й висновки міжнародної слідчої комісії, яка довела, що малайзійський Boeing збили з російського «Бука». Безвізовий режим між Києвом та Москвою регулює міжурядова угода. Тож Рада, у разі результативного голосування, проситиме Уряд її переглянути», — заявив Парубій. Але багато експертів оцінило його заяву виключно, як політичну. Сам Парубій нещодавно визнав, що перед голосуванням за візовий режим з РФ необхідно провести широкі парламентські консультації для того, щоб бути впевненим в гарантії позитивного голосування. Міністр закордонних справ України Павло Клімкін в понеділок в ефірі «1+1» виступив із переконанням у необхідності створення системи попереднього інформування громадян Росії про їх намір відвідати Україну. «Візи насправді відживають, вони відходять, — заявив Павло Клімкін. — По-перше, ми тепер звикли до біометричних паспортів і повинні перейти до того, що люди їздять тільки за біометричними паспортами... Другий момент, який для мене важливий... необхідно створити відповідну платформу і контролювати в’їзд, так щоб це не було абсолютно неконтрольовано».
Речник МЗС Мар’яна Беца кілька тижнів тому повідомляла, що Міністерство закордонних справ України буде готове до введення візового режиму з Російською Федерацією в разі прийняття політичного рішення. РФ в свою чергу вже заявляла, що тільки-но будуть запровадженні візи з боку України, Кремль одразу відреагує відповідними заходами. Беца зазначила, що треба враховувати, що в РФ знаходяться 3—4 мільйони громадян України і окремо підкреслила важливий та болісний момент: «У нас є територія Криму тимчасово окупована, тобто як тоді буде діяти в’їзд на територію Криму, якщо Росія введе дзеркальні заходи... Це ж все-таки наша територія, ми ж не будемо в’їжджати туди за візами». Нагадаємо, що про це говорила Мар’яна Беца ще 31 травня, а ось в неділю в коментарі «112 Україна» вона заявила: «У майбутньому, в ширшій перспективі, можливо також введення в’їзду виключно за біометричними паспортами, з візами, з реєстрацією в міграційних службах, як це, наприклад, в тій же Росії, де потрібно протягом трьох днів зареєструватися».
В умовах війни посилення кордону і міграції з країною агресором здається кроком логічним. Однак голим патріотизмом тут не обійтись. Національна безпека в умовах гібридної війни набуває специфічних особливостей, а отже вимагає зважених підходів.
Голова комітету ВР у закордонних справах Ганна Гопко в ефірі 5 каналу прокоментувала ефективність можливого введення візового режиму України із РФ таким чином: «Можу сказати, що російська агентура може потрапити в Україну і з білоруської сторони, якщо буде питання потреби. Тому, я б не сказала, що візовий режим з Росією, він є реально ефективним кроком для того, щоб не пускати, і що це є той інструмент, який допоможе уникнути пересікання кордону російською агентурою. Вони настільки продумані, вони можуть заїхати з різних сторін, з різними паспортами. Це питання до ефективності, до здатності нашої Служби безпеки співпрацюючи із представниками країн-членів НАТО, маючи двосторонні угоди. Тобто мені здається, що ось тут потрібно налагодити більш ефективну співпрацю нашої розвідки з розвідками інших країн, які мають бази цих російських агентів, диверсантів, які працюють для втілення російських підривних питань».
«Щодо можливого введення візового режиму із РФ у мене виникає питання чому через три роки після початку російської агресії з’являється подібна ініціатива через Верховну Раду, — коментує «Дню» народний депутат V, VI, VII скликань, лідер правозахисного руху «Сила права» Андрій Сенченко. — На мою думку, зараз реалізується низка зусиль в різних напрямках для того, щоб відволікти суспільну думку від проблем, які пов’язані із функціонуванням української влади, руйнацією механізмів державного управління та від того, що влада продовжує торгувати, а не захищати країну. Тому зараз псевдо українські ініціативи генеруються досить активно. Компетенція в питанні введення візового режиму лежить повністю на уряді та Міністерстві закордонних справ, яке є підлеглим безпосередньо Президенту України, тому що він пропонує кандидатуру прем’єр-міністра і відповідає за всю зовнішню політику. Парламент чисто технічно не має стосунку до введення візового режиму. Питання можливого введення візового режиму із РФ має бути виважено обговорено на засіданні РНБО. Подібне рішення вже було і по незрозумілим причинам так і не було реалізовано. Чому так сталося, треба спитати у самого Порошенка, адже саме указами Президента реалізуються рішення РНБО. Те, що він цього не зробив, означає що у нього мабуть були якісь причини, які нам невідомі».
«Якщо оцінити ситуацію із можливим введенням візового режиму із РФ з точки зору наслідків, то треба усвідомлювати, що Кремль, як держава агресор, може сформувати для нас дуже болючу відповідь, — продовжує Андрій Сенченко. — І саме в цьому плані треба виважено поставитись до того, де ми виграємо і де програємо. Коли говорять, що таким чином буде припинений приїзд російської агентури до України, то треба одразу сказати, що для цього візовий режим не потрібен. Для цього держава має інші форми захисту. Для обмеження в’їзду на територію України осіб, які ведуть себе неадекватно, існує СБУ. Нагадаю, що існувало рішення, яке діяло в 2014 році і яке забороняло в’їзд тим громадянам РФ, які могли поповнювати загони антиукраїнських утворень, якими керувала російська агентура. Тобто відповідні заходи можна реалізовувати і без візового режиму. Треба також усвідомлювати, що на сьогодні існує досить великий потік українських громадян, які їздять до Криму. При цьому я не беру до уваги тих громадян, які їздять туди відпочивати, що є непатріотичним. Але є багато людей, які не можуть кинути своє майно, батьків похилого віку, тощо. Вони вимушені туди повертатись. Уявіть собі, коли РФ у відповідь на введенні візового режиму з боку України, зробить теж саме зі свого боку. Окупант примусить всіх цих людей вишиковуватись в черги до консульств РФ для отримання віз в український Крим, який вони окупували. Потім вони будуть показувати ці картинки по всьому світу, як факт визнання українськими громадянами російського статусу Криму».
Віце-президент ПАРЄ, депутат Верховної Ради Георгій Логвинський вважає інакше. В коментарі «Дню» він заявив: «Зрештою ми маємо визначитись, як-то кажуть, чи воюємо ми з РФ, чи торгуємо. Росія є країною агресором, а отже кордони з нею не повинні бути настільки прозорими, як з іншими державами. Вважаю, що при правильній побудові системи захисту держави, введення віз з РФ може додати користі національній безпеці України. Що стосується кримчан, відповідно до закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» отримання документу, який називається паспорт громадянина РФ, на території Криму Україною не визнається. Тому для нас вони залишаються громадянами України, які можуть вільно пересуватись. Але зрозуміло, що ми повинні розраховувати всі наслідки введення візового режиму з РФ для того, щоб прийняти зрештою виважене рішення. Наприклад, ми маємо брати до уваги той факт, що мільйони українських громадян перебувають на території РФ. Тут варто згадати і про міжнародний досвід. Наприклад, кожний громадянин Ізраїлю, коли виїздить на територію іншої потенційно ворожої країни, попереджається, що його країна не може гарантувати йому безпеку. Тобто частину ризиків людина бере на себе. Тому ізраїльтяни і не їздять на ці території. Така саме ситуація із українцями в РФ. Україна безумовно зробить все для того, щоб допомогти кожному своєму громадянину будь-де, але людина має усвідомлювати, що в деяких випадках держава може виявитись безсилою. Ті мільйони українців, які знаходяться в РФ, мають про це пам’ятати та замислитись про доцільність свого перебування там».
Нагадаємо, що за даними опитування КМІС, у вересні 2016 року 49% українців вважали, що з Росією повинні бути відносини з закритими кордонами, візами і митницями. Тим не менше, слова Президента з цитатою Михайла Лермонтова необхідно наповнити реальним змістом. Особливо враховуючи той факт, що Україна і РФ завжди матимуть спільний кордон, а отже розрив з агресором наскільки це можливо має бути і ментальним, і бізнесовим, і політичним. Тому необхідно виробити інструментарій державотворення для посилення українського суспільства, щоб українець, який нині є не настільки економічно сильним, як хотілося б, відчував себе захищеним, вільним і зрештою заможним. Для цього потрібна якісна конкуренція, залежність влади від права, інститут репутації, тощо. А це в свою чергу потребує високих алгоритмів, які здатні впроваджувати державники.
