Ситуація навколо так званої «блокади» окупованих територій в понеділок знову загострилася. «Під час контрдиверсійних заходів в населених пунктах Торецькому, Щербинівці і Курдюмівці (район проведення АТО) співробітники СБУ виявили групу осіб зі зброєю та іншими засобами ураження. Відмова здати зброю поліції стала підставою для затримання 43 осіб», — повідомили у Антитерористичному центрі.
У відповідь активісти зайняли будівлі облдержадміністрацій в Луцьку та Чернівцях, а у Львові та Вінниці відбулися протести з вимогою звільнити затриманих. Останній факт є досить тривожним, адже варто згадати, що саме подібні захоплення взимку 2014 року в Києві та інших містах стали прологом до окупації вже на Донбасі. Кремль тоді видавав це за внутрішній конфлікт та готував ґрунт до захоплень будівель в Криму і на сході України. І якщо активісти в Києві прагнули скинути Януковича, а не розколоти країну, то в Криму, Луганську і Донецьку за бойовиками стояли конкретні інтереси Росії як окупанта.
«Силовий розгін і затримання учасників «блокади» з ОРДЛО очікувано спричинили негативну реакцію у Львові, — коментує «Дню» головний редактор ZAXID.NET Олег Онисько. — Близько 30 активістів різних громадсько-політичних організацій прийшли до Львівської ОДА і без проблем зустрілися з головою ЛОДА Олегом Синюткою. У цій зустрічі також взяли участь керівник поліції Львівщини Валерій Середа і начальник управління СБУ Віктор Андрейчук. Активісти висунули вимогу звільнити усіх затриманих, а голова ЛОДА пообіцяв передати цю вимогу керівництву держави. Така реакція є очікуваною і, певно, найбільш прийнятною у цій ситуації, щоби не нагнітати пристрастей. Загалом на Львівщині дуже високий рівень підтримки «блокади» торгівлі з ОРДЛО як ідеї. Проте конкретні методи втілення цієї блокади та її найбільш медійних персонажів (Єгора Соболєва, Семена Семенченка) часто критикують. На щастя, все відбувається у цивілізованих рамках — у Львові навіть не було спроб якихось активних вуличних акцій протесту на кшталт підпалу шин. Більшість політичних сил на Львівщині чітко усвідомлює вибухонебезпечність ситуації і намагаються діяти максимально виважено. Але верховній владі теж варто чітко усвідомити цю вибухонебезпечність і спробувати вирішити ситуацію у цивілізований спосіб».
Враховуючи, що війна на Донбасі точиться вже третій рік і майже щодня ми отримуємо сумну статистику втрат, захоплення адміністративних будівель та провокації навколо блокадників створюють сприятливе тло для роботи ворога в нашому тилу. З одного боку, існує нечіткість дій влади з самого початку російської агресії (чому АТО, а не війна). Як приклад, вона і досі не визначилась офіційно із статусом окупованих територій. Досі немає чіткого роз’яснення громадянам чому українські підприємства закуповують вугілля та інші товари з окупованої території. При цьому, ясно інше — в так званих ОРДЛО абсолютно вимита гривня і використовується рубль, українські товари замінені російськими і все це приправлено активною російською пропагандою.
З другого боку, такою ситуацією скористалися окремі політики для різного роду провокацій і «блокад». Ну і звичайно Кремль заговорив, що Україна начебто відмовляється від Донбасу. При цьому, роль правоохоронних органів в цій ситуації так само не завжди однозначна, наприклад, в історії із розгоном редуту блокадників в районі села Кривий Торець. Хоча у поліції своя незавидна роль, адже блокадники формально дійсно діють за межами закону, а нині вимагають відставки голови СБУ Василя Грицака, очільника МВС Арсена Авакова та начальника Нацполіції в Донецькій області В’ячеслава Аброськіна. Останній до речі переконує, що затримані погрожували правоохоронцям зброєю та бензопилами. Як повідомляє сайт Національної поліції в Донецькій області, із 43-х затриманих п’ятеро були раніше судимі.
«Моя думка щодо «блокади» така, що мета «блокади» вірна, але методика її реалізації деконструктивна, — коментує «Дню» народний депутат Дмитро Тимчук. — Блокаду має ініціювати держава і робити це в законодавчому полі за допомогою державних структур і механізмів. Коли на себе цю функцію беруть активісти, то при навіть благих намірах це складно виправдовувати, адже ми все ж таки боремось за те, щоб наша держава була правовою. Позитив від блокади я вбачаю в тому, що була ініційована дискусія навколо цієї проблеми і вона має стимулювати владу прийняти відповідні законодавчі рішення. Я є співавтором проекту закону про окуповані території, який ініціювала Оксана Сироїд. В цьому законопроекті передбачається повна блокада окупованих територій включаючи Крим. На жаль, досі в сесійній залі цей законопроект так і не з’явився, хоча він вже був повністю готовий в грудні минулого року. Зараз ми готуємо ще один законопроект на базі всіх аргументів, які дискутуються. Його принципова відмінність від проекту Оксани Сироїд полягає в тому, що ним передбачається повна блокада після виконання певних дій, а саме — Кабміну дається строк на розробку плану диверсифікації товарів, які постачаються з ОРДЛО і які мають стратегічне значення для енергетики і економіці України. Йдеться про антрацитові марки вугілля. Окрім того, в законопроекті передбачається план деокупації територій. Зараз Кабмін лукавить, коли говорить про те, що мова йдеться не про окупацію, а про ефективний контроль РФ. Ефективний контроль — це і є окупація, то чому б речі не назвати своїми іменами? Щодо того, що активісти почали захоплювати адміністративні будівлі, то я повністю згоден з тим, що цього не можна робити. Досвід 2014 року доводить, що РФ потім такі дії використовує на свою користь. В правовій державі не може бути подвійних стандартів і тому не можна говорити, що коли «ватники» захоплювали будівлі — це погано, а коли патріоти — то це добре. Люди, які вважають себе патріотами і піклуються про єдність держави, мають усвідомлювати, що подібними діями вони переступають межу і підкріплюють провокації певних сил».
«Дії блокувальників — це розхитування ситуації, — говорить «Дню» екс-голова Донецької ВЦА Олександр Кіхтенко. — Купка людей, яка називає себе героями АТО, дестабілізує роботу державних органів та роботу українських підприємств. Я не бачу в цьому героїзму. Герої зараз сидять в окопах і воюють за Україну. В умовах війни це можна назвати ударом в наш тил по нашій, в тому числі, обороноздатності. Звичайно МВС має приймати відповідні заходи. Для цього не варто нікого розганяти силовим шляхом — достатньо просто перекрити блокувальникам доступ до тих, хто їх фінансує і підтримує їжею, пальним, тощо. Сьогодні у нас під виглядом патріотів і ветеранів діють люди, які насправді працюють проти України і фактично на руку Росії. Метою РФ є заблокувати зв’язки в середині України, розділити її та унеможливити будь-які спроби внутрішньо української інтеграції. Деякі депутати «Самопомочі» відверто говорили, що Донбас — це ракова пухлина на тілі України. Я категорично не погоджуюсь із таким підходом і такою логікою. Те, що відбувається зараз, може призвести до непоправних наслідків. Не можна незаконними діями досягти благородної мети. Тим більше у нас є прикрий досвід 2014 року, коли окупант використав досвід Майдану, де захоплювались адміністративні будівлі, відділи міліції разом зі зброєю, ОДА тощо. Що ми маємо тепер? Просто у одного власника окупант віджав підприємства на свою користь. Ці підприємства платили податки в український бюджет і забезпечували роботу цілих галузей економіки. Той, хто гадає, що бойовики використовували гроші від торгівлі вугіллям на купівлю танків, помиляється. Головний спонсор бойовиків — Росія, а не шахти. Таким чином «блокада» не досягне тої мети, яку перед собою ставлять її організатори. Наприклад, Семенченко казав, що метою блокади є звільнення наших хлопців. Ніхто їх внаслідок «блокади» не звільнить. Це робиться зовсім інакше. Більш того, інтенсивність бойових дій лише зросла. З нашого ж боку, існує ризик того, що зупиниться металургійна галузь. Якщо зупиниться Авдіївський коксохім, то наша Авдіївка залишиться без тепла і без світла. Окрім того, не забуваймо про те, як ставиться до блокади Європа. Червоний хрест проти «блокади». Світова спільнота просто може відвернутись від нас, адже виходить так, що у нас процесами в країні керують незрозумілі сили».
«РОЗУМІННЯ ЩОДО ВИБУХОВОСТІ СИТУАЦІЇ НАСПРАВДІ Є ЛИШЕ В ЧАСТИНИ АКТИВІСТІВ»
Антон БУГАЙЧУК, журналіст, політолог (Луцьк):
– Організаторами акції у Луцьку стали громадські організації та партії, які підтримують блокаду. Йдеться передусім про обласний «штаб блокади», роботу якого публічно підтримують депутат Луцької міської ради Микола Собуцький («Самопоміч») та доброволець батальйону «Донбас» Богдан Пташник. Також приєдналися кілька спілок учасників АТО, активісти «Самооборони Волині», місцевого осередку «Автомайдану», ВО «Свобода», громадського формування «Варта порядку» та інші. Загалом близько 100 людей. Також приєдналися інші депутати від «УКРОП», «Батьківщини», РПЛ, «Нашого краю» та «Самопомочі».
Звичайно, ніхто соцопитувань щодо підтримки «блокади» в регіоні наразі не проводив. Проте блокаду підтримала абсолютна більшість депутатів облради, усі найбільш активні громадські організації та більшість спілок учасників АТО. Із публічних осіб проти такої «махновщини» виступив лише нардеп від луцького мажоритарного округу №22 Ігор Лапін («Народний фронт»). За його словами, блокаду треба врегулювати на законодавчому рівні. Натомість інші нардепи від Волині Ігор Гузь, Ірина Констанкевич, Юрій Савчук блокаду підтримали.
Підтримати звернення до силовиків про засудження «репресій» щодо активістів планує і Луцька міська рада. Натомість голова Волинської ОДА Володимир Гунчик прогнозовано не підтримав таку акцію, адже він послідовно заявляє, що є «людиною команди президента». Через це у представників фракцій ВО «Свобода» та «УКРОП» у облраді навіть обговорювали можливість висловлення йому недовіри на позачерговій сесії. Проте у підсумку цього рішення поки уникнули, хоча, за словами голови облради та представника «УКРОП» Ігоря Палиці, голоси для нього є.
Розуміння щодо вибуховості ситуації насправді є лише в частини активістів. Прихильники блокади – це не однорідна спільнота, а ситуативний союз різних політиків та громадських активістів, які досягнули компромісу лише у блокадному питанні. Отож, звучать різні думки: від радикальних до відносно зважених. Наприклад, під час позачергової сесії 14-го березня депутати облради розійшлися у думках, чи варто вимагати звільнення міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. На думку Ігоря Палиці, така пропозиція – «стріляння по горобцях», адже навряд чи звернення облради стане вагомою підставою для цього. Натомість він закликає «блокадників» показати, що вони «культурні» та підтримують законодавче врегулювання питання, а саме прийняття закону «Про окуповані території». Натомість активісти, які безпосередньо брали участь у блокаді, закликають до радикальніших дій, наприклад «блокування» органів влади, міжнародних трас, митниць тощо.
