На фронті знову загострення. На жаль, доводиться з цим жити вже три роки. Російські угруповання, використовуючи сили найманців, здійснили наступ на українські позиції в районі Авдіївської промзони. Причому російські бандити цілили також і в цивільну зону. В цілому ж загострення відбувається по всій лінії зіткнення. РФ для подібних наступів здебільшого використовує так зване гарматне м’ясо — місцевих і завезених найманців, які рясно вкривають тілами поле бою. Так, зокрема, було під час боїв за Дебальцеве, де окупант зазнав великих втрат. Звісно, пропагандисти Кремля намагаються подати такі зіткнення як порушення Мінських домовленостей з боку України. Тільки виникає питання — чи дивилися ці глашатаї на мапу лінії розмежування по Мінську-2? В ній те ж Дебальцеве і Докучаєвськ, наприклад, мають бути контрольовані Києвом. Українські ж бійці не приховують, що, відбиваючи атаки російських бандитів, користуються можливістю зайняти їхні залишені позиції.
Прес-офіцер 72-ї бригади (ОМБр) Олена МОКРЕНЧУК прокоментувала «Дню»: «Вікна квартири, яку я наймаю, виходять на територію, де велись бойові дії з видом на Донецьк. Ця ситуація розгорталась у мене на очах. Кілька днів російські бандити вивішували ліхтарі, пускали освітлювальні ракети і явно готувався до наступу. Все це зафіксовано в мене на відео. 29 січня о 6.30 ранку вони пішли в атаку. Але ми до цього були готові. Українські війська «гостинно» зустріли нападників і з «почестями» проводили назад. Причому противник так побіг, що загубив свої окопи. Таким чином наші хлопці зайняли їхні позиції. З нашого боку четверо загиблих, з їхнього — за попередніми даними — дев’ять, зокрема ватажок батальйону «Восток» Іван Грєк. Крім того, в них 24 поранених, із них семеро важких. Варто зазначити, що я зараз перебуваю в цивільному районі, й тут ми знайшли ями від мін. Тобто бандити цілили по місцевих цивільних мешканцях. Був реальний ризик того, що могли постраждати мирні люди. Загострення триває по всій лінії фронту, й ми усвідомлюємо, що таким чином РФ намагається вибити для себе певні бонуси. Мушу сказати, що, так чи інакше, ми маємо перемогти й припинити цей кривавий безлад. Потрібно відновити справедливість і повернути свої території. Передусім тому, що російські бандити і війська не залишать Україну в спокої і постійно триматимуть у напруженні. При цьому вони «кошмарять» не лише військових, а й цивільне населення».
Актуальним, звісно, залишається питання військового потенціалу України для подальшого звільнення територій. Хоча б у межах Мінських домовленостей. Експерти зазначають, що РФ може використати розгортання наступу для послаблення позицій України на міжнародному рівні. На жаль, ситуація у світовій політиці поки що грає на руку Путіну, навіть попри санкції. Останній у свою чергу явно не збирається поступатися намірами закріпити домінацію у Східній Європі. Тому формула олігарха Пінчука щодо обміну Криму на Донбас, м’яко кажучи, наївна, зрадницька й безперспективна. Палаючий Донбас з постійними загостреннями ситуації вздовж лінії фронту — спроба тримати Україну в постійній напруженості. Не варто забувати, що РФ зосередила біля кордонів з Україною потужні армії, вже не кажучи про союзницькі відносини з Білоруссю.
«Нинішню ситуацію на фронті треба розбити на дві складові, — коментує «Дню» заступник начальника управління Міноборони України Сергій ГАЛУШКО. — Є факт нещодавнього нападу бойовиків на українські сили в Авдіївські промзоні. Противник штурмовими групами намагався захопити наші позиції, але отримав «по зубах». Бойовики зазнали серйозних втрат, хоча й у нас, як відомо, без втрат не обійшлося. Внаслідок цього виникла сприятлива для українських військ ситуація, чим вони й скористалися, покращивши свої позиції, і зайняли певні ділянки місцевості. Щодо Дебальцевого і Докучаєвська, то необхідно чітко пам’ятати, що, згідно з Мінськими домовленостями, ця територія має бути контрольована Києвом. Факт того, що там зараз перебувають російські війська і найманці, підтверджує, що це Росія порушила й порушує Мінські домовленості».
У відповідь же від Заходу поки чуємо заяви на кшталт того, що анексія Криму суперечить цінностями НАТО. «Приєднання Криму суперечить цінностям НАТО», — заявив днями генсек НАТО Єнс Столтенберг. Безумовно, в ситуації з агресією РФ проти України, а до того Грузії, говорити про конфлікт цінностей наївно. Окупант не переслідує цінностей, він діє в системі координат конкретних цілей із цинічним прорахунком. У цьому плані навіть відбита атака під Авдіївкою є маленьким прикладом великого уроку — бити по зубах. Інакше ворог не зупиниться, а продовжить наступ, що спричинить ще більші жертви і втрати. Путін явно користується слабкістю позицій світових лідерів, що дозволяє йому брехати і чинити злочини. Небезпечна ситуація, яка нагадує 1930-ті роки, коли пащу агресора Європа намагалась задовольнити шматочками територій. Всі знають, до чого це призвело.
Народний депутат України Дмитро ТИМЧУК коментує «Дню»: «В ситуації із загостренням на лінії фронту виникають цікаві збіги. Росія очікувано звинувачує Україну в тому, що це ми порушуємо Мінські домовленості і провокуємо ескалацію. Якщо ж взяти об’єктивні цифри втрат, то такі заяви суперечать навіть теорії та практиці ведення бойових дій. В обороні втрат завжди менше. Якщо порівняти наші втрати і втрати російських бойовиків, то у нас загиблих набагато менше. При цьому наші втрати, як правило, внаслідок обстрілів, адже супротивник використовує весь спектр озброєнь — 122 мм, 152 мм міномети, «Гради», інші види озброєнь. Очевидно, що триває чергова хвиля загострення з подачі Кремля для того, щоб звинуватити Україну в ескалації конфлікту. І перед такою ескалацією спостерігаються заяви як проросійських політиків в Україні, так і самих офіційних російських джерел. Наприклад, Пінчук зробив свої заяви, але в м’якій формі, а Медведчук відверто звинувачував Україну в тому, що ми начебто зриваємо Мінські домовленості. Росія ж намагається навіть на міжнародному рівні просунути документи, в яких винна Україна. РФ користується певною невизначеністю у світовій політиці, зокрема щодо виборів у Європі та неясною поки що політикою Трампа щодо України. Таким чином Путін де-факто затягує Мінський процес, саботує його і намагається все виставити таким чином, щоб з РФ максимально були зняті санкції. Кремль прагне загнати Київ у глухий кут задля того, щоб Мінські домовленості реалізовувалися за планом Москви. На жаль, ці домовленості для європейців є основним показником того, хто нагнітає ситуацію і хто прагне розв’язати конфлікт мирним шляхом. Якщо Україна проводитиме повномасштабну операцію звільнення власних територій, то ми можемо втратити політичну підтримку Заходу, адже там також вистачає проросійських сил».
Щодо реальної можливості розгорнути наступ у разі жорсткого варіанта перебігу подій, Дмитро Тимчук пояснив: «Маю сказати, що потенціал для відновлення своїх позицій на Донбасі у нас є. Потрібна політична воля. Тільки я не став би все звалювати на Порошенка і говорити, що це лише у нього немає політичної волі. Насправді в Генштабі досить тверезо оцінюють ситуацію, що склалася. Зараз у нас проблема не лише на Донбасі, а й на ділянках на півночі від Донбасу. В тому секторі РФ формує нові дивізії. Фактично там нависають дві повноцінні російські армії. На тлі загальнополітичної ситуації в Європі й США у РФ немає особливих обмежувальних факторів, які могли б стримати Путіна, якщо він вирішить провести переможну ходу українськими землями, які входили до плану створення тієї самої «Новороссии». Тут треба розуміти, що наші ударні сили зосереджені в зоні АТО, а північний сектор у нас проблемний».
Отже, ситуація насправді небезпечна, і слід віддати належне українським воїнам, які не лише боронять територію, а й дають зрозуміти ворогу, що в разі нападів пасивною обороною ЗСУ не обмежаться, хоч ці тактичні здобутки відбуваються ціною життів солдатів. Для зламу ситуації на Донбасі потрібне масштабне розв’язання проблеми на різних рівнях — від дипломатії до рішучих дій на фронті. На жаль, як і в разі з блокадою транспортування вугілля з окупованих територій, ініціативу на себе беруть окремі люди і сили, а не держава, що вносить несистемність, дезорганізацію та фрагментарність. Годі сподіватися на те, що російський непроханий гість розвернеться й піде з нашої землі. Більш того, поки що немає підстав говорити про сприятливе зовнішньополітичне тло для України. Українцям нічого не залишається, крім як готуватись до звільнення своїх територій, які зайняв ворог не лише в окопах Донбасу та акваторії Криму, а й закріплюється в нашому тилу, — йдеться про розмиту політику влади, корупцію та чиновницький безлад.
