У Мінську зроблено черговий крок щодо вирішення конфлікту на Донбасі. 29 вересня Трьохстороння контактна група підписала угоду про відвід з лінії зіткнення гармат калібром менше 100 мм. Після досягнення суттєвого компромісу в підгрупі з безпеки, коли з 1 вересня вдалося реально домогтися припинення вогню з боку ворога, це черговий позитивний сигнал. Під документом стоять підписи представника ОБСЄ Мартіна Сайдіка, Леоніда Кучми та російського представника Азамата Кульмухаметова. Українська сторона вимагає від окремих районів Донецької та Луганської областей негайного і беззастережного виконання цих угод як невід’ємної частини Мінських угод.
Бойовики від так званої «ДНР» вже відреагували. За їх словами, вони приступлять до відведення озброєнь лише після двох діб перемир’я. Але в практичній площині терористи, як і їх покровителі в Кремлі, традиційно не дотримуються своїх зобов’язань. «Ситуація в зоні проведення АТО загострилася, — пише у «Фейсбуці» народний депутат Дмитро Тимчук. — За минулу добу зафіксовані неодноразові обстріли позицій ЗС України (в т.ч. з озброєння бронетехніки і 120-мм мінометів) і бій на південь від н. п. Шуми, де ДРГ терористів намагалася пройти між опорними пунктами сил АТО, але «була помічена бойовою охороною, після 40-хвилинного бою диверсанти відійшли в «зеленку»».
Він також підкреслив, що між н. п. Троїцьке і Миронівське по позиціях сил АТО терористи вели обстріл з великокаліберних кулеметів і АГС-17, прикриваючи роботу групи снайперів. «Також проявляє активність група снайперів бойовиків, що оперує в районі н. п. Мар’їнка... По всьому Артемовському напрямку від н. п. Шуми, Майорск до н. п. Зайцеве, Травневе активізувалися диверсійно-розвідувальні групи противника. Кілька піхотних груп противника ведуть роботи з розмінування та оновлення мінних загороджень у нейтральній смузі від н. п. Гранітне до н. п. Миколаївка», — написав Тимчук.
Паралельно тривають «бої» на інших дипломатичних напрямках. З усього видно, що Володимир Путін і Барак Обама на останній зустрічі в Нью-Йорку досягли певних домовленостей. Учора Рада Федерації після внесення відповідного подання Путіним дала згоду на використання військово-повітряних сил (ВПС) Росії на території Сирії. За словами глава адміністрації російського президента Сергія Іванова, президент Сирії Башар Асад звернувся до Путіна з проханням про надання військової допомоги. Він підкреслив, що йдеться виключно про операцію військово-повітряних сил, використання військовослужбовців на землі виключено.
А «українське питання»? По інерції офіційний Києв, схоже, ще будуть підтримувати на Заході. Однак, судячи з останніх сигналів з Генасамблеї ООН довіра до нинішніх керманичів в Україні швидко падає. Звичайно, основні світові гравці поводяться жорстко і холоднокровно, для них Україна — це частина схем і торгів за сфери впливу. І чим, вибачте, нижчою буде якість цього товару (умовно), тим легшим буде його обмін. Щоб там не говорили про візит і виступ Володимира Путіна в ООН, він піднімає ставки, з чим Заходу, не дивлячись на всі злочини Кремля в Україні, доводиться рахуватися. Проте основна проблема стара — хронічна відсутність якісних змін всередині країни і небажання політиків будувати державу за новими правилами. Тому якими б сильними і яскравими не були виступи Президента України на Генасамблеї, безкінечно прикриватися героїзмом суспільства на Майдані й на сході буде все складніше. Потрібні справи, тоді є шанси перетворитися на якісний товар, який точно не захочуть обмінювати, а ще краще — на суб’єкт міжнародних відносин.
«НІЯКОЮ РОЗМІННОЮ МОНЕТОЮ УКРАЇНА НЕ СТАНЕ»
Микола СУНГУРОВСЬКИЙ, директор військових програм Центру Разумкова:
— Підписана чергова угода в Мінську може тимчасово позначитися на зниженні інтенсивності бойових дій у зоні конфлікту. Але насправді, всі ці заходи не ведуть до якоїсь кінцевої мети. Це спроби показати, що «мінський формат» працює. Спочатку ставили питання про відведення зброї великого калібру, зараз про відведення зброї дрібного калібру, але не ставиться питання про відведення військ. А без відведення військ, немає гарантії, що бойові дії не поновляться. Причому йдеться про відведення озброєння від лінії зіткнення. Краще б вони залишили озброєння й вивели війська.
Чим страждає «мінський формат», так це тим, що питання збройного зіткнення ув’язуються з питаннями внутрішньополітичного устрою України. А так ми ніколи ні до якого консенсусу не дійдемо. Адже щойно Кремль не влаштує внутрішньополітична ситуація в Україні, то тут же розгорається воєнний конфлікт у зоні зіткнення. Я вважаю, то перемовини необхідно розводити на два формати. В одному ми повинні вести переговори з терористичними організаціями «ДНР» і «ЛНР» (будь-яка держава повинна переговорюватися з терористами). І тут необхідно говорити про припинення вогню, відведення воєнних сил, обмін полоненими, гуманітарну допомогу і подібне. А всі питання конституційного устрою нашої країни або участі Росії (необов’язково, бо вона є агресором), необхідно вести в іншому форматі. До чого тут так звані «ДНР», «ЛНР»?
Гадаю, що надалі зберігатиметься хвилеподібна ситуація на Донбасі. Зараз Путін трохи принишк через Генасамблею ООН і напередодні виборів в Україні, які він спробує максимально використати, щоб привести своїх ставлеників до влади. Якщо ж він бачитиме, що це не вдається, то інтенсивність бойових дій знову підвищитися. Тоді Кремль домагатиметься своїх цілей, від яких він не відмовився, військовими засобами.
Що стосується російських військ у Сирії. Мета Путіна була обміняти «сирійське питання» на «українське», а також пом’якшити санкції і прорвати міжнародну ізоляцію. Але він дістав відмову. Ми це почули навіть у промові Обами. Ніякою розмінною монетою Україна не стане. Путін розраховує, що він збереже свою присутність у районі Близького Сходу, залишивши за собою важелі впливу. Ми знаємо, що це сировинний район, таким чином, Кремль хоче впливати на нафтовий ринок. Також він намагається розколоти Захід у питанні протидії терористам — «Ісламській державі», прибравши за дужки свого улюбленого ставленика Асада. Путін спробував продемонструвати, що створюється нова коаліція проти терористів. У цьому напрямку йому навіть дещо вдалося зробити. Минулого тижня було укладено угоду між чотирма країнами про обмін розвідданими, куди ввійшла і Сирія. Тобто відмовлятися від підтримки Асада Путін явно не бажає. Але на це він теж отримав ясну відповідь, що основним винуватцем є саме Асад.
