Поки Росія намагається втілювати ультимативну й агресивну політику, а Захід веде свою геополітичну та інформаційну гру, Україна оголосила 16 лютого Днем єднання. «Нам кажуть, що 16 лютого стане днем нападу. Ми зробимо його Днем єднання. Відповідний указ я вже підписав. Цього дня ми вивісимо національні прапори, надягнемо синьо-жовті стрічки та покажемо всьому світу нашу єдність», – сказав Президент України Володимир Зеленський у відеозверненні до народу України в понеділок.
А в середу, відповідно до плану заходів, в Україні та за кордоном були проведені іміджеві заходи, спрямовані на підтримку нашого народу. Також, згідно з президентським указом, відбудеться підвищення з 1 березня грошового забезпечення військових ЗСУ на 30%, а військовослужбовців Державної прикордонної служби та Національної гвардії на 20% відносно початку 2022 року. «Нам є що протиставити. У нас чудова армія. Наші хлопці мають унікальний бойовий досвід і сучасну зброю. … І Донбас, і Крим повернуться в Україну. Виключно дипломатичним шляхом. Ми не робимо замах на чуже, але і свого не віддамо», - наголосив Зеленський.
Стійкість України та протидія Заходу дали свій результат. Росія, тиснучи на Київ постійною загрозою великої війни і шантажуючи Вашингтон і Брюссель, намагалася змусити Україну виконати Мінські домовленості у своїй трактовці. Звідти й постійні заяви Кремля, адресовані західним столицям, - мовляв, змусьте українців поступитися по «Мінську». Оскільки українці не поступаються, Москва пішла іншим шляхом – вона підвісила питання щодо визнання так званих ДНР та ЛНР (рішення за Путіним), намагаючись все-таки змусити Київ піти шляхом «Мінська».
Паралельно Росія діє по інших напрямкам. У вівторок офіційний представник Міноборони РФ, генерал-майор Ігор Конашєнков повідомив, що війська Південного та Західного військових округів, які межують з Україною, почали повертатись у місця постійної дислокації після навчань. Проте, за словами Володимира Зеленського, українська сторона не фіксує відведення військ РФ від українських кордонів. Це свідчить, що Москва різними методами намагається сплутати карти. З одного боку, вони постійно нависають над Україною, погрожуючи новим наступом, а з іншого – розповідають, що відводять війська. Ба більше, намагаються просувати наратив про якусь там таємну домовленість між Росією та США щодо розділу України (ну це вже цілком у стилі московських неоімперців).
Слід зазначити, що подібні провокації та інформаційні атаки, як і кібератаки на сайти українських державних установ, що мали місце в понеділок увечері, будуть тривати. «З нами системно ведуть війну на всіх фронтах. На військовому – збільшують контингент навколо кордонів. На дипломатичному фронті – намагаються позбавити нас права самостійно визначати зовнішньополітичний курс. На енергетичному – обмежують постачання газу, електроенергії та вугілля. На інформаційному фронті – прагнуть посіяти паніку серед громадян та інвесторів через засоби масової інформації», - це слова Зеленського зі згаданого відеозвернення.
Москві потрібен хаос і внутрішня дестабілізація в Україні. Але не вийде. Українці тримають позиції вже вісім років, зокрема сьогодні, коли триває вся ця шалена геополітична гра навколо нас. І тут доречно знову згадати про День єднання, адже цю ініціативу оголошено з метою «посилення консолідації» українців, зміцнення їхньої «стійкості» на тлі зростання гібридних загроз, пропагандистського та морально-психологічного тиску на суспільну свідомість. Що щодо цього думають самі українці? І як вони оцінюють комунікацію влади в цей складний час?
«ТАКИЙ ДЕНЬ МАЄ БУТИ НЕ ОДИН У РОЦІ, ЇХ МАЄ БУТИ 365»
Сергій ЛАПШИН, кандидат історичних наук, доцент Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського:
– Нинішня ситуація щодо потенційно можливого вторгнення російських військ є вкрай небезпечною та загрозливою. Гібридна війна проти України, провокації та обстріли на сході України, блокування Чорного та Азовського морів для судноплавства – це складові імперської політики путінської держави. Українське військо, на відміну від 2014 року, є потужним, підготовленим та забезпеченим, що є одним з аспектів, який стримує Путіна. Тому відкритий напад підтримується розхитуванням ситуації в українському суспільстві: поширення фейкової інформації, використання «п’ятої колони» ОПЗЖ та заангажованих ЗМІ, на думку Путіна, мають забезпечити легку окупацію всієї території нашої держави.
Однак настрої українського суспільства всіх регіонів є абсолютно протилежними. Замість очікуваних Путіним квітів для зустрічі російських військ українці масово записуються до складу полків територіальної оборони, вивчають основи надання медичної допомоги, опановують навички поводження зі зброєю, допомагають армії. Рівень довіри до військових наближається до абсолютної величини. За цієї ситуації завдання кожного громадянина – зберігати спокій, отримувати інформацію виключно з перевірених джерел та об’єктивно її аналізувати. Паніка, масові виступи, протистояння між різними соціальними верствами та виступи проти влади в цій ситуації грають тільки на користь ворогу. На жаль, дії влади, як і у 2014 році, так і тепер громадяни вважають недостатніми. Зокрема, санкції проти проросійських телеканалів є вкрай запізнілими, наявність у Верховній Раді України осіб, які відверто пропагують введення російських військ, вимагають адекватних дій. А їх, на жаль, немає. Комунікація влади та громадян за таких умов є вкрай важливою, оскільки вона може забезпечити донесення необхідної інформації та плану дій до населення й у зворотному боці – інформацію для влади щодо підтримки, готовності рішучого захисту України.
Ініціатива Президента щодо запровадження Дня єднання – є важливою, але такий день має бути не один у році, їх має бути 365. Завдання кожного громадянина України – сумлінно виконувати свій обов’язок: професійний, військовий, громадянський. Таке єднання здатне консолідувати українців перед можливою загрозою. Вважати інформацію, яку транслює влада, достатньою, в сучасних умовах неможливо. На це є об’єктивні причини: донесення повної інформації (в т.ч. отриманої розвідкою) може використати ворог. Тому інформація має бути об’єктивною, аргументованою, достатньою для адекватного розуміння громадянами ситуації, а найголовніше – поведінки у різних обставинах.
Об’єднати громадян і владу можуть пріоритети національної політики: відновлення суверенітету та територіальної цілісності України, вступ до НАТО та ЄС, економічне зростання, боротьба з корупцією. Особливі зусилля у здійсненні такої політики, звичайно, належить докласти органам державної влади, а й інституції громадянського суспільства мають налагодити ефективний контроль за всіма сферами державотворення.
16 лютого планую провести на робочому місці, виконуючи професійні обов’язки – підготовку студентської молоді. Зранку в університеті провели підняття державного прапора за участі адміністрації, науково-педагогічних працівників та студентів Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Звичайним елементом у цей день стане вишиванка, а стрічка в кольорах державного прапора постійно на робочому столі.
«НАЙПЕРШЕ ПРАГНЕМО, ЩОБ ВЛАДА НІКОЛИ НЕ БУЛА ВІДІРВАНОЮ ВІД СВОГО НАРОДУ»
Лариса ПОНЄДЄЛЬНИК, доцентка кафедри історії України та археології Волинського національного університету імені Лесі Українки, депутатка Луцької районної ради:
– У сьогоднішній складній ситуації, коли твоя Батьківщина у небезпеці, коли щодня зростає загроза війни, коли на тебе тиснуть морально й психологічно з екранів телевізорів, з радіо, ти дедалі більше відчуваєш і переконуєшся, що у жодному разі неможливо зламати вільний дух українця, який кожного разу самовіддано боронить рідну землю ціною власного життя. Ми українці, сильні духом, ми маємо спільні цінності, сподівання й у будь-яку хвилину готові до рішучих дій задля того, щоб захистити себе, свою країну та змінити її на краще. Ми мріємо про таку країну, де щасливими будуть наші діти, онуки, де будуть створені умови для їхньої самореалізації, але у жодному разі не бажаємо їм у ХХІ столітті ставати емігрантами у пошуках долі.
День єднання, який проголошений Президентом для «посилення консолідації» українців, зміцнення їхньої «стійкості» лише ще раз наголошує, що сила України, її міць у єдності народу. І найперше, до чого прагнемо, щоб влада ніколи не була відірваною від свого народу. Ми не мали б сьогодні жодної паніки, якби чітко та грамотно працювало б Міністерство культури та інформаційної політики. Ми б не боялися, що у будь-яку хвилину наші обранці не зрадять нас, не сядуть у чартерні рейси й не покинуть свій народ у найкритичніші моменти.
У День єднання я розкажу своїм студентам про вісімнадцятилітнього Героя України, Народного Героя України Андрія Снітка, який 8 років тому (2014 р.) зі студентської лави пішов на фронт захищати нас від російського агресора. Він пішов по закінченні лекції, де ми говорили про події Майдану, учасником якого він був, про мужність Героїв Небесної Сотні і про відповідальність і покарання тих, хто винен у їхній загибелі. Троє друзів Андрій Снітко, Сергій Денисюк та Юрій Собчук сказали мені тоді, що їхній обов’язок – захищати свою країну. Ніщо не зупинило їх: ані обов’язок вчитися як студентів, ані вік, ані те, що дома на них чекають мами. Їхнє рішення було твердим і рішучим. «А як же інакше? Хто як не ми?», – відповів тоді Андрій. Це була остання наша розмова. 20 серпня 2014 року Андрія не стало. У бою під Іловайськом він ціною власного життя врятував двох своїх побратимів, кинувшись на гранату, яку ворог кинув у будинок. Війна не відпустила й Сергія Денисюка. Шість років потому, не витримавши психологічного болю, він вкоротив собі віку. Та ці юнаки стали символом мужності для нас. Заради миру, заради своєї країни стали на її захист.
І хочеться вірити, що наша влада завжди буде по один бік зі своїм народом.
«ЦЕ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ НОВОГО СПРИЙНЯТТЯ НАШОЇ ДЕРЖАВИ»
Сергій БОНДАРЕНКО, кандидат політичних наук, викладач Донецького національного університету імені Василя Стуса:
– Однозначно такі дні, як День єднання, мають бути. Це переосмислення та формування нового сприйняття нашої держави. Це нові символи та смисли, які мають гуртувати українців навколо спільної мети – збереження та розвиток сильної України. Війна РФ проти нас – потужний виклик, але це й поштовх до єднання. Щоправда, започатковуючи такі дні, владі слід готуватися більш ретельно, готувати громадську думку, проводити інформаційні заходи, щоб пояснити, що до чого та для чого.
Сьогодні українців достатньо потужно єднає зовнішня загроза. Зараз на порядку денному збереження суверенітету та незалежності України. Але вкрай потрібно єднатися навколо таких внутрішніх чинників, як чітке усвідомлення спільного майбутнього. Для цього потрібно владі, політикам, громадянському суспільству знайти спільні та узгоджені смисли та образи, які будуть однозначно сприйматися більшістю українців. Сьогоднішній День єднання проведу разом з колегами. О 10.00 у нашому університеті відбувся флешмоб, присвячений єднанню. Викладачі та студенти разом демонструють нашу єдність з усією Україною.
«У НАС ВІЙНА ВЖЕ 8 РОКІВ І ЧОГО МИ ДОСІ НЕ СТВОРИЛИ ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ ОБОРОНИ»
Людмила ЄВСЕЄЄВА, сімейна психологиня, координаторка групи психологічної допомоги ветеранським родинам «Збережи душу»:
– 16 лютого оголосили святом – День Єднання. Діткам у школу запропонували прийти у вишиванках чи з національною символікою. Напередодні провели «навчання» з евакуації замінованих шкіл, з очистки полиць магазинів від залежаних продуктів, нагадали про тривожну валізу, навіть потренували вгамовувати дорослу паніку (маю надію, у багатьох вийшло). А я все думаю: у нас війна вже 8 років і чого ми досі не створили територіальні громади оборони, не облаштували бомбосховищ, не навчили дітей і дорослих правильно поводитись під час обстрілів? Ми не володіємо зброєю, у нас її просто немає. Ми не вміємо надавати первинну медичну допомогу, більшість населення точно. Але свята – то святе!.. Ми перевернули майже всі поняття й гордо тішимося досягненнями – гроші, машини, подорожі, успіхи. Але запитайте кожен/на сам себе: що я знаю про вгамування власного страху, про вміння вижити в скрутних обставинах – без інтернету», світла, газу? І скажіть самі собі відповідь. Сподіваюся, ви скажете: «Я впевнений\на – я зможу».
«ЦЕ ТІ ДНІ, КОЛИ ВЛАДА Й ОПОЗИЦІЯ МАЮТЬ БУТИ СПРАВДІ ПАРТНЕРАМИ»
Олександр СТАРОВОЙТ, аналітик, Львів:
– Ми зараз переживаємо дуже непрості часи. І, звісно, в момент загрози посилення агресії та розширення окупації, єдність – запорука нашого успіху.
Щодо політиків – це ті дні, коли влада й опозиція мають бути справді партнерами, чути одні одних. І разом напрацьовувати та приймати потрібні рішення.
Не буду критикувати владу щодо організації національного спротиву, проведення міжнародних переговорів чи інформаційної кампанії, налагодження оперативного інформування українців про реальний стан справ. Бо ніхто з нас не має тієї повноти інформації, що має Президент України.
Наше завдання, місія громадян, у таких критичних моментах – слухати владу та виконувати її вказівки. А вже згодом, звісно, після аналізу адекватності та правильності тих чи інших дій, давати владі політичну оцінку.
Ініціатива всеукраїнського заходу єднання нації, безумовно, добра. І цю ініціативу всіляко підтримую. Але саме як разовий захід. Бо запровадження щорічного Дня Єднання 16 лютого розмиває та підважує головне свято нашої єдності – День Соборності, День Злуки, який святкуємо 22 січня.
Сподіваюсь, що влада дослухається до голосу української громадськості й зробить на майбутнє відповідну корективу – і не применшить, а возвеличить День Соборності – як справді українське національне й державне свято.
«ОГОЛОШЕННЯ ДНЯ ЄДНОСТІ ЗАЛИШАЄ ДВОЇСТІ ВІДЧУТТЯ…»
Володимир КВУРТ, депутат Львівської обласної ради, ексмер міста Винники, громадський діяч:
– У час війни та загроз для перемоги над ворогом нам потрібна єдність – єдність у всіх її проявах, єдність як щоденний стан нашого народу, як гарантія успішної держави!
Єдність твориться на довірі, на правді та дії, у суспільному діалозі. Оголошення Дня Єдності залишає двоїсті відчуття: це круто – як заклик, як відповідь на паніку та на початок широкомасштабної агресії московитів, проте у нас є День Соборності – свято єдності України й українців. Звичайно, ще один урочистий день, напевно, – не зле. Як привід докладання зусиль до єдності, як можливість сказати собі й світові: «Ми – є!».
Та нам варто пам’ятати, що армію робить сильною не число генералів, а число правдивих генералів.
Якби лише проголошення свята гарантувало нам цю чесноту, то варто було б проголосити про День чесного чиновника, День відповідального громадянина, День мудрого керівника чи День президента, за якого не соромно.
Щоправда, хочеться зустріти День перемоги над путінською Росією й оцінки злочинів проти України та людства Путіним у Гаазькому трибуналі. Сьогодні у нас – позачергова сесія обласної ради щодо підготовки сил територіальної оборони. Готовність усіх підрозділів і установ до надзвичайних ситуацій – запорука спокою громадян й упевненості у власній державі!
