Підозрюваному у вбивстві патрульних поліцейських у Дніпрі Олександрові Пугачову загрожує довічне позбавлення волі за інкримінованими йому статтями Кримінального кодексу України. Цей випадок став приводом для написання посту міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим щодо «імперативу презумпції правоти поліцейського». Аваков вважає, що така правота має стати соціальною нормою. Він вважає це не обмеженням прав цивільних, а гарантією громадської безпеки.
Після трагедії в Дніпрі в соціальних мережах знову здійнялася хвиля дискусій щодо якості роботи поліцейських і взагалі реформи в правоохоронних структурах. Порушили навіть стару тему добровольців в тилу, адже за першими даними Пугачов був представником батальйону «Торнадо» та ще й походив з Росії. З одного боку, подібні випадки безумовно мають прискіпливо розслідуватися для відповідних висновків, тим більше ще з радянських часів відомо, що самооборона міліціантів часто виходить проблемою для них самих, адже за кожний використаний патрон вони вимушені звітувати і в багатьох випадках потрапляти під санкції вже в своїй структурі. Таким чином незалежно від професіоналізму і реакції правоохоронця, над ним висить запобіжник у вигляді виключно бюрократичних моментів. З другого боку, вже не одноразово відбувались випадки, коли поліцейські або ганялись і стріляли по всьому Києву, влучивши в невинну людину, або, як це нещодавно було в Миколаєві, просто апатично спостерігали за побиттям людей. Зрештою, вбивство двох поліцейських у Дніпрі примусило замислитись — якщо поліцейські захищають цивільних громадян, то хто захистить самих поліцейських?
По-перше, наскільки реформа нацполіії по суті своїй адекватна вимогам нинішнього стану справ. Не варто забувати, що ми живемо в час війни і криміногенна ситуація безпосередньо залежить від умов воєнного часу, адже суспільство стикається в тому числі з проблемою психічних синдромів та наявності великої кількості нелегальної зброї. Друге, це зрештою питання легалізації самої зброї для самооборони. Цікавим моментом в даному випадку є те, що на відео вбивства поліцейських зафіксований фургон, водій якого намагався перешкодити злочинцю, але вимушений був поступитись озброєному зловмиснику. Третє, залишається відкритим питання процедури використання зброї поліцейськими. Виходить так, що один поліцейський може «шмаляти» з пістолета в центрі столиці на великій швидкості, а інші в момент необхідності термінового використання зброї намагаються прорахувати можливі алгоритми перебігу подій і тим самим втрачають необхідний час.
Можна з впевненістю сказати одне — якщо реформа в поліції буде торкатись лише поверхових явищ і уявляти собою антураж для імітації змін, то рано чи пізно Україна зіштовхнеться з лавиною проблем вже виключно кримінального характеру. Варто пригадати, наприклад, проблему з використанням спецзасобів міліції під час подій навесні 2014 року на Донбасі, коли правоохоронцям було заборонено використовувати не лише зброю, а й кийки для оборони будівель. Тоді міліція офіційно мала право залучати лише щити. Крім того, переслідування правоохоронців за події на Майдані психологічно тиснули на міліціонерів і спецпідрозділи, або сковуючи їх в діях, або навіть створюючи тло для їх переходу на бік ворога. Все це є ознаками невмілої роботи з кадрами і абсолютного не усвідомлення стратегічних задач. Під час війни імітація реформ і творчі експерименти можуть призвести до прогресії негативних наслідків.
«ПРОБЛЕМА ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО ДЕКАНОЇДЗЕ НЕ ЧУЄ АРГУМЕНТІВ»
Віталій КУПРIЙ, народний депутат:
— Я вважаю, що кров цих поліцейських лежить на начальниці Нацполіції. Щодо цього мною зроблені відповідні заяви. Я особисто до неї звертався, так само як і нинішній генпрокурор Юрій Луценко, який тоді був ще депутатом у парламентському комітеті з правоохоронної діяльності, з тим, що у нас були відомості про недостатню підготовку поліцейських. За два місяці підготовки поліцейських не можна забезпечити відповідне навчання поліцейського, підготувати його моральний та психологічний стан. Перша розмова з цього приводу відбулась на початку лютого, коли публічно в комітеті з правоохоронної діяльності ми розбирали причини інциденту, коли був застрелений поліцейським пасажир BMW. Деканоїдзе ніяк не відреагувала на наші зауваження. Навпаки, вона була емоційна і не чула аргументів, розповідаючи про те, що ми начебто хочемо гальмувати реформу в правоохоронній сфері. Така поведінка людини, яка має дослухатись до всіх аргументів, тим більше в період реформування, і призводить до згаданих трагічних випадків. Патрульна служба не підпорядкована головам Нацполіції в областях, а безпосередньо підпорядковується пані Хатії. Це не дає можливості ефективно проводити спільні навчання, передавати досвід, тощо.
«ІСНУЄ ПРОБЛЕМА З ОПЕРАТИВНІСТЮ ВИКОРИСТАННЯ ЗБРОЇ У ПРАВООХОРОНЦІВ»
Євген ЗАХАРОВ, правозахисник:
— Трагедія в Дніпрі могла статись будь-де і будь-коли. Це не показник недоліків реформування правоохоронної системи. Тим більше, що поліцейський в даному випадку все ж таки встиг зробити постріл і поранив зловмисника. Внаслідок цього злочинець був знайдений в лікарні. Безумовно, подібні випадки є приводом для висновків, адже завжди треба навчатися. Але говорити тут про якісь системні недоліки не варто. Так трапилось, що патрульні зустрілись із зловмисником, який вже був у розшуку. Мушу погодитись з тим, що дійсно існує проблема з оперативністю використання зброї у правоохоронців. В США, наприклад, з цим все набагато простіше. Там поліцейські використовують зброю при найменшій підозрі. Був такий навіть випадок, коли поліцейські застосували зброю по відношенню до людини, яка просто не розуміла англійської мови, подумала, що у неї вимагають документи, і потягнулась за ними в кишеню. Поліцейський відкрив вогонь на ураження, подумавши, що той потягнувся за зброєю.
