Останній тиждень в українській політиці знову пройшов під знаком торгів влади щодо створення нової коаліції і відповідно зміни уряду. Проте остаточного результату все ще немає. По факту коаліція в країні відсутня, а отже другий уряд Яценюка працює в тому ж складі. Можливо, читач зауважить, що на то вона і політика, коли гравці ведуть боротьбу за місце під «владним сонцем». Однак, зауважимо, що наша країна знаходиться в незвичайних умовах. З часів Євромайдану, а особливо подальшої російської агресії, Україна перебуває в стані, коли від політиків вимагаються особливі зусилля і відповідальність. Мало того, що протягом багатьох років абсолютна більшість представників влади замість державотворення займалися власною безпекою і збагаченням, так і сьогодні можновладці займаються тим самим. Ідеї і принципи, на жаль, все ще далеко не на першому місці. Не лікує навіть війна з її трагічними наслідками для країни.
Цими днями український Президент якраз перебуває з робочим візитом у США, де виступив на форумі «Боротьба України за свободу, що триває». Промова Петра Порошенка традиційно була достатньо сильною, особливо в тій частині, яка стосувалася ролі Росії у війні на нашій території, але виходячи з зусиль самої влади, зокрема, політичної кризи в Україні — все більш відірваною від реального стану речей. І, здається, американці це прекрасно розуміють. Наприклад, коли Глава держави каже про те, що «капітальний ремонт інституційної системи боротьби з корупцією завершений, і з цього моменту нашою пріоритетною метою є зробити її функціональною і в робочому стані». М’яко кажучи, непереконливою виглядає і заклик Порошенка, при відсутності досягнень у реформуванні власної країни, до американців — «не дозволяйте прагматизму змусити вас забути про цінності, в яких пріоритетом є свобода, не дозволяйте Америці стати дріб’язковою».
Можливо, Президенту хотілося б «повезти» до Сполучених Штатів рішення з приводу подолання політичної кризи в Україні. Однак, такої можливості у Порошенка не було, що не може не впливати на сприйняття української влади у Вашингтоні.
ПОПРИ ТЕ, ЩО ПАВЛО КИШКАР ПРИЄДНАВСЯ ДО БПП, ВІН РАЗОМ ІЗ ГАННОЮ ГОПКО ТА ОСТАПОМ ЄДНАКОМ НЕ ВІДМОВИВСЯ ВІД УЧАСТІ У ПРОЕКТІ # ВКЛЮЧАЙСЯ, ЯКИЙ ДЕКЛАРУЄ КОНСЕРВАТИВНУ ІДЕОЛОГІЮ / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
Натомість, однопартійці і соратники Президента продовжують внутрішньовидову боротьбу в українській політиці. На сьогодні у владних колах розглядається кілька варіантів коаліції, основою яких є союз «Блоку Петра Порошенка» та «Народного фронту», сумарна кількість депутатів яких складає 216 «штиків». А у кулуарах вже як про даність говорять, що новий уряд очолить Володимир Гройсман, який мріяв про прем’єрство після парламентських виборів, але другий результат БПП зруйнував його надії. Тож варіант №1 — набрати мінімальну необхідну кількість із 226 депутатів за допомогою союзу БПП, НФ та позафракційних парламентарів. У підтвердження цього днями стало відомо, що до фракції БПП погодилися вступити колишні члени «Самопомочі», а нині позафракційні — Ірина Суслова, Віктор Кривенко, Павло Кишкар.
«Я розумію, що вступати до БПП — не є популярним політичним рішенням і не підвищує рейтинг, — коментує «Дню» Кишкар. — Я також розумію, що це рішення — фактично кінець моєї політичної кар’єри, але я готовий після цього перейти на телебачення або повернутися до юридичної практики. Ціною мого рішення не були посади чи гроші — ціною питання було не допустити позачергових виборів в країні, яких так хочуть деякі політичні гравці. На сьогодні вибори — це катастрофа, якою не можна допустити. Тож нехай на мене дивляться як на зрадника або називають «тушкою», але я свідомо переступив через свої принципи». Як писалося в ЗМІ, фракції які бажають позачергових парламентських виборів — це «Самопоміч», «Батьківщина» і «Опоблок».
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
«Ми не хочемо позачергових виборів і в жодному разі до цього не підштовхуємо, — коментує «Дню» представник «Самопомочі» Ярослав Маркевич. — Зараз це неправильне рішення для країни. Але входити до коаліції і зберегти старі владні устої — це також неправильно».
«Я за те, щоб коаліція мала більш широкий формат із залученням «Батьківщини» і «Самопомочі», але поки інших варіантів немає, — коментує «Дню» представник БПП Олександр Черненко. — «Батьківщина» і «Радикальна партія» висунули не просто високі вимоги, але й популістські, на які, зрозуміло, ніхто не піде: зниження тарифів, мораторій на продаж землі і т.д. Багато з цих вимог суперечать Коаліційній угоді, меморандуму з МВФ. Якби ці фракції висували вимоги, щоб їх задовольнити — це одне, але складається враження, що вони висувають їх для створення формального приводу розвалити коаліцію і піти на перевибори».
Так чи інакше, на Банковій вже традиційно розписали владну «шахматку» можливого нового Кабміну, яка з’явилася у ЗМІ. На посаду першого віце-прем’єра розглядається голова АП Борис Ложкін або його заступник Віталій Ковальчук, віце-прем’єра з гуманітарних питань — нинішній міністр соціальної політики Павло Розенко. Сам же Мінсоцполітики планують віддати соратнику Володимира Гройсмана за його мерства у Вінниці Андрію Реві. До речі, міністром Кабміну пропонують зробити Володимира Слишинського, який також був заступником Гройсмана у Вінниці, а нині виконує обов’язки керівника апарату Верховної Ради.
Віце-прем’єрство з євроінтеграції записали за колишнім директором організації «Ялтинська європейська стратегія» олігарха Віктора Пінчука та заступником голови комітету у закордонних справах Іванною Климпуш-Цинцадзе. Віце-прем’єром з регіонального розвитку залишається Геннадій Зубко, міністром АПК має стати нинішній голова профільного комітету Тарас Кутовий. Мінфін пропонують віддати колишньому віце-прем’єру Словаччини Івану Міклошу. На Міністерство енергетики претендують кілька кандидатів — Володимир Демчишин, Ігор Насалик та нинішній заступник міністра економіки Юлія Ковалів (колишній менеджер холдингу UMH Group Сергія Курченка). Міністерство інформації продовжить очолювати Юрій Стець, який неодноразово «йшов у відставку» та заявляв про те, що міністерство виконало свої обов’язки. У Міністерство культури планують повернути «голос Майдану» Євгена Нищука.
Що ж до представництва «Народного фронту», то за фракцією залишається МВС (Арсен Аваков) та Міністерство юстиції (Павло Петренко). Також пропонується замінити діючого міністра освіти Сергія Квіта на представника НФ, голову Комітету з питань науки і освіти Лілію Гриневич.
Керівництво парламенту планують передати Андрію Парубію, а посаду першого віце-спікера — голові Комітету з питань європейської інтеграції Ірині Геращенко.
«Ляшко хоче посаду спікера і не хоче входити до уряду, щоб бути у фокусі медіа, але в той же час не нести політичну відповідальність за все, що відбувається в країні, — коментує «Дню» на умовах анонімності один з позафракційних депутатів. — А у БПП і «Народному фронті» вирішили від цього відмовитись. НФ продовжує своє політичне життя, зберігає за собою місця в уряді, в тому числі МВС, і у них є час або сформувати для себе нові політичні проекти. Найзацікавленіша особа увійти до коаліції і розвалити її зсередини — це Юлія Володимирівна. Але вона так високо підняла планку для своєї участі у коаліції, що її туди не пустили. Коли для коаліції зберуть необхідні 226 голосів, звернуться до «Батьківщини» і РПЛ, пропонуючи приєднатися із дещо простішими вимогами».
Коли ж готувався номер, керівник фракції БПП Юрій Луценко заявив, що у четвер кількість народних депутатів загалом у двох фракціях БПП та «Народного фронту» може збільшитись до 226 голосів. «Єдиним логічним виходом БПП і НФ є формувати коаліцію самим, щоб вийти із даної кризової ситуації, — коментує «Дню» позафракційний народний депутат Остап Єднак. — Думаю, це вже не питання залатати дірки у коаліції і сформувати її доки Порошенко знаходиться у США. Питання у загальному виходу із кризи — набагато глобальнішому».
Справжній скандал розгорівся між молодими депутатами в парламенті. В кулуарах Ради Сергій Лещенко від БПП назвав Ірину Суслову, яка увійшла в цю фракцію, «тушкою».
«Сергій Лещенко критикуючи депутатів, називаючи тушками за вхід в БПП мав би вчинити гідно — вийти з президентської фракції і покаятися перед суспільством за голосування «за» Шокіна, а не чинити як маніпулятор-цинік — піаритися на відставці Шокіна (за якого голосував) та помагати Юлі Тимошенко та іншим популістам влаштувати перевибори в Раду, бо думає що очолить список партії Саакашвілі. А хто фінансує гастролі Саакашвілі? Не судіть, не будете судимими? Позафракційна», — написала у себе на сторінці у ФБ Ганна Гопко.
Скандал і поведінка частини молодих депутатів має свої причини. Ще під час Євромайдану, а потім і перед самими парламентськими виборами, «День» закликав тодішніх активістів об’єднатися і створити власну політичну силу (з цього приводу нами було проведено чотири круглих столів), щоб не розчинятися в старих проектах. Однак сталося саме останнє. Як наслідок, сьогодні ми спостерігаємо, що якість молодого середовища часто не відрізняється від старих практик в українському політикумі. Проте це не свідчить, що альтернатива знищена — навіть якщо вона сьогодні представлена кількома народними депутатами чи позапарламентськими активістами, їх слід підтримувати.
