Щоби розбудувати сучасне та потужне військо, яке відповідає тим загрозам і викликам, які нині постали перед Україною, потрібен неабиякий ресурс. І йдеться не лише про ресурс політичної волі, гігантський обсяг необхідного фінансування, оновлення нормативно-правової та матеріально-технічної баз чи нову ідеологію. Доводиться констатувати, що теперішньому керівництву оборонного відомства випала важка і прогнозовано не завжди вдячна місія виправлення помилок, а деінде — і відвертих зловживань та недалекоглядності декотрих своїх попередників. Особливо яскраво це проявляється в царині, яка на перший погляд не надто впливає на боєготовність війська — землях оборони. Але якщо розібратися прискіпливіше, то з’ясовується, що ціною колишньої безгосподарності, яку зараз дехто навіть аргументовано виправдовує (мовляв, на той час настільки масштабний нерухомий ресурс для ЗСУ не був потрібен), стала втрата потенціалу. Щойно виникла потреба створювати нові військові частини, відновлювати проекти з будівництва житла для служивих, споруджувати арсенали, осучаснювати полігони, як виявилося, що суттєва частина земель оборони та військової нерухомості віддрейфувала до комерційної сфери та інших, далеких від питань оборони галузей. Почавши відбиття російської агресії, Міноборони одразу взялося і за відвоювання свого нерухомого ресурсу.
Про проблеми й успіхи в боротьбі за правове повернення земель оборони та різноманітних об’єктів військового призначення днями розповідали відповідальні за цей процес посадовці.
ВІЙСЬКОВІ НАВЧИЛИСЯ УСПІШНО ВОЮВАТИ І В СУДАХ
Як зауважив заступник начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України полковник Валентин ГРИНЬ, фактично деградація і зменшення нерухомого ресурсу оборонної сфери тривали до початку російської агресії. Щороку військо скорочувалося, а військові містечка поступово вивільнялися з-під юрисдикції МОУ. Загалом станом на початок 2014 року було вивільнено й не планувалося до подальшого використання понад 420 військових містечок, а це 7,5 тис. будівель і споруд, розташованих на ділянках загальною площею 36 тис. гектарів. Користуючись браком належного контролю, хронічним недофінансуванням та відсутністю охорони, місцеві органи влади ухвалювали неправомірні рішення, які призводили до вилучення земель оборони та військової нерухомості. Згаданий «дрейф» почасти відбувався й відповідно до ухвал судів. Обидва способи — напрочуд дієві, оскільки на той час оборонне відомство не чинило системного правового спротиву. Справа доходила до того, що частина таких рішень набувала чинності навіть без згоди МОУ. Найнахабніші ділки в личині юридичної чи фізичної особи взагалі практикували самозахоплення і самоуправство щодо оборонних «латифундій».
Злам у такій катастрофічній практиці настав чотири роки тому з відомих українцям причин. А вже з 2015-го діяльність Міноборони з повернення власного нерухомого ресурсу почала приносити перші суттєві плоди. Упродовж 2015—2017 рр. до сфери управління відомства вдалося повернути 10,5 тис. гектарів земель. А поточний рік, схоже, взагалі обіцяє бути в цій темі рекордним завдяки активізації ресурсного «реверсу». Від початку 2018-го і досі МОУ спромоглося повернути приблизно 25 тис. га незаконно відчуженої оборонної території (варто вказати, що станом на початок року обліковувалося майже 50 тис. га земель оборони, самовільно захоплених у різний спосіб). Це результат якраз-таки системної судово-претензійної роботи відомства.
Передусім, ідеться про такі значні об’єкти, як авіаполігон у селі Поворськ на Волині, Тарутинський та Болградський загальновійськові полігони в Одеській області. Наприклад, останній використовувала комерційна структура для вирощування сільгосппродукції. Зрештою, Одеський апеляційний господарський суд визнав за Міністерством оборони право власності на землі полігону площею 48 га. Звісно, в цьому, як і практично в усіх інших подібних випадках, рішення суду ще замало. Аби воно було реально виконано, потрібно за цією справою приглядати і супроводжувати. Найбільшою помічницею в цьому завданні є військова прокуратура — саме вона вживає належні заходи для того, щоб рішення Феміди на користь Міноборони можна було не лише побачити на папері, а буквально використати у практичній площині.
Щодо «реверсу» нерухомого майна Валентин Гринь повідомив, що протягом 2015—2017 років до сфери управління МОУ повернуто 178 будівель і споруд. А за неповний 2018-й — 65. Найбільше у Дніпрі — 44, Харкові — 20 та один — у Кривому Розі. Посилити контроль за захистом інтересів війська покликана утверджена торік міністром оборони інструкція з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби. Важливо, що там визначено порядок дій командирів усіх ланок у разі самовільного захоплення нерухомого майна чи земельних ділянок.
Також важливо й те, що нині відбувається корегування та подальше наповнення започаткованої три роки тому в Міноборони бази даних нерухомого майна. А Стратегічний оборонний бюлетень визначає серед майбутніх завдань створення автоматизованих робочих місць керівників для підтримки ефективного управління нерухомим майном і мережею інфраструктури.
Інша проблема, яку розв’язують у ГоловКЕУ, — оформлення правовстановлюючих документів на військову нерухомість, що закриває шлюзи для багатьох зловживань, зокрема незаконного відчуження земель оборони. Уже виготовлено техпаспорти на майже 20 тис. будівель і споруд — а це майже 66% від загальної їх кількості. Також відомство має оформити правовстановлюючі документи й на земельні ділянки, закріплені на праві постійного користування за військовими частинами та установами. Натепер на обліку МОУ перебувають такі ділянки загальною площею понад 500 тис гектарів, зокрема на території тимчасово окупованого Криму. Правовстановлюючі документи виготовлені майже на 70% ділянок.
ДО «ВЗЯТТЯ» ТАРУТИНСЬКОГО ПОЛІГОНУ ЗАЛИШИЛОСЯ «ПРОЙТИ» 600 ГЕКТАРІВ
Юридична служба Міноборони завдяки участі в буквально тисячах судових процесів, які стосуються процедури повернення земель та військового майна, тепер має доволі успішний досвід у судово-претензійній роботі. Т.в.о. очільника Північного територіального юридичного управління підполковник юстиції Володимир ЦИЦЮРА зауважує, що кількість подібних судових справ за останні чотири роки зросла більш ніж удвічі. Так, 2015-го їх загалом розглянули понад 2,1 тисячі. А лише за перше півріччя 2018-го — майже 6,6 тисячі. Значна частина з них стосується спорів із повернення земель оборони. До цієї роботи навіть залучають юридичні служби органів військового управління Збройних сил. І результат не забарився: якщо говорити про реально виконані рішення судів (не плутати з формальною кількістю ухвал щодо повернення земель, яких більше), то від початку цього року фактично повернуто 2,5 тис. га земель оборони. Основна проблема полягає в тому, що підприємства та організації, яких зобов’язують чесно віддати чуже, не дуже поспішають з тим, вишукуючи обґрунтування до відтермінування чи затягування невигідного для них процесу, у тім числі й через судову тяганину. Це певний мінор, проте Міноборони методично пункт за пунктом добивається реального виконання позитивних для себе рішень у земельних спорах. Так, наразі залишилося «відлучити» у комерсантів ділянку в 600 га, щоби Тарутинський полігон повністю відновив свої спроможності. У цьому питанні триває позивна робота щодо двох підприємств, які свідомо затягують провадження. Коли процес завершиться, тоді можна буде говорити про повне володіння МОУ територією полігону й оформлювати право власності на нього. Останнім здобутком боротьби за цей полігон стало виконання райвідділом державної виконавчої служби рішення суду в справі за позовом заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону до Тарутинської РДА та СФГ «Колос». Договір оренди землі визнано недійсним, і 180 га вартістю майже в п’ять млн гривень витребували на користь оборонного відомства.
Про проблему оформлення земель державними підприємствами зі сфери управління МОУ (їх усього 97) говорить начальник Головного управління майна та ресурсів Міноборони полковник Олександр БІКЧАНТАЄВ: «Ці підприємства розташовані на 440 земельних ділянках, але документи про право власності на них оформили лише 150. Адже це відбувається за рахунок ДП, а вони не завжди мають належні кошти, оскільки багато підприємств перебувають на стадії санації, ліквідації чи банкрутства. Зокрема, через доведення до такого стану недобросовісними керівниками минулих років. Ми з цим зараз намагаємося боротися. Зараз вивчається питання залучення бюджетних коштів через ГоловКЕУ для оформлення земель на підприємства, які фізично не можуть оплатити такі послуги. Жодного відчуження нерухомого майна не здійснено починаючи від 2014-го. Навпаки, за допомогою військових юристів ми його повертаємо. Наприклад, це група промислових приміщень Львівського ліспромкомбінату, яку через незаконну конкурсну операцію відчужила одна з компаній. Триває боротьба за готель в Ужгороді. Болючим залишається питання щодо земель колишнього Житомирського військового лісгоспу, переданих цивільній структурі. Якби, починаючи з 2014-го, ми не вели активну претензійно-позовну роботу, ці землі оборони фактично могли б бути втраченими».
