Міжнародні вшановування Михайла Сергійовича Горбачова відбулися в лондонському Альберт-холі. Там не лише відсвяткували вісімдесятиріччя видатного світового політика, а й вручили «горбачовську премію» людям, які змінили світ. Не всі вірили в успіх організаторів, і справді, в церемонії були спірні моменти, проте вільних місць в Альберт-холі не було. Церемонію вели Кевін Спейсі та Шерон Стоун. Коштів для двох благодійних фондів онкологічного спрямування зібрали багато, хоча поки не відомо, скільки саме.
Того дня в Лондоні був дощ, і тому червона доріжка виявилася зім’ятою. Невеликі зграйки VIP-гостей піднімалися на верхній поверх: у галереї над ложами, ніби на галерці над галеркою, проходив маленький прийом.
Михайла Горбачова посадили в самий кінець галерейки й відокремили від паломників оксамитовим канатом. Допуск до тіла регулювали Ксенія Горбачова та Ірина Вірганська. Якщо хтось із допущених зависав біля діда з визнаннями й подяками, його плескали по плечу, пояснюючи, що охочих засвідчити повагу дуже багато, он яка черга вишикувалася, треба й честь знати. На самому початку увагу пана Горбачова окупував головний редактор «Эха Москвы» Олексій Венедиктов, який пройшов за канат не лише з дружиною та співробітницею, а й з дітьми й відрекомендував Горбачову кожного.
Галерейкою фланували туди-сюди футболісти із сім’ями, політики й учасники гала-вечора. Настав час концерту, але VIP-гостей було неможливо вигнати з галерейки. Це в Англії все вчасно починається і вчасно закінчується, а в нас якщо вже пустили коріння у вечірку, то так і вростають. До гостей підходили ввічливі англійці-розпорядники, люб’язно просили всіх проходити на концерт, гості навіть ішли в напрямку сходів, але біля ліфта розверталися й поверталися назад у галерейку. Росіяни «конкретно зависли», й лише Ксенії Горбачовій удалося зігнати натовп у зал.
Ложі коштували по 100 000 фунтів. В одній з них сиділо все сімейство Гуцерієвих, в іншій — глава Євроазіатського конгресу Олександр Машкевич, далі — президент «Уралсибу» Микола Цвєтков, колишній президент «АвтоВАЗу» Борис Альошин, дружина українського олігарха Ріната Ахметова. Одну з лож займала сім’я японського мільярдера Сіо Івасакі. Мільярдер Леонард Блаватник не зміг відвідати таку неординарну подію, проте допоміг.
В іншому VIP-балкончику (звичайний VIP, а не very-VIP), по сусідству з ложею міністра культури Польщі угніздилася Олена Батуріна. Помітивши сусідський айфон, вона трохи сховалася за портьєрою. Поряд з нею сидів молодий красень, але, швидше за все, nothing personal. Сама ж ложа була казахською: чи то донька Назарбаєва Алія запросила Батуріну до себе, чи то Батуріна її.
«Людей з великої цифри» на вечері було чимало. До речі, кажуть, що буквально за два тижні до «Горбачов-гала» саме з огляду на це трапився конфуз. Аби підсилити event, організатори задумали посадити в ложу до Михайла Сергійовича Романа Абрамовича. Надіслали листа його правій руці Джону Манну, що Горбачов буде радий і щасливий його бачити. Пан Манн передав усе це Абрамовичу. І тут «дід» (так називають Михайла Сергійовича у вузькому колі), який був ні сном ні духом, усе зіпсував. Дав інтерв’ю, де сказав приблизно таке: «Мені соромно за таких, як Абрамович». Уранці пан Манн надіслав листа зі словами: «Just to double check» — він насправді так хоче бачити пана Абрамовича у себе?».
У партері помітили також колишнього скарбника ЮКОСу Андрія Леоновича. І це був мало не єдиний юкосівець на вечорі. [...]
Спочатку здалося, що Михайло Сергійович не готувався до виступу, вирішив сказати, що скажеться, але через надмірні почуття пустився хвилями своєї пам’яті. [...]
І все-таки виступ, як багато ювілейних промов Горбачова, був позначений образою. Здавалося, він знову виправдовується за перебудову, щось доводить невидимому опонентові. І я знову подумала: хто цей невидимка? Перед ким він весь час виправдовується? Схоже, покоління, яке не до кінця оцінило його Вчинок. Те саме «сліпе й буйне століття», яке над ним глумилося.
Другим зворушливим моментом церемонії став вихід «Скорпіонз» з гімном перебудови — «Вітром змін». «Ця людина дозволила в Росії рок-н-рол!» — вигукнула Шерон Стоун.
Ну, і третій найважливіший момент — це фінал промови Горбачова про його премію: «Люди, які змінюють світ — учені, політики, — ми всіх їх знаємо. А є ще економісти, фінансисти, інженери, чий внесок заслуговує на суспільне визнання й має велике етичне значення. Ми вшановуватимемо тих, хто змінив світ. Це дуже важка місія — змінювати світ. Його може змінити не тільки той, хто знаменитий: насправді змінювати світ може кожен».
Організатори наївно планували відтарабанити все мало не за дві години. Але після антракту Кевін Спейсі сказав: «Горбачов змінив світ, час церемонії теж змінився, а Шерон змінила прикид». Справді, промови лилися. І президент Ізраїлю Шимон Перес, і Лех Валенса лапідарними не були.
«Дорогий Михайло Сергійович, — почала свою промову Міла Йовович. — Для мене така честь і радість бути тут...» «Що в неї за акцент? Схоже, не англійський...» — здивувалися гості. «Хохляцький, — пояснили їм. — У неї мати з Києва».
Якщо ідея премії безперечна й сама організація вечора завдяки команді продюсера московського «Євробачення-2009» Леоніда Шляховера цілком гідна, то культурну програму багато критикували. Вечір Горбачова цього разу робив не його постійний партнер — олігарх Олександр Лебедєв, а берлінська команда — продюсер Леонід Шляховер і генеральний директор Дмитро Фельдман. Відомо, що це дуже впливова людина, яка взяла діяльну участь в організації вечора, наполягла на приході хору Турецького з номерами Let my people go і «Многая літа Михайлу». Хор Турецького чудовий, наприклад, на дні народження кого-небудь з Євроазіатського конгресу. Але інші заходи він перетворює на іменини тітки Хасі.[...]
Після завершення гала-вечора гості вирушили на афтерпаті до готелю Royal Garden. [...]
Головним питанням, яке дорогою на афтерпаті мучило «гостей у темі», було, чи «юзають» організатори Горбачова у своїх цілях, чи ні. Моя думка: про себе, звісно, не забувають, але «дід» — і я це бачила — був абсолютно щасливий. Йому бракувало заслуженого визнання. [...]
Шкода, що не прийшло чимало заявлених політиків. [...]
Остаточну думку про вечір можна буде скласти, коли опублікують фінансові зведення: громадськість прагне дізнатися, скільки все-таки пішло в MacMillan Cancer Support та Інститут дитячої гематології імені Раїси Горбачової. 17 квітня здається фінансовий баланс у податкові органи, і до січня наступного року податківці обіцяють порахувати. А звіт представлятиме лорд Белл.
А наступного дня після заходу Михайла Горбачова запросили на вечерю до палати лордів, і палата лордів зустрічала його стоячи.
