На цей раз йдеться не про розмови з голосами, схожими на голоси віцепрезидента США Джо Байдена і п’ятого президента України Петра Порошенка, а про телефонну розмову Петра Порошенка і… президента Росії Володимира Путіна, яка, за словами Деркача, відбулася 30 квітня 2015 року.
Це не могло не викликати реакційний був в соцмережах і ЗМІ, хоча про такі телефонні розмови між Порошенком і Путіним було відомо невдовзі після того, як вони відбувалися. Інша справа, коли про їхній зміст стало відомо не обмеженому колу осіб, а широкому загалу. Про що йдеться?
На записі чутно, як людина з голосом, схожим на голос Порошенка, говорить про те, що «проект миротворців у наших західних партнерів великого ентузіазму не викликає». Співрозмовник відповідає: «Нехай Лавров із Клімкіним це обговорюють».
Порошенко також начебто вітає співрозмовника зі святом 1 травня. «Дякую, з наступаючим. Раніше це називали День міжнародної солідарності трудящих, я не знаю, в Росії змінили цю назву?». «Та хрін його знає", - відповідає людина з голосом, схожим на голос Путіна. «Ми з вами люди трудящі, може, і до солідарності прийдемо», - говорить людина з голосом, схожим на голос Порошенка. «Офіційно воно називається свято весни і праці, от як…», - відповідає співрозмовник.
«Ви там як, справляєтеся зі всім?» - запитує він зі свого боку. «Справляюся. Дедалі легше, тому що вибудовується вже якась вертикаль. Але політичну стабілізацію в умовах економічних проблем, м'яко кажучи, вибудовувати непросто. Довгої черги з охочих на посаду українського президента не спостерігається». «Даремно ви так думаєте. Україна – цікава і красива країна», - говорить інший голос. «Я пишаюся тим, що в мене рейтинг підтримки й довіри не падає», - відповідає людина з голосом, схожим на голос Порошенка. «Ну і слава Богу. Це дуже важливо, щоб люди довіряли», - говорить його співрозмовник.
Насамкінець, голос, схожий на Порошенка, каже: «Жму руку», а голос, схожий на Путіна, відповідає: «Обнимаю!».
Не будемо детально зупинятися на фігурі людини, яка оприлюднює всі ці записи, хоча це має значення. «Прикро, бо їх оприлюднив саме Деркач. З його минулим КДБ-СБУ, це в рази зменшує вплив для суспільства такого викриття. Він не та кандидатура, на яку хочеться посилатися», - пише в ФБ Олесь Доній.
І ще з приводу Деркача. «У мене нема питань щодо змістів розмов Путіна та Порошенка, - пише Марина Данилюк-Ярмолаєва. - Але Деркача Петро Олексійович знає давно. Дуже давно. І сильного опору прямому агенту впливу я не бачила. Тому ця особа періодично викладає якісь плівки на Порошенка. Може, просто не варто дружити з ворогами і інколи сміятися з їх анекдотів. Ця дружба потім дуже сильно вилазить боком. І тим, хто любить дружить із усіма підряд. І в світових масштабах теж».
Останнє – також дуже важливо, бо Україна знову буде на світових новинах як постачальник скандалів… Частина експертів вказують на те, що історія з «плівками Деркача» – це багатоходова гра, в якій замішані інтереси окремих кланів в України і Кремля, які таким чином намагаються допомогти чинному американському президентові Дональду Трампу переобратися на другий термін, відповідно граючи проти кандидата від демократів Джо Байдена.
А тепер по суті розмови, якщо припустити її достовірність. Чи міг президент України говорити з керівником країни, яка веде війну проти твоєї держави, захоплюючи території і вбиваючи людей? Міг – питання про що і яка політика проводилася всередині країни.
«Проблема у тому, що, приязно розмовляючи з Путіним, одночасно Порошенко спускав своїх медіа-собак на усіх свої противників, оголошуючи ворогами України усіх, хто критикував президента, - пише Ігор Луценко. - Проблема не у приязних жартах з Путіним, проблема в тому, що негідникам та блюдолизам у вишиванках було комфортно біля президентських ніг, а справжнім людям, котрі жертовно боролися з путінською агресією, належного місця в Україні практично не знаходилося. Ось у цьому подвійні стандарти Порошенка, а не у телефонних діалогах».
Насправді, в цій історії багато аспектів. І ми про все це багато разів писали, але всі робили вигляд, що не бачать альтернатив... Наприклад, чому в парламент привели того ж Святослава Вакарчука.., а не пропустили Ганну Гопко?.. Як казав колись «папа» Кучма: у владі і опозиції – мої люди... Не дійшло.
