Запланована адміністративна реформа передбачає суттєву зміну адміністративно-територіального устрою України вже в цьому році. Віце-прем’єром з питань адміністративної реформи Романом Безсмертним розроблено дві концепції.
За однією з них в Україні буде лише вісім регіонів (країв), у які увійдуть від 250-ти до 500 районів і 4000 громад. Це трирівнева модель. За нею, наприклад, до Подільського краю увійдуть колишні Вінницька, Хмельницька і Тернопільська області з єдиним центром у м. Вінниці. У Західний регіон з центром у м. Львові увійдуть аж шість областей. І за таким же принципом створюються ще шість регіонів.
Але ж скажіть, чи багато спільного між жителями Вінниці і Тернопільської області? Це ж інша історична модель розвитку, інша культура й менталітет. А як можна звести до рівня райцентрів такі самобутні економічні й культурні центри Західної України як Рівне, Луцьк, Ужгород, Чернівці та Івано-Франківськ!
Створення Західного, Східного, Південного регіонів та Слобожанщини — це не що інше як створення адміністративно-територіальної основи для сепаратизму, перші прояви якого ми вже побачили під час минулорічних виборів. Враховуючи історичні особливості становлення української державності, поява на мапі України таких специфічних країв є абсолютно неприпустимою.
Друга запропонована суспільству модель більше відповідає поставленим завданням, хоч і має суттєві недоліки, але в удосконаленому вигляді може бути прийнята. Це так звана дворівнева модель, яка передбачає створення 70-ти регіонів і 5000 громад. Це територіальний устрій, який базується на сільській громаді з населенням не менш ніж 5 тисяч осіб, на регіоні з населенням близько 750 тисяч осіб. У цьому варіанті значно зменшується кількість районів, відповідно — й райдержадміністрацій, є можливість укрупнення центрів послуг для населення, підвищення якості його обслуговування. Ця модель виокремлює центри урбанізації в Україні, переводить процес урбанізації з хаотичного в керований.
Та дворівнева модель суперечить сама собі, бо вона одночасно зводить абсолютно всі обласні центри, в тому числі такі гіганти, як Одеса, Дніпропетровськ, Харків, Суми, до рівня райцентрів. При цьому в кілька разів зменшується економічна та територіальна база розвитку всіх обласних центрів, що штучно загальмує розвиток цих міст. Це суперечить світовій тенденції укрупнення міст і є неприйнятним.
Тому пропоную на цю дворівневу систему з 70-ти регіонів накласти існуючу сітку всіх областей. Скажімо, у Хмельницькій області тоді буде лише три регіони: Хмельницький, Кам’янець-Подільський та Шепетівський, що безумовно дасть додатковий поштовх для розвитку двох останніх міст і одночасно не буде гальмуватись розвиток обласного центру.
Крім того, було б раціональним з економічного й управлінського погляду дещо збільшити кількість областей в Україні — до 33—35. Замість штучних утворень треба надати статус обласного центру містам, які вже давно переросли статус райцентрів. Це передусім такі міста, як Кривий Ріг, Кременчук, Маріуполь, Ялта, Феодосія, Євпаторія, Мелітополь та Дрогобич. Це дасть цим містам можливість розвиватись динамічніше й самим вирішувати свої проблеми. При цьому значно зменшиться кількість райдержадміністрацій, вони будуть замінені виборними органами (ради та виконкоми).
