Відгук на статтю Юрія КОШКОВСЬКОГО «Миколаїв — місто спортивне» («День» № 47-48 від 18 березня 2016 року)
Напевно, немає жодної людини на теренах колишнього Радянського Союзу, яка хоча б один раз у житті не побувала в Одесі. Або хоча б не мріяла там побувати. Від Одеси до Миколаєва 130 кілометрів і дві години їзди міжміським автобусом, але людей, які побували в Миколаєві, значно менше. Питання: «Чому?» залишу поки без відповіді. Краще, налаштувавши ліру (кобзу, бандуру) і загнуздавши Пегаса, неквапом розповім про це славетне місце.
Місто розташоване при злитті двох річок. Південний Буг бере свій початок з болотистих країв між Волинським й Подільським узвишшями і впадає в Чорне море неподалік від величного Дніпра, утворюючи Дніпро-Бузький лиман. Річка Інгул менша, та й глибину має невелику, максимум півтора метра. Інгул — річка прісноводна. Якщо у спеку, а вона в Миколаєві може підняти стовпчики термометрів до +35-38 градусів, викупатися в Інгулі, на десять хвилин про спеку можна забути. Вода настільки прісна, що чудово освіжає. У районі Миколаєва Інгул робить такі різкі повороти-розвороти, що кілька разів русло річки розвертається на 180 градусів. Місце впадіння Інгулу у Південний Буг міститься в Миколаєві, й у багатьох езотерично-містично налаштованих городян вважається сакральним «місцем сили». Щодо збільшення сили не знаю, але місце гарне. Інгул, мабуть втомившись від крутих поворотів, майже рівно впадає у Південний Буг, який, навпаки, у цьому місці круто повертає праворуч. Правий берег пологий і піщаний, з безліччю розкидистих верб, під якими пляжники у літню спеку ховаються від пекучого сонця. Лівий берег крутий і кам’янистий. У цьому місці стоїть знаменита Миколаївська в’язниця, з якої за весь час її існування змогли втекти всього кілька в’язнів.
Якщо продовжувати йти кам’янистим лівим берегом Південного Бугу, то хвилин через двадцять можна вийти до Варварівського мосту, зведеного 1964 року. На ті часи міст був унікальним. Деякі прийоми спорудження моста були застосовані вперше в історії мостобудування в СРСР. За Варварівським мостом стоїть річковий вокзал. Років тридцять тому вокзал був дуже жвавим. Люди користувалися катерами, що ходили у різних напрямках. Зараз річковий флот переживає не найкращі часи, і вокзал стоїть порожній, ставши чудовим притулком для рибалок.
Продовжуючи рух, наполегливий подорожній потрапить до Миколаївського яхт-клубу. На території України це найстаріший яхт-клуб, відкритий далекого 1889 року. Упродовж 125 років миколаївські яхтсмени вигравали різні престижні змагання й навіть навколо світу на яхті обійшли.
Наостанок випивши гіркуватої води з джерела, викопаного Олександром Суворовим 1789 року, ми покинемо яхт-клуб, піднявшись сходами, та вийдемо до красеня-стадіону «Суднобудівник». Його відкрили 1965 року товариським матчем між миколаївським «Суднобудівником» і ЦСКА. Очевидці говорять, що матч удався на славу, хоча й закінчився нульовою нічиєю. Миколаївці грають у футбол з 1908 року, але великих успіхів на цьому терені, на жаль, ніколи не досягали.
Спекотного літа можна сховатися в прохолодній тиші обласного краєзнавчого музею, розташованого у Старофлотських казармах на вулиці Адміральській. Музей перебрався на нове місце порівняно недавно, тому оснащений за останнім словом техніки сучасними мультимедійними засобами. Датою заснування музею вважають 1803 рік. Тоді в місті був відкритий кабінет рідкостей, куди збирали предмети, знайдені при розкопках у Ольвії. Ці розкопки за ініціативою першого громадянина Миколаєва Михайла Фалєєва почалися 1792 року. Вели їх не професійні археологи, а звичайні матроси.
За тривалий час у запасниках краєзнавчого музею назбиралася чудова колекція не лише археологічних знахідок, а й різні чучела тварин і птахів, що мешкають у Миколаївської області. Є велика колекція мінералів, мальовничо розміщених серед зразків степової рослинності.
Другий день знайомства з містом обов’язково треба присвятити відвідинам зоопарку, який по праву багато років вважається одним з найкращих зоопарків Європи. Його історія починається 1901 року. Усі роки існування постійно знаходилися ентузіасти, які, не шкодуючи сил і коштів розвивали зоопарк. Зараз колекція нараховує близько 500 видів тварин, з яких 220 занесені до Червоної книги. У зоопарку розбиті шикарні клумби, на яких постійно ростуть квіти, посаджено багато екзотичних дерев. У Миколаєві є ще багато місць, які може відвідати активний турист. Аби було бажання.
