Доброго дня! Я дуже добре знайомий з вашою газетою. Ви пропонуєте цікаві теми для розгляду. З усього інформаційного простору надходить багато бруду, абсолютно непотрібного для розуму. Загалом люди звикли читати те, що їм дають. Реклама знайомить нас із продукцією, книжка — з історією персонажа, репортаж — з інтерпретацією подій (останнім часом не дуже приємних), телепередача — з іще одним «українським суперменом», фільм — з долею двох закоханих людей... Саме проблема свободи людини від надлишку інформації потребує докорінного розгляду.
Сьогоднішній стан країни відображає невизначеність народу щодо отримання якісної, корисної інформації. Просто частіше ми почали читати не яскраві твори великих класиків, а журнали світського життя і дивитися розважальні шоу (типу «Фабрика зірок», інші реаліті-шоу), що за рівнем інтелекту не перевищують славнозвісних «Телепузиків». Свобода вибору людей сягнула небачених висот. Ми читаємо абсолютно все, що потрапляє під руку. Але, на жаль, під руку потрапляє лише information trash — з тої причини, що його створення не потребує великих зусиль. І більшість, коли сидить собі вдома, починає перебирати в голові все, що було прочитано за день, і створює ілюзію грамотності. Таких людей охоплює неймовірна гордість за себе. Звісно — я ж прочитав стільки сторінок того пізнавального журналу! Значить, я став розумнішим! А якщо спитати такого, про що йшлося на тих сторінках? Яка тема тієї чи іншої статті? Проблема в тому, що ми забули про зміст. Пам’ятаємо лише кількість сторінок. Зрештою, прочитане чи побачене має продукувати емоції. Рятуючись від «холодної» інформації, треба звертатися до «відьом з продажу мрій», бо ніщо інше так не надихає людину, як мрія. Споконвіку ми жадали хліба й видовищ. Тому для виправлення становища державі необхідні емоції.
Добре, коли знаєш, як і чим їх викликати...
