Хотілося б вірити, що звичайнісінький луганський міліціонер лише за покликом сумління намагався поводитися із знахабнілим народним депутатом, як з пересічним порушником правил дорожнього руху. Але серце й досвід підказують, що скоріш за все бешкет на дорозі був спровокований через олігархічно-депутатські розбирання або через те, що депутат Ландік в чомусь відхилився від лінії партії, за що його було покарано «по височайшему повєлєнію».
Хоч як українці не полюбляють ментів, але відгуки населення на конфлікт між МВС і Володимиром Ландіком виявили, що народних депутатів люди ненавидять незрівнянно більше ніж дорожніх інспекторів. Розтлінність цих двох інституцій приблизно однакова, але якщо стражі порядку намагаються залагоджувати свої дільця тишком-нишком, то слуги народу не соромляться демонструвати суверену депутатську вседозволеність.
Пан Ландік, впевнений у безкарності, мчав вулицею з неприпустимою швидкістю, не стидаючись електорату і ризикуючи передавити своїх виборців. Дорожнього інспектора, який насмілився зупинити депутатське авто, нардеп (за заявами МВС) наказав побити. За версією Ландіка інспектор, нібито, сам собі наніс травми. Чи є в діях народного депутата України хоч крапля моралі?
Якби у Верховній Раді була лише одна особа, позбавлена совісті!
Багато нардепів вважають нормальним встановлення надвисокого пенсійного забезпечення для себе, міністрів, суддів і прокурорів. Коли виникла загроза обмеження їхніх пенсій, знайшлося аж 50 народних обранців, що звернулися з протестом до Конституційного Суду, який не забарився підтримати депутатську 50-ку, пославшись на неіснуюче в жодній конституції право на недоторканість непристойно великих пенсійних виплат.
Рівень моральності цього конституційного рішення, ухваленого суддями на користь себе коханих, ще нижчий від рівня інших сумнівних рішень цього найвищого арбітражу України — про третій президентський строк для Кучми та про повернення старої конституції для Януковича.
Якби решта 400 депутатів серйозно бажали обмежити величезні пенсії, вони могли б (всупереч Конституційному Суду і ганебній 50-ці) проголосувати зміни до конституції щодо скорочення великих пенсій так швидко, як це було зроблено, коли депутатам знадобилося на рік збільшити свої повноваження.
Замість цього народні обранці намагаються переконувати журналістів у тім, що високі пенсії немає особливого сенсу зменшувати, бо досягнута на цьому економія дозволить підвищити виплати решті пенсіонерів всього на кілька копійок.
Нашій еліті не в тямки, що справа не в економії і копійках, а в неморальності і несправедливості законів.
Депутати козенятками скачуть по сесійній залі, голосуючи за соратників, які прогулюють засідання. Вони порушують Конституцію! Це бачать усі, не помічає лише прокуратура. Коли один вінничанин поклав на брошуру «Конституції України» статуетку оголеного чоловіка з гіпертрофованою чоловічою гідністю, правоохоронні органи одразу розпочали проти нього справу про паплюження державної символіки. В той же час депутати здійснюють її групове згвалтування. А прокуратура мовчить. Рука руку миє. Депутати їм захмарну пенсію — прокурори депутатам безкарність.
Олександр Єфремов, ватажок найбільшої фракції, анітрохи не вагаючись, заявляє, що нардепи й надалі порушуватимуть Конституцію, голосуючи одне за одного, бо більшість з них не бажає ходити на роботу. Де тут мораль?
За законами лад в сесійній залі повинен наводити Голова Верховної Ради. Чого вже простіше — посади у скляній будці на вході в Раду табельницю, яка вранці видаватиме кожному депутатові його картку для голосування і не випускатиме депутата з будинку, поки він не здасть картки назад. Але трон спікера зараз посів Володимир Михайлович — «властітєль слабий і лукавий», який то робить вигляд, що не помічає порушень Конституції, то погрожує запровадити сенсорну кнопку на пульті для голосування, то дає задній хід.
Кажуть, що народ має над собою таку владу, яким він є сам.
Колись Сан Санич Мороз перебіг зі своєю фракцією в табір супротивника, отримавши за це пост спікера. Він дуже дохідливо пояснив масам необхідність і користь цього маневру. Але маси угледіли в маневрі звичайну зраду, і наступного разу ані Мороз, ані його партія до парламенту не потрапили. Народ також не дозволив Кучмі балотуватися на третій термін.
Це дає надію, що моральність українців трохи вища за моральність їхньої влади.
Подивимось, чи з’являться в наступній Раді панове Ландік, Литвин, Єфремов та ганебна 50-ка?
