Варварство триває. Сьогодні в загулі абрамовичі, березовські, жириновські та зюганови, котрі примкнули до них.
Про деталі організації цієї війни, про бомбардування Чечні, про захоплення частини її території задовго до подій у Дагестані весь минулий липень писали практично всі центральні російські газети, в тому числі «Коммерсантъ» (2, 6, 17 липня), «Литературная газета» (14—20 липня), «Комсомольская правда» (22, 31 липня) та інші. Цю інформацію ніхто не опротестував!
Вступ чеченців у прикордонні села Дагестану — не агресія, а відповідь на агресію з боку Дагестану. Відомо, хто обстрілював Білий дім у Москві. Відомо, що у війні 1994—96 років у Чечні висаджено в повітря тисячі будинків. Відомо, що у відповідь чеченці не висаджували будинків у Росії. Відомо, хто в 1999- му та 2000-му висаджує у повітря будинки в Чечні. Відомо, хто жартував із вибухами будинків у Рязані. Відомо, що в порушення принципу презумпції невинності Сталін і його камарилья занапастили мільйони людей. Відомо, що в порушення цього принципу Путін і його камарилья звинуватили у вибуху російських будинків чеченців. Відомо, що цим злочинним звинуваченням «виправдовуються» всі злочини нової війни проти чеченського народу.
У Чечні російські солдати воюють і гинуть за владу тих, хто пограбував їх та їхніх батьків, воюють проти тих, хто не згоден жити під владою грабіжників. За обіцяні тисячу доларів на місяць вони співають стару пісню на новий лад: «Артиллеристы! Путин дал приказ! Артиллеристы! Зовет «отчизна» нас — из многих тысяч батарей за слезы ихних матерей, по ихней Родине — Огонь! Огонь!..»
Війна, «соколи» якої «злітають орлами», а приземлюючись, ховають личко, як Гюльчатай. Війна, сурмачі якої в ликах доренків, здановичів, леонтьєвих, манілових, невзорових, проханових, сванідзе, чикіних і шереметів із палаючим поглядом видувають мідь про те, що «ворог намагається по-злодійськи обстрілювати наші літаки, котрі мирно скидають бомби на його міста». Війна, в якій «демократ» Черномирдін «точечно» відключає газ, а «реформатор» Чубайс «точечно» відключає світло, в якій «комуніст» Зюганов виступає, словами Леніна, в ролі «великороса-шовініста», в ролі «істинно російського держиморди», є агонія брехні, жорстокості та безумств дволиких лицедіїв, які жадібним натовпом метушаться біля трону.
Кремлівські варвари та їхні лакеї офіційно, своїми діями, визнали Андрія Бабицького своїм ворогом, і це найвище свідчення його професійної та людської гідності.
Життя Андрія в їхніх руках...
