Ярослава ДЕКАЛЮК, співачка, поетеса, просвітянка, засновниця та очільниця театру пісні «Оберіг»:
— Тиждень минув під знаком ... Закарпаття. Їздила невеличкими селами. Вразило те, що люди там, де я побувала, розділились навпіл: частина прагне українського слова й пісні, інша — говорить здебільшого угорською і певна, що в Угорщині їм з родинами жилося би краще. Полярність поглядів, думок, мов... Таким є Закарпаття нині. І це не може не непокоїти мене як українку й просвітянку. Нам варто акумулювати всі зусилля для того, аби достукатись до їхніх душ і сердець. Тішить, що, приміром, в Ярку й Виноградово є істинні патріоти, які крупинка за крупинкою відроджують історичну пам’ять, черпають натхнення з глибин народної творчості. Вони, особливо зараз, потребують української пісні, ближчого знайомства зі звитягами УПА, котра також діяла на їхній території, глибшого пізнання історії.
Дуже радію тому, що від 16-го липня української мови в Україні стане ще більше. І нехай дехто це вважає лагідною українізацією, головне — результат. А він буде, бо сучасна молодь слухатиме, дивитиметься, читатиме, спілкуватиметься, творитиме, молитиметься, пізнаватиме світ рідною, українською. Вона виросте іншою і відкрито ідентифікуватиме себе, популяризуючи, розвиваючи все українське, вважаючи солов’їну модною.
Щодо мінусів — ціни! Зима спитає, де літо й осінь були. Належу до тих ґаздинь, які обожнюють консервувати і то за власними рецептами. Добре нині тим, в кого є село, дача, городець чи бодай маленька грядочка. Щасливі люди: хоч наробляться, але результатом взимку й навесні ласуватимуть. Набагато гірше тим, хто змушений усе купувати. Із нашими пенсіями й зарплатами, хіба комуналку, й то не всю, заплатити та раз-два на ринок сходити. Ціни кусаються й догори скачуть, мов пси скажені. Сезон чи не сезон. Консервація — золотою видається. Країна поділились на багатих і бідних. Була би моя воля, я б оті верхи з низами місцями поміняла. Бодай на день-два. Ідея не нова, та й більшість тих, хто при владі, також колись були простими людьми, і про наші клопоти знають, але щойно видряпались до гори, забули хто вони й звідки. Амнезія. І перетворюються вони поволі на тих, кого їхні діди й батьки на кухнях проклинали, визбируючи копійки на буханець хліба. І стають часто навіть жорстокішими й глухішими від них. Щось, певне, пропускаємо ми у вихованні нації.
Iрина МАЦКО, письменниця, член НСПУ, засновниця і керівниця креативної студії «Iриска», членкиня ради правління Тернопільського міського об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка:
— Несподівано для самої себе увійшла в ТОП-100 жінок України. Досі під враженням від церемонії нагородження й знайомства з цікавими, мудрими, талановитими, багатогранними українками, якими захоплюється світ. Люблю мандрувати й дуже радію тому, що відновились фестивалі, творчі зустрічі. Коронавірус навчив нас цінувати, здавалось би, прості речі: живе спілкування й рух. Радію народженню свого «Нотатника мандрівниці. Подорож моєї валізи», в якій корисні поради для всіх, хто обожнює подорожі. Писала його з власного досвіду, тому кожен рядок — випробуваний на собі.
Приємно, що українські слово й мову почали більше цінувати. Працюючи в книговидавництві, помітила: зріс попит на патріотичну, мотиваційну й терапевтичну літературу. Отже, нація дорослішає, самовдосконалюється, міцніє духовно.
Оксана ШЛЮСАР, директорка з розвитку ГО «ТМЖК «Відродження нації»:
— Цього тижня взяла участь в супервізії, що відбулася в Коблево на Одещині. Ми мали чудовий тренінг від психотерапевта Євгенії Дубровської. Говорили про те, як перебувати в реальності і що допомагає цьому. Дуже гарно розвиднилося в тому плані, як бути щасливим в сучасній ситуації, як вибирати саме ту реальність, що тобі важлива, перебувати в ній сьогодні, тут і зараз та думати про майбутнє. Цікаво, що плани на завтра треба таки будувати завтра вранці. Тобто плани на сьогодні будуються вранці, а не ввечері обдумувати їх на наступний день. Оскільки тоді день буде незавершеним. Ти його береш із собою в завтра. Дружба із собою, прийняття себе і повага до себе дозволяє бачити світ в інших фарбах — райдужних, чистих, які гармонійно поєднуються. На тренінгу були представниці усіх коаліцій громадських організацій, які працюють в напрямку протидії торгівлі людьми і за підтримки Міжнародної організації з міграції такі супервізії відбуваються періодично щороку. Також наша громадська організація «ТМЖК «Відродження нації» готується до Всесвітнього дня боротьби з торгівлею людьми, яке відзначаємо 30-го липня. Плануємо круглі столи в громадах з протидії домашньому насильству.
Що стосується мене особисто, то моя донька є учасницею вступної кампанії. Виш ми вже обрали, чекаємо завершення і оголошення результатів, перебуваємо в передчутті того, чи потрапимо на державну форму навчання. Ну, і насолоджуємося гарними літніми днями.
