Із задоволенням читаю матеріали по історії України, релігії. ...Оскільки я вже років 30 маю «історичне» хобі й багато читав, то хотів би відзначити високий рівень матеріалів «Дня». Системністю та якістю вони, зазвичай, переважають статті аналогічної тематики інших видань... Ваші автори, як правило, вчені. «День» читаю з початку заснування видання. Стрілка політичних симпатій редакції якщо і хиталася, то амплітуда була невеликою. Але патріотизм, зваженість, бажання формувати історичну свідомість читачів — постійна риса газети.
Щодо статті Станіслава Кульчицького «Імперія та ми» — хороший матеріал для енциклопедії. Розіслав по e mail своїм знайомим.
Ще ж є і продовження. Мій двоюрідний дід Севастіянів Федір, 1886 року народження, із селян (с. Кутківці, Чемеровецького району на Хмельниччині), вчитель, брав участь у визвольних змаганнях в часи Директорії. Після революції більшовики його не зачіпали.
Але в 1938 році був розстріляний. У картотеках МВС відповідна картка є. Він був дуже порядною і тямущою людиною. До речі, Синод у 1910 році нагородив його Біблію за «рвеніє» у вихованні дітей. Вона в мене зберігається.
Не так давно був у Кутківцях і на цвинтарі бачив пам’ятник жертвам політичних репресій 1937—1938 років. На ньому є прізвище мого двоюрідного діда. Влада все ж таки встигла дещо зробити. Здається, видана навіть книга пам’яті. Пізніше наше прізвище було русифіковане.
Рідний мій дід, селянин, був Петро Севастьянів, після Першої світової — Севастьянов. Я не комплексую, бо серед українських патріотів були Драгоманов, Сумцов, Донцов, Костомаров та інші. Прізвище не визначає етнічної свідомості.
