Щодня спостерігаючи, як ціни на бензин підвищуються на п’ять копійок за літр на добу, згадую ті часи, коли пальне на АЗС завозили бензовозними нормами, а зараз, напевно, завозять у каністрах, тому кожна наступна каністра дорожча від попередньої на одну гривню. А наш уряд усім нам розказує, що підстав для підвищення цін немає, бензину достатньо і він, якщо буде потрібно, може прийняти ой які жорсткі заходи для стабілізації ціни на бензин.
Представники «найнеприбутковішого» бізнесу, які, за їхнiми ж словами, працюють на мінімумі рентабельності, заспокоюють уряд, що заходів ніяких вживати не треба — мовляв, обдеремо українського селянина під час жнив і потім у третьому кварталі знову ціни стабілізуємо.
Не розуміє наш уряд, що в таких випадках вирішити проблему ціни на пальне можна жорстко, вмить і без наркозу. А може і розуміє, та на рішучі заходи просто не здатен, і його більше хвилює проблема, як всидіти в кріслі, аніж проблема, як допомогти селянинові, потерпілому від погодних умов, зібрати урожай.
Розуміють наші представники «паливно-мастильного» бізнесу, що в умовах, коли уряд на рішучі заходи не йде, можна поводитися як відомий персонаж байки — «а Васька слушает да ест». Але вони не розуміють, що знімати останню сорочку з селянина, який виростив хліб для доброго бутерброда з ікрою представникам «неприбуткового» бізнесу, — це великий гріх, і наслідки можуть бути набагато серйозніші, ніж гнів уряду.
«А ми знаємо, що справді є суд Божий на тих, що роблять такі справи. Який віддасть кожному по справах його...» (із Послання до римлян святого Апостола Павла, глава 2).
