Шановні журналісти!
Хочеться подякувати вам за те, що сієте світом насіння доброти, яке, проростаючи, дає нове насіння. Приємно відчувати ваше доброзичливе ставлення до долі України. Дуже важлива професія в перехідний період. Без засобів масової інформації в державі темно і глухо — вони очі, вуха й голос держави. Надихнути народ на оптимізм і віру: що може бути важливішим у наш час? Хочеться переконливо попросити журналістів більше подавати статистики в динаміці її розвитку. Не треба її приховувати і спотворювати, як було раніше. Вона буде стимулювати наше мислення. І дасть Бог, колись політики таки зрозуміють, що багатьох істин не існує, — що істина завжди одна, і швидше візьмуться спільно, а не нарізно, шукати істину. Проголосувавши на референдумі за незалежність України, ми тим самим взяли на себе відповідальність за її долю. Про це ніколи не треба забувати, бо ніколи нам не буде виправдання за негативний результат. Незалежність — це не самоціль, а лише складова частина людського щастя. Решту, чого не вистачає, ще доведеться створити. При нестатках треба працювати, не покладаючи рук, а в нас штучно створене безробіття. Абсурд. Коли немає стратегії, то неможливо визначити, якою має бути тактика. І, як сказав Л. Кравчук: «Маємо те, що маємо».
№239 11.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
