Наближаються символічні сто днів, як в Україні діють новий Президент і новий уряд. Природно, що соціальні очікування, обумовлені радикальною зміною влади, залишаються надзвичайно високими. Проте ясно, що дії нової влади не можуть однаково сприйматись суспільством, розколотим навпіл нещодавніми президентськими виборами. Прихильники входження України в європейський цивілізаційний світ із задоволенням відзначають, як цей світ сприймає обличчя нової української влади. Однак саме з питання входження України в Європейський Союз та НАТО готується дати бій опозиція на парламентських виборах 2006 року. Європейський напрям розвитку не є справою тільки Президента та його команди, це єдина можливість для України подолати відставання від передових країн світу, не залишитись на узбіччі історичного процесу. На жаль, ця тема ще не набула переконливості в засобах масової інформації.
Внутрішня політика є продовженням політики зовнішньої. Зрозуміло, що планування системних дій уряду неможливе без першочергових заходів з подолання контрабанди та корупції, без приборкання тих, хто злочинним шляхом зосередив у своїх руках контроль над державною власністю. Без сумніву, дії уряду в цьому напрямку знаходять розуміння та підтримку більшості населення. Проте наметове містечко в Маріїнському парку Києва є свідченням того, що існує й деяка кількість людей, якими легко керувати примітивними гаслами на кшталт «наших б’ють». Поява в наметовому містечку прапора іноземної держави (над наметами майорить російський триколор) є ознакою того, що ідеологія сепаратизму активно використовуватиметься у виборчій кампанії 2006 року.
На жаль, деякі дії окремих членів уряду часом нагадують поведінку слона в крамниці з посудом, чим негайно користується опозиція. Поки що уряду явно не вистачає узгодженості, далекоглядності та прогнозованості. Ці якості необхідні і для того, щоб європейська спільнота та народ України зрозуміли, яким чином і коли країна, яка пасе задніх по всіх показниках економічного та соціального розвитку, наблизиться до європейських стандартів життя. Поки що для більшості цих показників підходить слово «катастрофа»: катастрофічний демографічний стан, катастрофічний стан села, катастрофічний стан екології, науки, медицини, катастрофічна енергозатратність виробництва і т. д. Без вирішення всіх цих проблем європейський вибір розвитку України залишиться декларацією. Необхідність їхнього вирішення в прогнозованому часі обумовлена також об’єктивною зовнішньою загрозою, про яку майже не йдеться: це глобалізація та її наслідки. Як зауважив нещодавно шановний Сергій Кримський, треба розробити духовні противаги глобалізації («Експрес», 15—16 березня 2005 р.). Йдеться про національні цінності, чітке національне обличчя України. А в нас досі з’ясовують, яка мова є державною!
Хотілося б, щоб стали доброю традицією звернення Президента України до нації з головних проблем зовнішньої та внутрішньої політики. Саме «звернення до нації», хоч на сьогодні це виглядає перебільшенням. Але, як писав Дмитро Донцов: «Слово «нація» завжди служило на означення чогось вищого, шляхетнішого. Це слово виражає прагнення народу догори, до вищих форм, до політичної самостійності» (Твори, т. 1, «Кальварія», Львів, 2001).
ВІД РЕДАКЦІЇ
«Контрольні точки», якими є перші 100 днів роботи Президента та уряду, дають привід для перших оцінок діяльності нової влади. Політики та експерти своє слово скажуть, але нас цікавлять і оцінки наших читачів, які бачать життя, як кажуть, зсередини та які обирали нинішню владу, покладаючи на неї певні сподівання. І хоча 100 днів — невеликий термін для вирішення масштабних завдань, але деякі проміжні підсумки зробити вже можна. Тому ми пропонуємо вам провести невеличку заочну читацьку конференцію й відповісти на запитання:
1. Які зміни відчули ви особисто в суспільстві та власному житті?
2. Що ви вважаєте найбільшим досягненням і найбільшим прорахунком нової влади за перші 100 днів?
Чекаємо ваших відповідей за адресою: 04212, Київ-212, вул. Маршала Тимошенка, 2л, «Читацька конференція «Дня» ; e-mail: [email protected]
