«Олігархія, — говорив Маркс, — увічнює себе не за допомогою постійного збереження влади в одних і тих же руках, але тим, що вона навперемінно випускає владу з однієї руки, щоб підхопити її тут же іншою». Молодший товариш Маркса у свій час дав таку оцінку двопартійній системі США: «Це дві великі банди політичних спекулянтів, які навперемінно забирають у свої руки державну владу і експлуатують її за допомогою найбрудніших засобів і для найбрудніших цілей».
Олігархи, спекулянти, бандити, експлуататори, які використовують найбрудніші методи для досягнення найбрудніших цілей... А ось бачиш, як — американська «бандитська влада» дуже міцна: коли республіканська «банда» змінює «банду» демократів, олігархи не тремтять за свою власність, а спекулянти продовжують спокійнісінько спекулювати; а про те, щоб «банду геть!» і всю владу — всеамериканським радам робітничих і фермерських депутатів або щось подібне (а щодо політичних маргіналів, то там їх не бракує) і мови бути не може.
Чому ж наша олігархія, наша «банда» не змогла себе увічнити? Бо розглядала олігархів із іншої «банди» не як своїх, а як чужих, яких потрібно «мочити». Не було ідейної олігархічної єдності. Не було «другої руки» напохваті. Однорукий каліка.
Адже як просто уникнути повторення: створіть зараз помаранчеву опозицію — другу руку, яка в разі чого підхопить владу, і тоді комуно-кучмістська опозиція не матиме ні найменшого шансу.
Виносьте сміття з хати, поки вас звідти не винесли! Час покінчити з традицією більшовицької непримиренності і нетерпимості до «ухилів» і «меншовиків». Браво, Олександре Зінченко!
