Шановна Ларисо Івшина!
Відкритий лист — це трохи незвичайний спосіб звертання до головного редактора газети, яку читаєш і любиш. Але обставини, які примушують мене піти на такий крок, на мій погляд, теж екстраординарні. Те гірше, проти чого ви особисто і ваша газета так відчайдушно боролися, здійснилося. І ось вже вдруге за п'ять років можна сказати: «Л.Кучма — президент України; маємо те, що маємо...» (бо цілком зрозуміло, кому дістанеться перемога у другому турі). І вже з 15 листопада для країни почнеться нове старе життя. Почнеться воно і для вашої газети. Питання в тому, що це буде за життя для газети «День»? Це і є тема мого листа.
Ваша газета створює унікальні умови доброзичливого, шанобливого спілкування зі своїми читачами і, природно, може розраховувати на взаємність. Недавно ви висловлювали думку про необхідність розробки Статуту читачів «Дня», перше правило в якому має бути таким: «Кожний читач «Дня» зобов'язаний прийти на допомогу іншому читачеві на перший поклик». Я додам від себе — і на допомогу своїй газеті. Оскільки нам (читачам) подобається «День», то ми зацікавлені, принаймні, у двох речах: 1) щоб газета БУЛА; 2) щоб вона підтримувала свій високий рівень і, за можливості, ставала ще кращою. А оскільки «те, що стосується всіх, має й обговорюватися всіма», то я і вирішив викласти свої думки з цих двох питань.
Почнемо з другого. «День» — газета для інтелектуальної еліти, вона навіть не для всієї інтелігенції. І, на моє переконання, вам не треба боятися зізнаватися у своїй ЕЛІТАРНОСТІ і сповідувати цей принцип на ділі. Останнє передбачає високий рівень публікації матеріалів. І, як мені здається, газеті не варто «опускати планку» для того, щоб бути «ближчою і зрозумілішою народу». Гасло: «Будьте простішим — і люди до вас потягнуться!» — не для вас. Будьте такими, якими ви є зараз, — складними і розумними. Це зауваження викликане тим, що стала помітною тенденція до розширення кола читачів газети — чи то проведенням акцій типу «Базарного «Дня», чи то публікацією матеріалів далеко не вищого гатунку. Звісно ж, я за те, щоб вашу газету читало якомога більше людей, але щоб збільшення кількості читачів не відбувалося за рахунок якості матеріалів. Тобто, треба підіймати читачів до свого рівня, а не опускати планку вимог нижче.
Далі, я хотів би через редакцію звернутися до всіх читачів «Дня». Я думаю, шановні колеги-читачі, ви всі погодитеся, що в редакції газети зібрані всі до одного люди розумні, глибокі й талановиті. Але навіть за всіх цих якостей їм дуже важко чи навіть фізично неможливо готувати на найвищому рівні всі п'ять чисел на тиждень. Тому одні рубрики виглядають досить сильними, а інші — традиційно дещо слабіші. Водночас, більшість читачів «Дня» — люди, котрі мають більш-менш міцні та глибокі знання у одній чи декількох темах — в культурології, історії, політології, економіцi. І, відповідно, за темами своєї спеціалізації могли б писати компетентні і цікаві матеріали. Так от, я пропоную, щоб кожний, хто читає і любить «День», поставив собі два запитання: «що я зробив для того, щоб моя газета була кращою?» і «що я можу зробити для цього?» І якщо на друге запитання є що відповісти, є бажання і здібності — то можна і спробувати написати, чи не так? А в редакції вже вирішать — чи відповідає матеріал вимогам газети. Було б з чого вибирати! Адже багато в чому від нас, читачів, залежить, яким буде рівень газети, наскільки вона буде глибокою та цікавою. Одним словом, пропоную внести в Статут правило: «Кожний читач «Дня» — позаштатний кореспондент газети».
Наступний дуже важливий момент. Шановна Ларисо і газета загалом! Я гадаю, що висловлю не тільки свою думку, якщо попрошу вас не опускатися до рівня ваших критиканів (не критиків!). Канал НТВ має дуже хороше правило — роботу колег не коментувати. Гадаю, вам теж можна і треба ним керуватися. Нападки на різного роду чтиво типу газети «Факти», як правило, заслужені. Але не роблять вам честі. У таких видань свій читач, і якщо він читає подібну літературу, отже, вона йому подобається. У вас же є свій читач, досить розумний для того, щоб самому розібратися в ситуації і визначити, who is who. Прошу вас, не принижуйте себе, будьте завжди вищими від ваших недоброзичливців!
Ви знаєте, я навіть радий, що передвиборна кампанія (принаймні, безпосередньо для «Дня», як органу, що виступає на підтримку Є.Марчука) закінчилася. За всієї поваги до вашого вибору, не можна не відмітити, що тотальна засвітка Є.Марчука і тотальне ж шельмування його опонента Л.Кучми іноді виглядали вельми сумно. Я маю на увазі рівень матеріалів як за Марчука, так і проти Кучми. На жаль, далеко не завжди вони були на рівні «Дня» — тобто, цікаві, глибокі, розумні й дотепні. Складалося враження, що варто комусь сказати пароль: «Я — за Марчука!» — і, хоч би щоб він писав, пройде без проблем. Аналогічно — проти Кучми. Гадаю, тепер прийшов час аналізу, зваженого і спокійного аналізу причин поразки свого кандидата і причин успіху противника. До речі, судячи з деяких матеріалів, автори «Дня» визнавали, що у передвиборних штабів Л.Кучми є цікаві відкриття і знахідки. І у них є чому повчитися. Мені здається, що тотальне очорнювання опонента і зображення абсолютно бездоганним свого протеже має залишитися в минулому. А «День» показуватиме події в Україні не чорно-білими, а такими, якими вони виглядають насправді. А вже приводів для справедливої критики діюча влада давала, дає і даватиме предостатньо — у цьому можна не сумніватися.
Тепер про те, щоб газета БУЛА. У мене щоразу йокає серце при звістці, що чергове число «Дня» не вийшло. Я-то чудово знаю, в якій країні ми живемо і чого можна чекати від діючої влади. Наскільки я зрозумів, ви також робите кожний випуск з усвідомленням того, що він може бути останнім...
Таке становище не можна визнати нормальним. Можливому свавіллю влади треба протипоставити продумані, скоординовані і, що найголовніше, рішучі дії. У разі якихось репресій з боку влади треба бути готовим до того, щоб застосовувати не тільки традиційні способи захисту — скарги, звернення, а й інші заходи аж до голодовок і акцій громадянської непокори. Тому необхідно розробити комплекс заходів для того, щоб ефективно боротися з владою за свої права, у випадку, якщо остання порушить закон (наприклад, укласти «союзи» з іншими опозиційними виданнями, створити координаційну раду з керівництва заходами у разі закриття газети, детально продумати способи і засоби боротьби). Гадаю, доцільно було б обговорити цю проблему на шпальтах газети. Адже щодня над «Днем» висить загроза закриття (невеселий каламбур). Поки ще є час, давайте всi об'єднаємо наші зусилля і будемо у разі небезпеки боротися за нашу газету!
Можливо, я в чомусь і не правий. Але, я думаю, ви погодитеся, що зараз головне — не сидіти, склавши руки і не бути байдужим. З щирою повагою до вас особисто і до газети «День».
Андрій МИСЕЛЮК, журналіст
Харків
