У «Дні» (№79 від 5 травня 2000 р.) було надруковано матеріал Світлани Соколової про Олександра Коняєва . Працює Коняєв у дитячому клубі юних техніків (КЮТ) одного з київських заводів понад 18 років, і стільки ж років приміщенню, де він розташовується. Це колишній дитячий садок, який був одним із кращих у місті, але він не ремонтувався від дня відкриття i вимагає капітального ремонту. Електрику відключено за борги заводу, і клуб працює тільки у світлий час доби. З 1 лютого 2000 р. приміщення передано у відомство райдержадміністрації. А клуб? Офіційно його закріплено, як і раніше, за заводом, але вiн займає по інерції вже чуже приміщення. Неодноразово зверталися до райдержадміністрації з пропозицією прийняти клуб до себе на баланс, однак безрезультатно.
Зараз, коли вся культурно- масова робота потихеньку занепала, втратити цю єдину на масиві Осокорки дитячу установу з позашкільної роботи було б зовсім нерозумно. А все йде до цього. Закінчується навчальний рік, і в будь-який момент приміщення можуть опечатати, а на утримання, ремонт, я не кажу про розвиток, райдержадміністрація коштів не виділяє. Соціальна служба молоді району посилено шукає орендаря на ці площі, про дітей і мови немає.
Маючи навіть тільки такого майстра, як О.Коняєв, можна було б створити дитячо- юнацьку студію, Коняєвську школу, де готуватлися б майстри високого класу. Пропонували взяти нас до себе як філію дитячій академії мистецтв і дитячій художній школі району, але нам ввічливо відмовили і тут, і там.
Колись Осокорки славилися виробами з лози. Йдуть з життя майстри цього народного промислу, та мало що залишилося від колишніх хуторків, де майстерно плелися кошики, хлібниці, тарілки... Де, як не тут, можна було б почати навчати дітей майстерності предків?
Після школи дітям немає чим зайнятися: немає спортивних секцій, прокату спортінвентарю, немає дитячої бібліотеки, ніде просто потанцювати. Від майбутнього наших дітей залежить і наше майбутнє. Потрібні кошти зберегти клуб, відремонтувати приміщення і створити дитячий центр творчості і здоров’я.
Є хороше прислів’я: «Що посієш — те й збереш!» Давайте сіяти добро — добро й збиратимемо, а сіяти красу — будемо красиво жити, сіяти щедро — матимемо добре, красиве, здорове й розумне покоління.
Світлана ПАВЛОВА,директор Клубу юних техніків «Буревісник», Київ
