Недавно побачила, навіть не знаю на якому каналі, сюжет про військових медиків. Це — те, що дає віру в Людину. На жаль, запам’ятала лише двох — Миколу Линька та Всеволода Стеблюка (доктор медичних наук). Вони рятували поранених під Іловайськом, разом пережили те пекло, зазнали полону. Вивезли з того побоїща близько 80 поранених. Стеблюк розповів (дуже коротенько), як вони були п’ять днів у оточенні, навіть найнеобхіднішого не було — води. Ці медики жували бинти, щоб зволожити їх власною слиною, збризкували коньяком і клали на спраглі губи поранених, щоб ті хоч трішечки відчували вологу. Пишу і плачу, як і вчора. То це ж — Люди!
На завершення свого листа напишу таке. Вірю, що прийде мир на землю України. Зі шпальт газет зникне тривога, біль, друкуватимуть інші світлини.
Хай все буде добре!
