Уявіть, ви вирушаєте в політ, прямуєте до свого літака... Аж ось на летовище виходить дуже популярний актор і каже: «Люди, я хочу бути за кермом цього літака, бо я найкращий у світі пілот! Пам’ятаєте, як я чудово зіграв льотчика у фільмі «Карколомні віражі»! То дарма, що насправді я ніколи не літав і навіть не сидів у кабіні справжнього літака. Зате яка в мене чудова команда! В разі чого мені підкажуть, допоможуть. — А де ж ця команда? — А я пізніше її покажу, потім... Після того як ви мене оберете за головного. І куди полетимо я теж скажу потім, після виборів»...
Ви б ризикнули довірити своє життя, свою долю такому пілоту? Отож...
Але чомусь ця життєва мудрість вмить зникає, коли йдеться про вибори «пілота №1 літака «Україна». Дехто пропонує (без жартів, щиро вірячи у правильність свого вибору) обрати на президентську посаду людину, що не має ні відповідних знань, ні досвіду. Серед аргументів — «вагомі історичні посилання»: от, мовляв, Рейган також був актором, а став президентом. От, американці обрали «коміка» Трампа та й нічого...
Наче й правду кажете, люди добрі, але ж не всю!
Так, Рональд Рейган був непоганим актором і дуже непоганим президентом США. Але між Голлівудом і Білим домом була «невеличка пауза» — тривалий і важкий шлях до найвищої в країні посади. Востаннє Р.Рейган грав у 1963—1964 роках, а президентом його вперше обрали 1980 року. 69-річний Рейган тоді мав за плечима чималий досвід і, зокрема, вісім років роботи губернатором штату Каліфорнія (1967—1975).
А вас послухаєш — так він нібито просто зі знімального майданчика, з ковбойського сідла перестрибнув у президентське крісло. І навіть грим не змив і чоботи не зняв... То навіщо говорите таку «півправду»? Себе дурите та інших?
Так, Дональд Трамп — «неординарна і екстравагантна постать» (як про нього м’яко кажуть). Але ви не говорите про деякі особливості американської політичної системи. В США обирають не лише президента, але й віце-президента — так би мовити, «пілота №1» і «пілота №2». Про Д.Трампа чули всі, а про віце-президента Майка Пенса — майже ніхто. Але він є. І міцно тримає руки на своєму «штурвалі №2». М.Пенс, на відміну від Д.Трампа (і на доповнення) молодший (1959 р. н.) і має чималий політичний досвід: 12 років (2001—2013) був конгресменом — представляв свій рідний штат Індіана у Палаті представників США, а у 2013—2017 роках був губернатором цього штату.
Незамінних у США нема і, якщо Д.Трамп нерозважливо щось накоїть, то його просто усунуть з посади (як усунули колись Річарда Ніксона), а обов’язки президента виконуватиме віце-президент Майк Пенс. Тож американці можуть дозволити собі «екстравагантного» Д.Трампа, бо знають, що «американський літак» (чи з Трампом, чи без нього) успішно долетить і сяде, за будь-якої погоди...
А що у нас? Нема ні посади віце-президента, ні закону про імпічмент! І нам пропонують «експеримент» — посадити «за головне кермо країни» людину, що не має ні крихти політичного досвіду, проте вміє красиво озвучувати написані кимсь тексти! Розповідають байки про його чудові наміри і «класну команду». Та хоч «золотою» буде команда, але й капітан на кораблі — не остання людина, не абихто!
Не можна людину «просто з вулиці» поставити на капітанський місток, навіть якщо ви десь-колись бачили його у капітанській формі. Це — несерйозно і безвідповідально! Про що б не йшлося. Вибачте, пане Володимире, але уявіть на мить, що хтось прийшов до «95 кварталу» і запропонував себе на головну роль у Ваших виставах. Ось так, просто з вокзалу і на сцену, без проб, без репетицій... То дарма, що він ніколи не долучався до театральної діяльності, жодного разу не був ні на сцені, ні за лаштунками. Головне — у ньому живе «геніальний актор», і потрібна лише сцена, та щонайбільша, щоб усі це побачили... То що б Ви відповіли на таку пропозицію? — «Вибачте, але це — несерйозно!»
То ж і Ви, пане Володимире, не ображайтесь...
Євген ШУЛЬГА, виборець — найголовніша людина в країні (на жаль, лише раз на п’ять років), м. Новомосковськ
