Десь наприкінці 1990-х років у нас, в медіа-домі ВОДТРК, на журнальних столиках рясно лежали підшивки головних всеукраїнських і місцевих газет. Серед них мені в око впав «День». Тоді я вперше взяв у руки це видання. У ньому, пам’ятаю, зацікавили аналітичні огляди телерадіопередач. Їх готувала щотижня Наталія Лигачова. Згодом передплатив газету, і вона вже була бажаною гостею в робочому кабінеті. Заходили колеги, брали номери і охоче читали, бо кожен знаходив у ній для себе щось вагоме і цікаве. У «Дня» ставало дедалі більше шанувальників у колективі нашого радіо і телебачення та журналістської спільноти краю.
Ми всі належно оцінили якісну творчу роботу і державницьку позицію ваших працівників. Завдяки цьому в нашій сітці мовлення з’явилися нові актуальні радіопрограми — «Українські державники: повернення із забуття», публіцистична — «Життя. Історія. Час», «Українці поза Україною»...
...Уже 25-й рік газета щодня йде до мислячих людей. Вона невтомно працює на об’єднання різних регіонів України для її спільного розвитку та економічного й політичного успіху. Переконливо обстоює утвердження європейських цінностей, робить внесок у формування в країні політичної нації. У «Дня» — посилена увага до історії, подій, що були переломними на довгому шляху до Незалежності. А у справі просвітництва, виховання патріотизму, я переконаний, видання не має рівних серед друкованих ЗМІ в Україні. Вважаю, що воно має бути на столі кожного вчителя історії, в робочих папках депутатів різних рівнів, урядовців та хоча б обласних чиновників. Ми усі повинні критично аналізувати дії наших владців, не списувати свої невдачі на попередників і не прагнути вкотре винайти власний велосипед.
Легкого «чтива» у газеті не було і немає. Кожен матеріал несе багато пізнавального. Це своєрідний університет для здобуття нових знань. У «Дня» досить широкий спектр тем і рубрик. Редакція регулярно проводить круглі столи з участю відомих експертів, політиків, істориків, громадських діячів. Вагомими є розлогі бесіди Миколи Сірука з послами іноземних держав в Україні. Мені запам’яталися, зокрема, його розмови з дипломатами з Польщі, Канади, Японії, Німеччини, Ізраїлю, Грузії... Невтомно багато років готує тематичні сторінки «Історія та «Я» Ігор Сюндюков, куди дописує і Сергій Грабовський; на політичні теми оперативно виступають із статтями Іван Капсамун і Валентин Торба; у «Прес-клубі» допомагають нам аналізувати контент електронних ЗМІ Наталя Іщенко та Ігор Лосєв. Є майстром «Актуальних інтерв’ю» Дмитро Десятерик. У пам’яті його блискучі репортажі з багатьох міст планети. Цікавою робить сторінку «Українці — читайте» Марія Чадюк. У кожному номері привертають увагу світлини метрів фотосправи Миколи Тимченка і Руслана Канюки.
Окремо хочу висловити читацьку подяку вашим власним кореспондентам. Зокрема, Вадиму Рижкову з Дніпра. Це місто зіграло ключову роль у подіях 2014 року. Його мужні жителі зірвали наміри Росії утворити на сході й півдні «Новоросію». Про це ми читали у його статтях. І цей подвиг увійде вже в історію України. Пан Вадим познайомив нас із неординарним міським головою Борисом Філатовим — інтелектуалом, господарником, виваженим політиком.
З оперативних матеріалів Олесі Шуткевич читачі зримо відчувають пульс Вінниці та всього Подільського краю. Прагне об’ємно подати новини Волині та познайомити Україну з її самобутніми людьми перший лауреат премії імені спецкора «Дня» у Хмельницькій області Михайла Василевського моя землячка — Наталія Малімон.
Радує, що газета постійно «шукає розумних людей навколо нас» і піднімає їх на Всеукраїнський п’єдестал.
Приєднуюся до слів вдячності багатьох читачів на адресу колективу «Дня» за безцінну Бібліотеку газети (маю сім видань цієї серії), за Міжнародну фотовиставку, що регулярно гостює і в моєму Луцьку, за оригінальний додаток «Маршрут №1» (три випуски якого редакція присвятила містам Волині). Маю намір усі його номери передати читачам рідної Доросинівської сільської бібліотеки. Щороку із зацікавленням стежу і за Літньою школою журналістики, і за творчою долею багатьох майбутніх колег. Це тільки ви здатні на такий подвиг!
Особисто тішуся, що вже з десяток років співпрацюю з «Днем» як громадський автор. Тож бажаю творчому колективу рідної газети постійного пошуку нових тем і вдячних читачів.
«День» ніколи не розчаровує і буде з нами сьогодні й завтра. Запорука цьому — цікаві автори і подвижники: журналісти та їхній стратегічний очільник — головний редактор пані Лариса Івшина, видатна наша Волинянка.
