Писати листа до вас змусила інформація, що в Україну приїздить хор кубанських козаків! Нарешті Україна зможе почути хорові українські пісні! Як же це прекрасно! З Росії до нас в Україну привозять українську пісню! Ще треба запросити з Торонто капелу бандуристів!
Отже, дожилися. 18 років старалися, щоб загубити і «Думку», і хор Верьовки, і капелу бандуристів. А телевізор та концертні зали аж тріщать від попси.
Як у тому анекдоті: це не ми до них, а вони до нас! От такі ми! Отакі у нас міністри культури. А може, це не стільки міністр, скільки прем’єр, Президент?!
Вони — наш Віктор Андрійович Ющенко, Юлія Тимошенко та їхній опонент Віктор Янукович взагалі-то хороші, доброзичливі люди, начебто патріоти України, але Україна — це, очевидно, тягар, що їм не під силу.
За економічними показниками Україна опинилася серед найбідніших країн Африки, Азії та Південної Америки, які мають ВВП менш ніж $2 тис. на душу населення.
Що робити? Як вивести країну, її ВВП хоча б на рівень 3—4 тис. доларів на душу населення (як Румунія, як Литва, Польща)? Яка стратегія для цього потрібна?
Для цього потрібен інший, вищий рівень мислення! Для цього не треба гратися в козаків-генералів, у двомовність, в універсали, обіцянки підйому на відсотки пенсії та зарплати і створення робочих місць.
Хоч як це прикро, але треба признати, що рівень мислення у нас не той. Подивіться на обличчя депутатів, які блокують засідання Ради! Вони ж собі грають!
І Віктор Андрійович — ліберал сумського ґатунку, з мисленням доброго головного бухгалтеру великого підприємства, і Юлія Тимошенко, що з відзнакою закінчила економічний факультет Дніпропетровського університету, з досвідом нафтогазової системи, і Віктор Янукович з мисленням на рівні директора автопарку. Всі вони добрі, хороші спеціалісти, але для виведення України з найбідніших країн, мабуть, цього рівня замало!
От ми обіцяли створення робочих місць. З цього почали Ли Куаню і його дружина, випускники Кембриджа в Сінгапурі: він пообіцяв міжнародним компаніям, які будуватимуть підприємства в Сінгапурі, не застосовувати ніяких обмежень, податків. І пішло... А це робочі місця, зарплата, торгівля, товари й т. iн.
Зараз Сінгапур на третьому місті по заможності, за ним уже США! А ми? Ми створили могутню податкову систему з генералами і полковниками (це заслуга М. Азарова). Які робочі місця?
За останні роки тільки в Харкові, в колишньому центрі машинобудування, завалили два великі заводи — «Серп і молот» і ХЗТЗ. На кожному — десятки тисяч робітників. А з ними в області ще чотири підприємства, які виготовляли для них комплектуючі. Це теж десятки тисяч робочих місць.
І зараз на ладан дихають велетні: ХТЗ, авіаційний та ім. Малишева, а також іще десяток менших, але значних електричних та електронних підприємств. А підприємства цукрової промисловості ідуть на брухт! Біля кожного з них невеличкі селища — це робочі місця в сільській місцевості та разом iз ними бурякові поля, які годували (і ще годують) село.
Шукати лідера України потрібно зараз, за два роки до виборів, а не під самісінькі вибори. От Семиноженко щось говорив — і замовк. Може, Яценюк?! А може, когось запропонує Рінат Ахметов? А може, Віктор Пінчук?
